Проблеми адаптації закон




НазваПроблеми адаптації закон
Сторінка1/12
Дата05.04.2013
Розмір1.68 Mb.
ТипЗакон
nauch.com.ua > Банк > Закон
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12




ЗМІСТ


ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 3

ВСТУП 4

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ГОСПОДАРСЬКИХ ПОВНОВАЖЕНЬ 12

1.1.Становлення суб’єктів організаційно-господарських повноважень в Україні 12

1.2.Поняття організаційно-господарських повноважень 24

1.3. Поняття та класифікація суб’єктів організаційно-господарських повноважень 40

2.4. Власники майна як суб’єкти організаційно-господарських повноважень 52

Висновки до 2 розділу 63

^ ПРОБЛЕМИ АДАПТАЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ, ЩО РЕГУЛЮЄ ДІЯЛЬНІСТЬ СУБ’ЄКТІВ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ГОСПОДАРСЬКИХ ПОВНОВАЖЕНЬ, ДО ЗАРУБІЖНИХ ТА МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ 67

3.1. Правове становище суб’єктів організаційно-господарських повноважень у зарубіжних країнах 67

Висновки до 3 розділу 84

ВИСНОВКИ 87

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 102

Республіка Білорусь 114

Італія 114

Польща 114

Португалія 115
^

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ



АМК України – Антимонопольний комітет України

АРК – Автономна республіка Крим

ВВР України – Відомості Верховної Ради України

ВР України – Верховна Рада України

ВЦВК – Всеросійський центральний виконавчий комітет

ГК України – Господарський кодекс України

ГУ – Голос України

ЄВІ – Європейський валютний інститут

ЄІБ – Європейський інвестиційний банк

ЄС – Європейський Союз

ЄСЦБ – Європейська система центральних банків

КМ України – Кабінет Міністрів України

КУ – Конституція України

НБУ – Національний Банк України

ОВУ – Офіційний вісник України

ПООГ – Повноваження з ознаками організаційно-господарських

ПФГ – Промислово-фінансова група

РНК – Рада народних комісарів

РФ – Російська Федерація

СНД – Співдружність незалежних держав

СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік

США – Сполучені Штати Америки

УК – Урядовий кур’єр

УПС – Угода про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами

УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка

ЦК України – Цивільний кодекс України

ВСТУП


^ Актуальність теми дослідження. Господарська сфера потребує організації на різних рівнях (державному, регіональному, локальному), що здійснюється суб’єктами організаційно-господарських повноважень. Сучасний етап становлення соціально орієнтованої ринкової економіки в Україні характеризується необхідністю дослідження правового статусу суб’єктів організаційно-господарських повноважень, з огляду на їх важливу роль у сфері економіки, відсутність уніфікованого правового регулювання і комплексних наукових досліджень правового становища цих суб’єктів. За часів планово-розподільчої економіки колишнього Радянського Союзу в органів управління народним господарством було достатньо широке коло повноважень. Ці органи в сучасних умовах набули нових рис, що зумовлює потребу у переосмисленні призначення та особливостей функціонування згаданих органів й інших суб’єктів організаційно-господарських повноважень в Україні.

Важливою ознакою господарських правовідносин є їх опосередкування як безпосереднього здійснення господарської діяльності, так і/або організації такої діяльності. З цієї ознаки господарських правовідносин випливає поділ суб’єктів господарського права на: суб’єктів господарювання та суб’єктів організаційно-господарських повноважень.

Необхідно відзначити, що якщо порядок створення та організація діяльності суб’єктів господарювання достатньо широко досліджені у вітчизняній науковій літературі такими вченими як О.М. Вінник, О.Р. Кібенко, В.М. Кравчук,
І.М. Кучеренко, Н.О. Саніахметова, І.В. Спасибо-Фатєєва, В.С. Щербина,
О.В. Щербина та ін., то щодо аналізу суб’єктів організаційно-господарських повноважень відсутнє комплексне, цілісне дослідження їх правового становища.

Розкриті лише окремі аспекти організаційно-господарських повноважень у дослідженнях правового становища окремих видів суб’єктів таких повноважень, зокрема: господарських об’єднань (С.М. Грудницька, 1997; І.В. Бейцун, 2006); холдингових компаній (І.В. Лукач, 2007; Ю.А. Слюсаренко, 2008); органів місцевого самоврядування (К.І. Апанасенко, 2006; В.А. Устименко, 2007); органів державної влади (Л.Р. Грицаєнко, 2001; А.С. Ластовецький, 2002; Т.М. Кравцова, 2004). Важливою для даного дослідження є монографія В.С. Щербини „Суб’єкти господарського права” (2008 р.), де висвітлюються особливості правового становища органів державної влади та органів місцевого самоврядування як учасників господарських відносин.

Недостатній рівень наукового дослідження правового становища суб’єктів організаційно-господарських повноважень, не міг не відбитися на законодавстві. Так, норми розділу ІІ Господарського кодексу України (далі – ГК України) [42] „Суб’єкти господарювання” регулюють порядок створення та організації діяльності суб’єктів господарювання. При цьому залишається поза увагою чи лише побіжно згадується в ГК більшість суб’єктів організаційно-господарських повноважень (органи державної влади, органи місцевого самоврядування, власники майна), тобто в кодифікованому акті господарського законодавства відсутні положення щодо основ правового становища цієї важливої категорії суб’єктів господарських правовідносин та окремих їх видів.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з держбюджетною науково-дослідною темою юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу” (номер теми: 06БФ042-01; номер державної реєстрації: 0106U006631).

^ Об’єктом дослідження є відносини, що складаються в процесі створення та функціонування суб’єктів організаційно-господарських повноважень в Україні та зарубіжних країнах.

^ Предметом цього дослідження є правове становище суб’єктів організаційно-господарських повноважень відповідно до законодавства України.

Мета дослідження полягає у здійсненні комплексного аналізу правового становища суб’єктів організаційно-господарських повноважень в Україні, виявленні теоретичних та практичних проблем, з цим пов’язаних, характеристиці основних видів суб’єктів зазначених повноважень і на цій основі – обґрунтуванні пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства України, яке регулює їх правове становище.

Для реалізації вказаної мети були поставлені такі завдання: 1) дослідити історію виникнення та розвитку суб’єктів організаційно-господарських повноважень в Україні; 2) окреслити коло суб’єктів організаційно-господарських повноважень, виявити їх характерні риси та особливості правового становища їх окремих видів: органів державної влади, органів місцевого самоврядування, господарських об’єднань, власників майна; 3) розробити пропозиції щодо вдосконалення господарського законодавства України, що регулює правове становище суб’єктів організаційно-господарських повноважень, з врахуванням досвіду зарубіжних країн та міжнародних співтовариств (союзів) економічного спрямування.

^ Методологічна основа дослідження. У дисертаційному дослідженні використаний комплекс загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання. В основу методології дослідження покладено діалектичний метод пізнання правових процесів та явищ, це дало змогу розглядати процеси і явища в їх розвитку і взаємозв’язку. Історичний метод використано при характеристиці становлення суб’єктів організаційно-господарських повноважень в Україні. Формально-логічний метод застосований при з’ясуванні стану нормативно-правового регулювання правового становища суб’єктів організаційно-господарських повноважень. За допомогою системно-логічного методу визначено поняття організаційно-господарських повноважень та поняття суб’єктів організаційно-господарських повноважень, юридичні та фактичні підстави їх виникнення, класифікацію суб’єктів зазначених повноважень. Порівняльний метод використовувався для виявлення особливостей правового становища суб’єктів організаційно-господарських повноважень у різних країнах і міжнародних співтовариствах, у тому числі в Європейському Союзі (далі – ЄС). При дослідженні використано досвід Республіки Білорусь, Італії, Німеччини, Польщі, Португалії, Російської Федерації (далі – РФ), Сполучених Штатів Америки (далі – США), Угорщини, Франції, Японії.

^ Науково-теоретичну основу дослідження складають роботи вітчизняних та зарубіжних учених-юристів: К.І. Апанасенко, С.І. Аскназія, М. О. Баймуратова,
І.В. Бейцун, О.А. Беляневич, А.Г. Бобкової, А.В. Венедиктова, О.М. Вінник,
О.П. Віхрова, Л.К. Воронової, Д. Гарнера, Г.І. Грибанової, І.А. Грицяка,
С.М. Грудницької, К. Дейвис, Б.В. Деревянка, О.В. Дзери, С.Е. Жилинського,
Д.В. Задихайла, І.Є. Замойського, Г.Л. Знаменського, Т.В. Кашаніної, О.Р. Кібенко, М.І. Коняєва, В.М. Кравчука, Є.Б. Кубка, Н.С. Кузнєцової, С.Н. Ландкофа,
В.В. Лаптєва, І.В. Лукач, В.К. Мамутова, Н.В. Мішиної, Н.Р. Нижник, П. Нобеля, Г.В. Пронської, І.М. Разнатовського, Н.О. Саніахметової, Е.В. Талапіної,
Ю.О. Тихомирова, В.А. Устименка, О.І. Харитонової, О.О. Чувпила, І.С. Шиткіної, В.С. Щербини, О.І. Ющика та інших.

^ Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняній правовій науці комплексним дослідженням правового становища суб’єктів організаційно-господарських повноважень, на основі якого запропоновано нові теоретичні положення та розроблено пропозиції щодо вдосконалення правового становища суб’єктів вказаних повноважень у господарському законодавстві України. Новизна роботи конкретизується в науково-теоретичних положеннях, висновках та пропозиціях, найважливішими з яких є такі:

Вперше:

обґрунтовано, що формами здійснення організації господарської діяльності є управління господарською діяльністю і регулювання господарської діяльності;

запропоновано поняття організаційно-господарських повноважень як сукупності прав та обов’язків органів державної влади, органів місцевого самоврядування, господарських об’єднань, власників майна (у т. ч. контролюючих власників корпоративних прав) та інших суб’єктів, яким вони делегуються, з управління господарською діяльністю та/або її регулювання, складовою яких є контроль;

обґрунтовано, що суб’єкти, які здійснювали повноваження з ознаками організаційно-господарських (далі – ПООГ) функціонували в Україні з стародавніх часів (в т.ч. за Київської Русі, Галицько-Волинської держави, Литовської доби);

виділено основні ознаки суб’єктів організаційно-господарських повноважень: а) обов’язкові учасники господарських відносин з організації (управління та/або регулювання) господарської діяльності; б) прямо або опосередковано здійснюють управління господарською діяльністю суб’єктів господарювання (визначають мету, предмет господарської діяльності, склад і компетенцію органів управління, правовий титул майна господарських організацій) та/або регулювання господарської діяльності суб’єктів господарювання; в) юридичними підставами їх виникнення є нормативно-правові акти, установчі документи господарських організацій/об’єднань, організаційно-господарські договори, а фактичними – відносини власності, відносини контролю-підпорядкування, наділення організаційно-господарськими повноваженнями з регулювання господарської діяльності суб’єктів господарювання всіх форм власності, делегування організаційно-господарських повноважень; г) у ході реалізації своїх повноважень приймають обов’язкові рішення для суб’єктів господарювання, щодо яких здійснюються ці повноваження; ґ) здійснюють контроль по відношенню до суб’єктів господарювання щодо яких реалізують свої повноваження;

обґрунтовано визначення поняття суб’єкта організаційно-господарських повноважень як такого суб’єкта господарських правовідносин (орган державної влади, орган місцевого самоврядування, господарська організація, громадянин, іноземець, особа без громадянства), який здійснює управління господарською діяльністю суб’єктів господарювання та/або її регулювання (складовою яких є контроль) за наявності для цього правових підстав та фактичних можливостей;

здійснено поділ суб’єктів організаційно-господарських повноважень на види за такими критеріями: 1) форма здійснення організації господарської діяльності;
2) характер організаційно-господарських повноважень; 3) межі здійснення організаційно-господарських повноважень; 4) сфера дії організаційно-господарських повноважень;

запропоновано поняття контролюючого власника корпоративних прав як учасника/акціонера господарської організації корпоративного типу, який має вирішальний вплив на формування складу органів управління та контролю такої організації, результати голосування на загальних зборах та прийняття рішень цими органами, завдяки володінню контрольним пакетом акцій (відповідною часткою в статутному капіталі/фонді);

обґрунтовано зміст та запропоновано проект розділу ІІ1 ГК України під назвою: „Суб’єкти організаційно-господарських повноважень” та інші зміни до ГК України.

Удосконалено:

поняття управління господарською діяльністю як комплексу необхідних заходів, що реалізуються на підставі права власності на майно, на базі якого провадиться господарська діяльність, або делегованих повноважень з метою ефективного її здійснення (збільшення доходу від використання такого майна, збільшення вартості та/або кількості майна, досягнення певного соціально-економічного ефекту);

поняття регулювання господарської діяльності як встановлення уповноваженими законом суб’єктами умов здійснення господарської діяльності господарськими організаціями всіх форм власності та індивідуальними підприємцями (громадянами, іноземцями, особами без громадянства, зареєстрованими у встановленому законом порядку як суб’єкти підприємницької діяльності), з метою гарантування свободи підприємництва, обмеження монополізму і захисту економічної конкуренції з одночасним здійсненням контролю за дотриманням встановлених правил, норм і застосування відповідальності за їх порушення;

перелік критеріїв ефективності управління господарською діяльністю суб’єктів господарювання комунального сектору економіки: 1) задоволення інтересів територіальної громади в життєво необхідних товарах, роботах і послугах; 2) належна якість таких послуг, товарів і робіт; 3) залучення інвестицій;
4) ефективність використання майна суб’єктами господарювання комунального сектору економіки; 5) рівень рентабельності суб’єктів господарювання комунального сектору економіки.


^ Отримали подальший розвиток:

відмежування організаційно-господарських повноважень органів державної влади та місцевого самоврядування від владних повноважень зазначених суб’єктів і, відповідно, виділення характерних ознак перших (організаційно-господарських повноважень), а саме: здійснюються у сфері господарської діяльності; реалізується по відношенню до суб’єктів господарювання, перелік яких наведений у ч. 2 ст. 55 ГК України; при їх реалізації відсутній владний вплив на суб’єктів господарювання; організаційно-господарські відносини нерозривно пов’язані з майновими відносинами (у той час, як адміністративно-правовим відносинам не властива така ознака); формою їх реалізації є організаційно-господарське зобов’язання;

визначення організаційно-господарських повноважень як складової господарської компетенції суб’єктів цих повноважень;

обґрунтування поняття організаційно-господарських повноважень власників корпоративних прав як таких, що виникають у разі встановлення між ним і господарською організацією, щодо якої виникли корпоративні права, відносин вирішальної залежності (у розумінні ч. 3 ст. 126 ГК України);

визначення необхідності запровадження наступних механізмів контролю територіальною громадою ефективності управління органами місцевого самоврядування господарською діяльністю суб’єктів господарювання комунального сектору економіки: забезпечення відкритості інформації про прийняття цими органами рішень при здійсненні ними організаційно-господарських повноважень шляхом розміщення такої інформації на їх Інтернет-сайтах, врахування громадської думки при прийнятті подібних рішень тощо.

^ Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані у дослідженні теоретичні положення та практичні пропозиції можуть бути використані: (1) у законотворчій діяльності для вдосконалення правового становища суб’єктів організаційно-господарських повноважень; (2) у підготовці монографій, наукових публікацій, підручників, навчальних посібників; (3) при викладанні навчальної дисципліни „Господарське право”, „Корпоративне право” та ряду господарсько-правових спецкурсів у вищих навчальних закладах, які здійснюють підготовку спеціалістів господарсько-правової спеціалізації за спеціальністю „правознавство”; (4) у правозастосовчій практиці.

^ Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, завершеною науковою роботою, в якій комплексно досліджується правове становище суб’єктів організаційно-господарських повноважень. Сформульовані теоретичні положення, висновки, пропозиції, рекомендації одержані авторкою в результаті вивчення та аналізу вітчизняних і зарубіжних нормативних джерел, у тому числі джерел міжнародних організацій, монографічної та періодичної літератури, матеріалів практики.

Апробація результатів дисертації. За результатами дослідження були зроблені доповіді на Науково-методологічному семінарі аспірантів юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (17 лютого 2007 р.) та на кафедрі господарського права (21 квітня 2007 р.). Результати дослідження були оприлюднені на: Науково-практичній конференції студентів і аспірантів „Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників” (20–21 квітня 2006 р., м. Київ), Всеукраїнській міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів „Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні ” (м. Івано-Франківськ, 28 квітня 2006 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів „Проблемні питання цивільного та господарського права” (16 лютого 2007 р., м. Харків) та інших.

Публікації. Основні висновки і теоретичні положення дослідження знайшли відображення у 14-ти публікаціях (9-ти наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, та 5-ох тезах виступів на науково-практичних конференціях).

Структура дисертації обумовлена предметом, метою та завданнями дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які охоплюють вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел.

Загальний обсяг дисертації становить 221 сторінку, з них список використаних джерел із 422 найменувань займає 44 сторінки.
РОЗДІЛ 1
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Схожі:

Проблеми адаптації закон iconТема : «Проблеми адаптації п’ятикласників»
Виявити дітей, які мають труднощі у адаптації; визначити характер та причину труднощів у кожному окремому випадку
Проблеми адаптації закон iconВикористання гри з метою адаптації дітей до дитячого садка
З метою кращої І швидшої адаптації малюка до дитячого дошкільного закладу доцільним є використання гри, діяльності, в якій малюк...
Проблеми адаптації закон iconВсеукраїнський студентський архів
Деякі проблеми адаптації положень Болонського процесу в систему вищої освіти в Україні
Проблеми адаптації закон iconСтатевий диморфізм нейрогормональної адаптації плода новонародженого
При вивченні інтра- та постнатальної адаптації, яка е однією з ключових проблем перинатології, не при­діляється належної уваги статевому...
Проблеми адаптації закон iconОцінка стану І проблеми закон
Оцінка стану І проблеми законодавчого регулювання водоохоронних зон водних об’єктів україни
Проблеми адаптації закон iconЗакон україни
Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Є
Проблеми адаптації закон iconТема: адаптація дітей
Мета : ознайомлення вихователів та помічників вихователів з ​​проблемами адаптації дітей дошкільного віку до умов днз, підвищення...
Проблеми адаптації закон iconПоради батькам щодо підтримки дитини в період адаптації до школи
Відомо, що не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна просто взяти І без змін "прикласти" до своєї дитини. Але не...
Проблеми адаптації закон iconДипломної роботи „Діяльність практичного психолога з вирішення проблем...
Вельмишановна голово державної екзаменаційної комісії, вельмишановні члени державної екзаменаційної комісії!
Проблеми адаптації закон iconКорекційна програма, спрямована на зниження рівня тривожності та...
До програми ввійшли три цикли гри, спрямовані на зниження рівня тривожності в дітей та успішної адаптації до навчального процесу....
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
nauch.com.ua
Головна сторінка