Загальна характеристика роботи




Скачати 422.26 Kb.
НазваЗагальна характеристика роботи
Сторінка3/4
Дата21.04.2013
Розмір422.26 Kb.
ТипДокументы
nauch.com.ua > Банк > Документы
1   2   3   4

^ Програми соціальної політики розвинутих країн світу

Тип соціальної моделі

Модель Беверіджа

Консервативний

Соціал-демократичний

Ліберальний

Змішаний

Тип програми

соціальної політики

Сполучене Королівство

Німеччина

Швеція

США

Японія

1. Забезпечення у старості, інвалідності та у разі втрати годувальника

☼ □



∆ ☼





2. Захист у разі хвороби та народження дитини

☼ □ ∆ (медичні послуги)



☼ ∆ (на медичні послуги)



☼ (на медичні послуги)

3. Забезпечення у разі травми на виробництві

☼ (для найманих працівників)







з приватних, державних фондів



4. Захист на випадок безробіття

☼□



☼ ○





5. Допомога сім’ям

∆ □





відсутня

□ роботодавцями

6. Принципи (на які верстви спрямована програма)

Вибірковий

Селективний

Універсальний

Вибірковий

Вибірковий

☼ – система соціального страхування надається незалежно від матеріального становища сім’ї застрахованого (обов’язкові соціальні внески із заробітної плати працюючих);

□ – соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям або одиноким громадянам, які мають низькі доходи;

∆ – універсальна система соціального забезпечення у старості, інвалідності, непрацездатності (спеціальний податок з усіх громадян);

○ – фінансування з державного бюджету.
Компаративний аналіз моделей та програм підвищення добробуту у п’яти розвинутих країнах світу: США, Сполученому Королівстві, Німеччині, Швеції та Японії дозволив установити особливості та складові компоненти соціальної політики цих країн: мета підвищення добробуту, скорочення бідності; соціально-економічний тип розподілу: інституціональний (державою гарантується достатній рівень підтримки бідних), залишковий (держава бере на себе ті соціальні функції, з якими не справляється ринок), змішаний (поєднання державного регулювання і ринкових основ господарювання); принципи надання послуг: універсальний (надання дотацій чи послуг усім малозабезпеченим категоріям населення незалежно від трудового статусу одержувача), селективний (застосування класичної системи соціального страхування і активної діяльності профспілок), вибірковий (надання адресної допомоги переважно тільки тим, хто її найбільше потребує); законодавчо-нормативна база: закони про мінімальну заробітну плату, безпеку праці, дитячу працю, пенсійне забезпечення, закони про забезпечення спеціальних верств населення тощо; механізми реалізації: ринкові (забезпечення зайнятості, підвищення заробітної плати, дивіденди, страхові премії), державні (податково-бюджетна система, прямі соціальні трансферти, колективні послуги, субсидії). Бідність у досліджуваних країнах локалізована в межах 6-17% від загальної чисельності населення. Підґрунтям для реалізації певної соціальної моделі є рівень економічного розвитку країни.

В Україні розроблено національну Стратегію подолання бідності (далі – СПБ), у якій визначено поетапність скорочення рівня бідності протягом 2001-2010 рр. Проте планові показники рівня бідності, зазначені у Стратегії, за роки її реалізації не були виконані (табл. 3).

Таблиця 3

Зіставлення фактичних показників рівня бідності з реалізацією Стратегії подолання бідності в Україні, 2000-2010 рр.


Показники

2000 р.

2001 р.

2002 р.

2003 р.

2005 р.

2007 р.

2010 р.

Рівень бідності, %

факт

26,4

27,2

27,2

26,6

27,3

28,4




СПБ

26,7

26,2

26,0

25,5

25,0

-

21,5

Рівень абсолютної бідності, %

Факт

14,7

14,9

13,7

13,7

12,7

12,3




СПБ

14,7

13

12,0

10,0

8,0

-

3,0

Глибина бідності, %

Факт

23,8

25,0

23,9

22,9

22,5

22,2




СПБ

22,9

22,5

21,5

20,5

19,0

-

18,0

Рівень бідності, за методи-кою Світового банку*,%




32,0

31,7

25,5

19,5

7,9

Н.д.



* Моніторинг рівня бідності, проведений Світовим банком в Україні, що розраховано на підставі доходу у 1813 грн. на рік на одну особу в цінах 2003 р.
У результаті динамічного та стабільного зростання економіки України національний рівень бідності (визначений за національною методикою) скоротився з 2000 по 2003 р.; за методикою оцінки Світового банку, скорочення рівня бідності спостерігалося до 2005 р. (що пов’язано з низькими стандартами життя). Важливою причиною скорочення рівня бідності є зростання продуктивності праці, зумовлене збільшенням обсягів використання капіталу, підвищенням обсягу внутрішніх та іноземних інвестицій. Проте високі темпи зростання ВВП не забезпечували необхідних темпів скорочення рівня бідності: за період із 2000 по 2007 р. ВВП в Україні зріс у 5,5 раза порівняно з 2000 р., у розрахунку на одну особу – у 4,8 раза, і поряд із позитивними тенденціями щодо зростання рівня доходів населення і збільшення межі бідності майже втричі (з 172 грн. у 2001 р. до 500 грн. у 2007 р.) рівень бідності в Україні у 2007 р. становив 28,4%, що перевищує показник 2000 р. на 2%.

Здійснений аналіз національної бідності в розрізі категорій ризику (серед молоді, безробітних, сімей із дітьми, сільського населення, непрацездатних) довів, що найвищий ризик бідності спостерігається у сім’ях з дітьми (серед сімей із дітьми він вищий у 1,3 раза порівняно з усім населення України, серед сімей із трьома і більше дітьми – у 2,5 раза) і серед населення сільської місцевості (у 1,5 раза вище, ніж у містах). Така ситуація характерна і для більшості країн, що розвиваються. На основі аналізу зазначених категорій населення встановлено, що в Україні виникла структурна бідність, тобто бідність як постійне явище для значної частини населення, що не пов’язано з особистими якостями і трудовими зусиллями людей. Бідність викликана відсутністю у певних домогосподарствах коштів для забезпечення мінімальних потреб: у зоні бідності сконцентровані сім’ї з дітьми (35,4% серед зазначених верств населення), безробітні (31,1%), працююча частина населення з дітьми (27,9%) і з мінімальним рівнем заробітної плати, рівень якої нижче прожиткового мінімуму (10%), інваліди, сільські мешканці, молодь, жінки, одинокі пенсіонери (16,2%).

Установлено, що скорочення рівня бідності в Україні стримується такими чинниками: низький рівень заробітної плати (пенсій) і доходів населення; нестабільність розвитку економіки; індивідуальна бездіяльність; низький рівень якості медичних послуг, урбанізація; нерозвинута інфраструктура у сільській місцевості; слабка інноваційна активність промислових підприємств; слабка адаптація національної економіки до процесів глобалізації, недосконала система соціального забезпечення. Визначено соціально-економічні наслідки бідності: низька народжуваність, міграція населення, коротка тривалість життя, хронічні захворювання, вилучення бідних з економічного, політичного, соціального і культурного життя суспільства.

У третьому розділі „Удосконалення механізму подолання бідності в умовах глобалізації світової економіки” розроблено заходи з підвищення ефективності діяльності міжнародних організацій щодо скорочення бідності, обґрунтовано напрями формування і розвитку системи глобального соціального партнерства та визначено імперативи макроекономічного регулювання бідності в Україні.

Регулювання бідності та розробка заходів щодо її скорочення на міжнародному рівні пов’язані з діяльністю міжнародних глобальних і регіональних організацій (ООН, Світового банку, Міжнародної організації праці, Світової організації торгівлі, Європейського Союзу та ін.). Установлено недоліки діяльності міжнародних організацій: нерівномірний розподіл ресурсів міжнародної допомоги; скорочення обсягів офіційної міжнародної допомоги для виконання Цілей розвитку тисячоліття; невідповідність між внутрішніми потребами у фінансуванні й обсягом міжнародної допомоги; відсутність у кредитних програмах антиінфляційних заходів; неадаптованість програм скорочення бідності, що пропонуються міжнародними організаціями, до умов розвитку певної країни тощо.

Для підвищення ефективності діяльності міжнародних організацій щодо подолання бідності запропоновано такі заходи: створення незалежної системи контролю над використанням фінансової допомоги; удосконалення інституційного забезпечення реалізації програм подолання бідності; активізація зусиль щодо розробки кредитних програм з узгодженням економічних умов країн-донорів; надання кредитів на умовах антиінфляційних програм і виконання зобов’язань за їх дотриманням; удосконалення нормативної бази країн щодо залучення іноземних інвестицій; реалізація структурних перетворень і активізація найбідніших верств населення з використанням допомоги міжнародних інститутів розвитку; розробка проектів і програм скорочення бідності відповідно до соціально-економічних умов розвитку країни; забезпечення адекватного фінансування процесу скорочення заборгованості країн, що розвиваються; активізація міжнародного соціального руху.

Особливе значення для подолання бідності має формування та впровадження міжнародних трудових норм, принципів, механізмів і форм співпраці та глобального соціального партнерства. Під глобальним соціальним партнерством пропонується розуміти механізм, що сприяє підвищенню ефективності економіки, подоланню соціальних конфліктів, базується на сукупності принципів (універсальності, соціальної справедливості, трипартизму, поетапного фінансування цілей розвитку); передбачає використання методів «відкритості», взаємодії, узгодженості та дозволяє скоротити рівень бідності у світовому господарстві й виконати зобов’язання Цілей розвитку тисячоліття. Метою глобального соціального партнерства є підвищення рівня соціальних стандартів у всіх країнах світу та формування особистісних і суспільних цінностей, орієнтованих на подолання індивідуальної бездіяльності. Запропоновано розглядати глобальне соціальне партнерство на різних рівнях реалізації (глобальному, регіональному, національному) з дотриманням мети й організацією діяльності у трьох основних напрямах: 1) проведення аналітичних досліджень щодо основних факторів ризику бідності й соціального виключення з життя; 2) здійснення інформаційного забезпечення: обмін досвідом між країнами, моніторинг і оцінка Програм подолання бідності (національних та розроблених ООН), публікації звітів, надання інформації, організація щорічних семінарів, міжнародних конференцій щодо подолання бідності; 3) забезпечення фінансової та інституційної підтримки на всіх рівнях в межах партнерства.

Важливими компонентами розвитку глобального соціального партнерства є залу­чення міжнародних інституцій до проектів удосконалення соціального захисту держави, участь громадських організацій у подоланні бідності, створення програм підвищення доходів бідних, регулювання міграційних процесів на глобальному рівні, розробка національних програм щодо реалізації глобальних соціально-економічних цілей.

Запропоновано концептуальні засади скорочення бідності в Україні, які включають заходи щодо забезпечення макроекономічної стабільності й ефективного перерозподілу доходу. Згідно з розробленим прогнозом в Україні у 2010 р. рівень бідності досягне 27,7%, що більше на 6,2% від прогнозованого рівня бідності (21,5%), зазначеного у Стратегії подолання бідності (рис. 2). Така ситуація свідчить про неможливість виконання Україною прийнятих зобов’язань Цілей розвитку тисячоліття щодо скорочення вдвічі рівня бідності.

Обґрунтовано необхідність упровадження інтегрованої програми соціально-економічного розвитку в Україні, реалізації розвинутої соціальної структури й удосконалення сучасних інститутів. Розроблено практичні рекомендації щодо скорочення бідності в Україні та підвищення рівня життя, які включають такі напрями: структурний (підтримка рівня життя конкретного суспільства, подолання проявів бідності серед різних верств населення, які знаходяться у категорії ризику); інституційний (завершення формування системи демократичних незалежних інституцій та удосконалення структури таких інститутів, як освіта, наука, центри зайнятості, неурядові організації, інститути приватної власності тощо); патерналістський (оптимізація системи перерозподілу доходу та створення ефективної системи соціального захисту); глобальний (реалізація стратегій і планів дій, спрямованих на досягнення Цілей розвитку тисячоліття, підвищення рівня інформованості щодо світового досвіду проведення реформ у соціально-економічний сфері, інтеграція у систему глобального соціального партнерства, ефективне використання фінансової та технічної допомоги міжнародних організацій). В умовах трансформації національної економіки провідну роль відіграють заходи щодо оптимізації механізму подолання бідності. До основних імперативів макроекономічного регулювання бідності в Україні належать: 1) запобігання подальшому зростанню кількості бідного населення; 2) створення можливостей реалізації трудового потенціалу суспільства; 3) організація ефективної системи підтримки соціально незахищених верств населення на основі соціального страхування; 4) участь у системі глобального соціального партнерства.

^ Рис. 2. Прогнозовані зміни рівня бідності в Україні, 2000-2010 рр., %
Запропоновані напрями дозволяють скоротити розбіжності у розподілі доходів, незалежно від форми власності; сприяють появі джерел соціально гарантованих доходів на випадок зниження життєвого рівня населення нижче межі бідності та при досягненні пенсійного віку; дозволяють створити умови для підвищення зайнятості населення, що значно знижує ризик бідності серед усіх верств населення; надають можливості підвищити роль держави і вирішити проблему бідності за рахунок участі у системі глобального соціального партнерства та міжнародної допомоги.
ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі вирішено важливу наукову задачу обґрунтування теоретичних засад та розробки науково-практичних рекомендацій щодо подолання бідності в системі світового господарства. Це дало можливість зробити такі висновки:

  1. Дослідження теоретичних основ бідності як глобальної проблеми світового господарства дозволило удосконалити класифікацію глобальних проблем за сферами їх виникнення, на основі виокремлення геополітичних, природних і соціально-економічних глобальних проблем. Визначено, що глобальна бідність – це системне явище, яке є наслідком неефективного розподілу доходів світової економіки та формування верств населення, що зазнають труднощів у задоволенні першочергових фізіологічних потреб і позбавлені можливостей повноцінно брати участь у житті суспільства.

  2. Наукове узагальнення причин та факторів формування і розповсюдження бідності в історичному аспекті дозволило виокремити такі причини бідності, як глобальні: цивілізаційні особливості розвитку окремих регіонів, швидкий приріст населення світу, нерівність у розподілі доходів між країнами, глобальні економічні катаклізми, особливості фінансової глобальної системи, різний рівень розвитку країн; національні: політична й економічна нестабільність, недостатнє ресурсне забезпечення країни, високий рівень безробіття, економічні та соціальні трансформації, гендерна нерівність. Виділено фактори ризику бідності, серед яких: низький рівень забезпечення життєвих потреб, неефективне державне управління, низькі соціальні стандарти та доходи, високий ступінь нерівності у доходах, недостатній ресурсний потенціал, демографічні тенденції. Для визначення масштабів концентрації бідності запропоновано здійснення розрахунку коефіцієнта густоти бідного населення, що дозволило класифікувати країни, на підставі розроблених критеріїв, як країни з низьким, помірним і високим рівнем густоти розповсюдження бідності.

  3. За результатами проведеного комплексного аналізу теоретичних шкіл і концепцій дослідження бідності систематизовано основні постулати бідності та виділено три історичних періоди дослідження цього явища: перший період – зі стародавніх часів – до середини ХVІІ ст.; другий період – із XVIII ст. до початку XX ст., третій період – ХХ-ХХІ ст. На підставі критичного аналізу теорій визначено механізми подолання бідності, серед яких: державне регулювання перерозподілу доходів; розвиток зовнішньої торгівлі й активізація участі у міжнародних економічних відносинах; реалізація стратегії інноваційного розвитку; стимулювання індивідуальної активності людини.

  4. Теоретичний аналіз соціально-економічних показників вимірювання бідності дозволив установити відмінності між методичними підходами до оцінки бідності за міжнародними (добове споживання до 1 та 2 дол. США, індекс Джині, індекс людського розвитку та ін.) і національними стандартами (рівень бідності, розрахований на підставі відповідності доходів домогосподарства прожитковому мінімуму). Розроблено рейтингову оцінку рівня бідності у 82 країнах світу, яка виконана на підставі комплексу показників: національного рівня бідності, міжнародної межі бідності добового споживання, коефіцієнта Джині й індексу бідності населення, що дозволило провести порівняльний аналіз рівня бідності в різних країнах світу та визначити їх рейтинг.

  5. Аналіз тенденцій зміни рівня бідності в умовах розвитку світогосподарських зв’язків дозволив установити, що бідність у світовому масштабі скорочується, але її рівень залишається високим у більшості країн Південної Африки, Східної та Південної Азії; бідність як явище має тенденцію до вкорінення і пов’язана з нерівномірністю економічного, соціального і культурного розвитку як між країнами з різними соціально-економічними відносинами, так і всередині країн; розрив між країнами щодо економічного розвитку скорочується у результаті розширення торгівлі, залучення технологій та інвестицій, інтеграції країни у систему світового господарства.

  6. У процесі проведення компаративного аналізу програм подолання бідності в розвинутих країнах світу ідентифіковано особливості системи соціального страхування і соціальної допомоги на підставі оцінки моделей соціальної політики провідних країн світу (консервативної, соціал-демократичної, ліберальної, змішаної та Беверіджа). Установлено, що реалізація соціальної політики базується на використанні економічних механізмів підвищення доходів, функціонуванні ефективної системи соціального захисту, раціональному управлінні ринковими і державними важелями.

  7. Комплексний аналіз динаміки рівня бідності в Україні протягом 2000-2007 рр. дозволив установити, що рівень бідності залишається високим і перевищує показники 2000 р., що пов’язано з низьким рівнем оплати праці, майновою нерівністю, недосконалістю соціального захисту малозабезпечених, індивідуальною бездіяльністю, нерозвинутою інфраструктурою у сільській місцевості, що значно занижує потенціал національної економіки. Практика реалізації національної Стратегії подолання бідності є неефективною, головні недоліки пов’язані з недосконалістю механізму фінансування соціальної сфери, недооцінкою ролі міжнародних чинників щодо скорочення бідності.

  8. Для підвищення ефективності діяльності міжнародних інституцій на підставі оптимізації програм подолання бідності запропоновано такі заходи: створення незалежної системи контролю за використанням фінансової допомоги; удосконалення інституційного забезпечення реалізації програм подолання бідності; надання кредитів на умовах антиінфляційних програм і контролю за виконанням зобов’язань щодо їх дотримання; удосконалення нормативної бази країн щодо залучення іноземних інвестицій; реалізація структурних перетворень і продуктивної активізації найбідніших із використанням допомоги міжнародних інститутів розвитку; активізація розвитку глобального соціального партнерства.

  9. Обґрунтовано концептуальні засади формування і розвитку системи глобального соціального партнерства, які ґрунтуються на подоланні соціально-економічних конфліктів, стимулюванні впровадження соціальних проектів, упровадженні принципів глобального соціального партнерства (універсальності, соціальної справедливості, трипартизму, поетапного фінансування цілей розвитку), забезпеченні імплементації стратегії соціально-економічної безпеки на базі використання методів «відкритості», узгодженості та взаємодії. Запропоновано розглядати глобальне соціальне партнерство на різних рівнях реалізації (глобальному, регіональному, національному) з дотриманням мети й організацією діяльності.

  10. Запропоновано заходи щодо удосконалення механізму подолання бідності в Україні, серед яких: запобігання подальшому зростанню бідного населення; створення можливостей реалізації трудового потенціалу суспільства; організація ефективної системи підтримки соціально незахищених верств населення, участь у системі глобального соціального партнерства.


^ СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1   2   3   4

Схожі:

Загальна характеристика роботи iconЗагальна характеристика роботи актуальність теми дисертаційного дослідження
Саме тому, в демократичних країнах І спостерігається загальна тенденція до децентралізації публічної влади – зростання ролі регіонів...
Загальна характеристика роботи iconЗагальна характеристика роботи актуальність роботи
Все це посилюється в зв’язку зі вступом України до сот, тому що енергоємність виробництва українських продуктів харчування в 2…4...
Загальна характеристика роботи iconЗагальна характеристика об’єкта практики
Склад І структура персоналу підприємства по професіях І форми залучення (постійні роботи, сумісництво тощо). Організація роботи трудових...
Загальна характеристика роботи iconЗаконодавча база
Розділ Загальна характеристика організації Загальна характеристика організації наведена у таблиці 1
Загальна характеристика роботи iconЗагальна характеристика роботи
Досягнення стійких тенденцій економічного зростання безпосередньо пов’язане з активізацією роботи підприємств, постійним системним...
Загальна характеристика роботи iconКалендарний план
Державний лад. Поняття І загальна характеристика державного ладу. Види І загальна характеристика форм правління. Політичні режими:...
Загальна характеристика роботи iconЗагальна характеристика роботи актуальність теми
Необхідність розробки теоретичних положень І практичних рекомендацій щодо діагностики комплексу маркетингу промислового підприємства...
Загальна характеристика роботи iconЗагальна характеристика роботи
Екологічні платежі та квоти в удосконаленні регуляторного впливу на природокористування
Загальна характеристика роботи iconЗагальна характеристика роботи
Спеціальність 08. 00. 11 – математичні методи, моделі та інформаційні технології в економіці
Загальна характеристика роботи iconВступ
Розділ загальна теоретико-правова характеристика роботи з персоналом в органах дпа україни
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
nauch.com.ua
Головна сторінка