Фармакогнозия




Скачати 237.77 Kb.
НазваФармакогнозия
Сторінка1/4
Дата17.09.2013
Розмір237.77 Kb.
ТипДокументы
nauch.com.ua > Биология > Документы
  1   2   3   4
(Д.А. Муравьева, И.А. Самылина, Г.П. Яковлев
ФАРМАКОГНОЗИЯ)

Лишайники — Lichenes

Представители. Виды родов Usnea, Cladonia, Evernia, Alectoria, Ramalina, Parmelia, Cetraria, накапливающие усниновую кислоту.

Химический состав. Лишайники представляют собой симбиотические организмы, образованные грибами и водорослями. В этих своеобразных организмах синтезируются различные органические соединения, в частности, оболочки гиф составлены в основном полисахаридами, среди которых преобладает лихенин. При гидролизе лихенина образуется D-глюкоза. Лихенин растворяется в горячей воде, что обусловлено относительно небольшой молекулярной массой (10 ООО—37 ООО). Для получения лихенина раньше заготавливали так называемый исландский мох (Cetraria islandica (L.) Ach.), порошок слоевища которого использовался для изготовления слизей. Однако наибольшую ценность в лишайниках представляют лишайниковые кислоты и прежде всего усниновая кислота.

Лекарственное сырье. Слоевища отрывают от земли или другого субстрата, очищают от посторонних примесей и высушивают на ветру, на солнце.

В таком виде они зеленовато-бурые, хрупкие, без запаха, горьковато-слизистые на вкус.

Применение. Усниновая кислота обладает сильным антибактериальным действием в отношении многих микроорганизмов, в том числе и микобактерий. Механизм антибиотического действия усниновой кислоты связывают с подавлением ею процессов окислительного фосфорилирования у бактерий.

^ Цетрарія ісландська (ісландський мох) Cetraria Islandica L.

Б. М. Зузук, Р. В. Куцик, Івано-Франківський державний медичний університет

«Провизор» от 18 июня 2007 г.

цетрарія ісландська (ісландський мох) :: cetraria islandica l.

^ Рос.: цетрария исландская, исландский мох.
Англ.: Iceland moss.
Фр.: Lichen d’Islande.
Нім.: Hangernioos, Almgraupe Hungermoos.
Пол.: Plucnica islandzka, porost islandzki.
Чеськ.: Pukléřka islandská, Lisejnik islandski.
Українські народні назви: грань, границя, легківець, мох ісландський, плюцник.







Наукова латинська назва рослини походить від слова «cetra» — невеликий шкіряний щит. Цю назву дали лишайникові за подібність апотеції верхівки слані до невеликого щита, який ще за часів Римської імперії носили римські легіонери.

Застаріла назва цетрарії «ісландський мох» закріпилася за даною рослиною ще із середньовічних часів, оскільки тогочасні вчені не вбачали великої різниці між мохами і лишайниками, до яких насправді належить ця рослина.
^

Ботанічна систематика


Представники роду Cetraria були відомими ще за життя Ліннея, у якого серед 80 описаних ним лишайників 6 видів віднесені до роду Сetraria. Лінней відніс цетрарію, як і більшість лишайників, до класу Lichen, до якого належать Lichen islandicus, Lichen juniperus, Lichen capiratus та інші види. Вказані вище лишайники отримали свою сучасну ботанічну родову назву тільки у1803р., коли Ахарікус вперше описав представників даного роду і перейменував їх на Сetraria. Всього Ахарікус описав 8 видів, причому для чотирьох із них вказано було по одній різновидності. У 1825 р. А. Фріс поділив рід Сetraria на 2 секції: Physcia i Squamaria. У 1848 р. Тукерман, посилаючись на Е. Фріса, встановив 2 секції: Cartilaginea i Membranacaeae. У 1855 р. Кербер запропонував виділити в роді Сetraria 2 секції: Eucetrarіа, яка має прямостоячу листувату слань, і Platysma, що має типову листувату приплюснуту слань. У першу секцію Кербер відніс такі види, як C. Odontella,

C. Islandica, C. Aucullata i C. nivalis, а до другої — C. juniperina, C. Pinastri, C.oakisiana, C. Laureri, C. fallax, C. glauca і C. saepincola. У 1858 р. Нюландер при опрацюванні даного роду розбив Сetraria на 2 самостійних, незалежних один від одного роди, поклавши за основу такого поділу різницю у формах конидіїв. Представників з шиловидними і циліндричними формами, дещо потовщеними на одній або обох конідіях, він виділив у рід Platysma. До цього роду Нюландер відніс Platysma nivale, Pl. Aucullatum, Pl. Complicatum, Pl. Glaucum та інші відомі види.Представники із короткими і цилі-ндричними конідіями він виділив у рід Сetraria. Cюди він відніс такі види, як Cetraria islandica, C. nigricans та інші. Види Nephromopsis Cornicularia даний систематик розподілив між двома вищевказаними родами.

У 1871–1874 рр. Ф. Фріс, а в 1906–1911 рр. А. А. Єленкін не погодились із нюландерським поділом Cetraria, враховуючи недоцільність виводити форму конідіїв як родову ознаку, оскільки вона не вказує на жодні морфологічні відмінності. У 1909 р. Ваніо запропонував новий поділ Cetrariа на 2 підроди, який грунтується на присутності або відсутності псеудоцифел у різних представників даного роду. Види, що мають псеудоцифели, він об’єднав у підрід Stigmatophora i відніс до нього Cetraria islandica, C. hiascens,C. Richardsonii, C complicata та ін. Види, у яких були відсутні псеудоцифели, він об’єднав у підрід Eucetraria. З критикою вказаного поділу вказаного роду виступив Н. Окснер, який вважав такий поділ штучним, бо, розглядаючи взірці деяких лишайників, він не знайшов псеудоцифел у менш розвинутих лишайників. Крім цього, близькі один до одного такі види, як Cetraria islandica, C.cuculata, згідно поділу Ваньо, належать до різних підродів.

У 1926 р. А. Цальбрукнер поділив рід Cetraria на 3 секції: Platysma, Eucetraria i Corniculata. Проте Дю Рі у своїй праці «Synopsis lichenum», написаній у 1926 р., вважає секцію Corniculata самостійним видом. З цим пізніше погоджується А. Цальбрукнер, який у 1930 р. за родом Cetraria зберіг тільки 2 секції: Eucetraria i Platysma.

У 1943 р. Резенен у своїй системі лишайників ділить рід Cetraria на дві секції: Stigmatophora i Eucetraria. Проте даний сестематик не описав види у повному об’ємі.

В даний час більшість ліхенологів погоджується із систематикою роду Cetraria за Цальбрукером (1930 р.), згідно якої вид Cetraria islandica входить у секцію Eucetraria роду Cetraria.

В залежності від субстрату цетрарію ісландську одні науковці відносять до групи надгрунтових лишайників, зокрема до групи листуватих і кущистих лишайників, що ростуть на різних грунтах. Деякі ліхенологи відносять цетрарію до груп епілітних і епіфітних лишайників, що ростуть на зам- шілих субстратах (зогнилих пнях і стволах дерев) і дуже рідко — на голих каменях.

В залежності від рН-середовища цетрарія ісландська належить до групи лишайників, які ростуть на сильнокислих грунтах, зокрема даний лишайник росте на кислих грунтах з рН 4,2–4,6. (Питеранс А., 1974).
  1   2   3   4

Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
nauch.com.ua
Головна сторінка