1. Філософія І світогляд. Призначення філософії. Аргументуйте своє бачення Философия это теоретически разработанное мировоззрение, система самых общих




Назва1. Філософія І світогляд. Призначення філософії. Аргументуйте своє бачення Философия это теоретически разработанное мировоззрение, система самых общих
Сторінка1/8
Дата08.04.2013
Розмір0.88 Mb.
ТипДокументы
nauch.com.ua > Философия > Документы
  1   2   3   4   5   6   7   8
1. Філософія і світогляд. Призначення філософії. Аргументуйте своє бачення

Философия - это теоретически разработанное мировоззрение, система самых общих теоретических взглядов на мир, на место человека в нем, уяснения различных форм его отношения к миру. Две главные черты характеризуют философское мировоззрение - его системность, во-первых, и, во-вторых, теоретический, логически обоснованный характер системы философских взглядов.

К этому следует добавить, что в центре философии стоит человек, что, с одной стороны, обусловливает формирование картины мира и исследование его воздействия на человека, а с другой - рассмотрение человека в его отношении к миру, определение его места, его предназначения в мире и обществе. Отношение человека и мира пронизывает всю философию, начиная с вопроса о том, что есть наше знание? Задана ли истина вещами, объектами или она продукт произвола субъекта? Что есть ценность? "Сидит" ли она в вещи, или мы приписываем ей ценность?

Если же идти дальше, то в свою очередь отношение человека к миру троякое - познавательное, практическое, ценностное. Каждое из них решает свой вопрос - что я могу знать?; что я должен делать?; на что я могу надеяться?

Но познание мира было делом не только философии. Особенность философии состоит в том, что она изначально выступала как универсальное теоретическое познание, как познание всеобщего, всеобщих принципов бытия. Именно это отграничивало и отграничивает философию от конкретных наук.

Наряду с этим философия, как уже отмечалось выше, призвана решать вопросы, связанные с познаваемостью мира: не только познаваем ли мир, но и каковы средства проверки истинности наших знаний и т. д.

Без этого сама жизнь человеческая лишается смысла, а человек перестает быть человеком. Определение путей достижения этой цели есть одна из центральных задач философии.

Поэтому содержание философской науки представляло достаточно сложную систему.

^ 3. Поняття світогляду та його структура

Мировоззрение — необходимая составляющая человеческого сознания, познания. Это не просто один из его элементов в ряду многих других, а их сложное взаимодействие. Разнородные «блоки» знаний, убеждений, мыслей, чувств, настроений, стрем­лений, надежд, соединяясь в мировоззрении, предстают как более или менее целостное понимание людьми мира и самих себя.

Мировоззрение человеческих сооб­ществ, социальных групп, личностей также подвержено историче­ским переменам. Оно активно улавливает, преломляет большие и малые, явные и скрытые процессы общественных изменений. Говоря о мировоззрении в большом общественно-историческом масштабе, имеют в виду преобладающие на том или ином этапе истории предельно общие убеждения, принципы познания, идеалы и нормы жизнедеятельности, то есть выделяют общие черты интеллектуального, эмоционального, духовного настроя той или иной эпохи. Но в реальной действительности мировоззрение формируется в сознании конкретных людей и используется лич­ностями и социальными группами в качестве определяющих жизнь общих воззрений. А это значит, что, кроме типовых, суммарных черт, мировоззрение каждой эпохи живет, действует во множестве групповых и индивидуальных вариантов.

И все же в многообразии вариантов исторически изменяющихся мировоззре­ний можно выделить ряд укрупненных градаций, типов.

Мировоззрение — образование интегральное.

В состав мировоззрения входят и играют в нем важную роль обобщенные знания — повседневные, или жизненно-практические, профессиональные, научные. Чем солиднее запас знаний в ту или иную эпоху, у того или иного народа или отдельного человека, тем более серьезную опору может получить соответствующее мировоззрение.

Кроме знаний о мире (включая и мир человека) в мировоззрении осмысливается также весь уклад человеческой жизни, выражаются определенные системы ценно­стей (представления о добре и зле и другие), выстраиваются «образы» прошлого и «проекты» будущего, получают одобрение (осуждение) те или иные способы жизни, поведения.

Итак, мировоззрение — это совокупность взглядов, оценок, принципов, определяющих самое общее видение, понимание мира, места в нем человека и вместе с тем жизненные позиции, про­граммы поведения, действий людей. В мировоззрении в обобщен­ном виде представлены познавательная, ценностная и поведен­ческая подсистемы в их взаимосвязи.

^ 5. Структура та функції філософії

філософія - це особлива форма суспільної свідомості, що відношення "людина-світ" розглядає під кутом зору природи і сутності світу, природи і сутності людини, її місця у світі, можливостей пізнання і перетворення світу, загальної структури світу і стани, у якому він знаходиться (спочиває або рухається, розвивається). З цього погляду філософія являє собою особливу форму суспільної свідомості, що, маючи своїм об'єктом відношення "людина-світ", піднімається, з одного боку, до усвідомлення граничних, загальних основ буття людини і світу, а з іншого виробляє передумови, засвоєння яких допомагає людині виробити загальні орієнтири своєї життєдіяльності, піднятися до усвідомлення цілей і сенсу життя.

Розкриття специфіки філософії як форми суспільної свідомості припускає необхідність розкриття і її соціальних функцій, тієї ролі, яку вона грає в життєдіяльності товариства й особистості. Питання про функції філософії в навчальній і науководослідній літературі освітлюється по-різному. Це пояснюється тим, що різноманітні соціальні суб'єкти по різному осмислюють її значення в їхньому житті, а також тим, що об'єктивно її значення багатогранно, вона виконує велику кількість різноманітних функцій. виділення головних функцій дозволяє потім виділити і розкрити специфіку всіх інших, похідних від них функцій.

До числа основних функцій філософії варто віднести:

методологічну, ідеологічну, гносеологічну, світоглядну, практично-діяльну.

Виділення методологічної функції як вихідної обумовлене тим, що філософія займає особливе місце в процесі усвідомлення буття в структурі суспільної свідомості.. Філософія розглядає не окремі сфери буття людини як такі, а їхній взаємозв'язок через призму розкриття природи і сутності світу, природи , сутності людини і їхнього взаємозв'язку. Під методологією варто розуміти систему вихідних, основних принципів, що визначають засіб підходу до аналізу й оцінки явищ, характер відношення до них, характер і спрямованість пізнавальної і практичної діяльності. Ця функція припускає, що відношення людини до світу повинно виходити з усвідомлення нею природи і сутності світу і людини, граничних основ буття, усвідомлення людиною свого місця у світі і відношення до нього, усвідомлення загальної структури світу і стану, у якому він знаходиться.

Важливою функцією філософії є ідеологічна.

Можна сказати, що ідеологічна функція філософії полягає в тому, що вона, вирішуючі питання про сутність людини і про сенс її буття, дає ключ для усвідомлення свого відношення до безпосередніх умов громадського життя, до чинників, що визначають специфіку реального життя.

Гносеологічна функція філософії полягає в тому, що вона, орієнтуючи пізнавальне відношення людини на розкриття природи і сутності світу, природи, загальної структури світу, зв'язків і законів його розвитку, з одного боку, збагачує людей знанням про світ а з іншого боку - впливає на кожну з форм суспільної свідомості а також визначає загальну логіку пізнавального відношення людини до дійсності.

Світоглядна функція філософії полягає в тому, що вона, збагачуючи людей знаннями і про світ і про людину, про його місце у світі і можливостях його пізнання і перетворення, впливає на формування життєвих принципів, на усвідомлення соціальними суб'єктами цілей і сенсу життя.

Перевірена практикою достовірність знань розширювала його свободу в оволодінні силами природи. Неухильний ріст знань, практична перевірка їхньої достовірності, значимості для людини створили основу для виникнення наукової свідомості, науки як форми суспільної свідомості.

^ 6. Логіка античного філософствування.

Антична філософія являє собою сукупність філософських вчень, що розвивались в древньогрецькому рабовласницькому суспільстві з кінця VII ст. до н. ери і в древньоримському суспільстві починаючи з ІІ ст. до н. ери і до VI ст. н. ери.

Антична філософія – єдине і своєрідне явище в розвитку філософського пізнання людства. Вона складалась на основі перенесених зі Сходу в грецькі міста зародків астрономічних, математичних та інших знань в результаті зміни уявлень про природу і людину на відміну від міфології. Вже в V ст. до нашої ери філософські космогонічні системи. В VІ ст. і навіть в V ст. до нашої ери філософія і знання про природу не були віддаленні один від одного. Для філософії таке багатоманіття гіпотез означало багатоманітність типів філософського пояснення світу.

Початковою точкою розвитку Античної філософії був філософський матеріалізм. Проте всередині цієї матеріалістичної основи намітились окремі погляди, які привели до виникнення ідеалізму. Елементи розколу на матеріалістичні та ідеалістичні напрямки появились в найбільш ранніх грецьких мислителів. Ці елементи перетворились в другій половині V і другій половині IV ст. до нашої ери в протилежність матеріалізму та ідеалізму.

Не менш ясно виступає в Античній філософії протилежність діалектичного та матеріалістичного методів мислення. За більш як тисячу років розвитку Античної філософії матеріалізм та ідеалізм, діалектика та метафізика, що сформувались в древньогрецькій філософії, притерпіли складну еволюцію, що відображала діалектику розвитку самого суспільства.

Матеріалізм в Античній філософії розвивали Емпедокл, Анаксагор, Левкіп, Демокрит, Епікур. З’являється багато матеріалістичних філософських вчень. В особі Сократа, а особливо Платона, склалось вчення філософського ідеалізму. З того часу у філософії чітко проглядаються дві лінії розвитку: матеріалізм та ідеалізм. Інтенсивною була боротьба між школами епікуреїзму і стоїцизму. На першому місці серед питань філософії постають питання етики, що опирається на вчення про природу і теорію пізнання і мислення.

Таким чином, можна виділити декілька основних особливостей Античної філософії:

  1. Грецька філософія веде своє коріння з культури Древнього Сходу.

  2. В Греції не було контролю над жерцями як на Сході. Тому під дією вільнодумства свободи дій знання перетворювались в окремі науки.

  3. Філософія не була окремою наукою, а розвивалась в межах наук про медицину, природу, фізику, етику, естетику тощо.

  4. Антична філософська думка породила декілька напрямків: натурфілософію, неоплатонізм, дуалізм тощо, а антична наука – ряд наук.

  5. Висловлювання гіпотез та ідей проходило на основі спостережень, а не практики.

^ 7. Філософське значення природних первоначал у вченнях давньогрецьких мислителів

Греческие философы, как и их восточные коллеги, стремились познать мир как единое целое, находящееся в непрерывном движении. Они пытались разобраться в природе бытия — вещественно оно или духовно? Одни выдвигали в качестве первоосновы всего существующего различные природные стихии: воду (Фалес), воздух (Анаксимен), огонь (Гераклит). Другие, напротив, считали пер­воосновой нечто бестелесное, неосязаемое: числа (Пифагор), эйдосы — идеи (Платон), форму (Аристотель).

Конечно, в их взглядах на природу было много наивного, так как науч­ного эксперимента ещё не существовало. Их стремление жить и мыслить в единстве с природой, ощущать себя соучастниками космического процесса, позволяло им гениально угадывать действительные связи вещей и явлений. Античных философов-энциклопедистов с полным правом можно назвать великими интуитивными диалектиками.

Греческие философы были заядлыми спорщиками. Диалог был естест­венной формой их мышления. Не случайно первоначальное значение слова "диалектика" трактовалось как "умение спорить". Спорили обо всём: о пер­вооснове бытия, о том, существует ли пустота (небытие), об источниках движения вещей, о наилучшем государственном устройстве, о смысле жизни, о возможностях человеческого познания и т.п. Познакомимся в качестве при­мера с одной из дискуссий, касающейся проблемы бесконечной делимости.
  1   2   3   4   5   6   7   8

Схожі:

1. Філософія І світогляд. Призначення філософії. Аргументуйте своє бачення Философия это теоретически разработанное мировоззрение, система самых общих iconСпіввідношення філософії та науки має свою історію. У давній Греції...
У філософії достовірність доповнюється переконаннями, цінностями, світоглядними принципами. Тому філософія як світогляд ширше, ніж...
1. Філософія І світогляд. Призначення філософії. Аргументуйте своє бачення Философия это теоретически разработанное мировоззрение, система самых общих iconПлан світогляд І філософія. Природа філософського мислення. Єдність...
Філософія виступає, як теоретична форма світогляду І потребує аргументованості, доведеності та логічної послідовності розгортання...
1. Філософія І світогляд. Призначення філософії. Аргументуйте своє бачення Философия это теоретически разработанное мировоззрение, система самых общих icon1. Світогляд: сутність,структ. Типи
Філософія "любов до мудрості" виникла у 8-6 столітті до нашої ери, к Греції. Перші давньогрецькі філософи були І фізиками, природознавцями....
1. Філософія І світогляд. Призначення філософії. Аргументуйте своє бачення Философия это теоретически разработанное мировоззрение, система самых общих icon1. Світогляд: сутність,структ типи
Філософія "любов до мудрості" виникла у 8-6 столітті до нашої ери, к Греції. Перші давньогрецькі філософи були І фізиками, природознавцями....
1. Філософія І світогляд. Призначення філософії. Аргументуйте своє бачення Философия это теоретически разработанное мировоззрение, система самых общих iconУроку : Система образів роману, вираження в ній колізій епохи
Формувати вміння учнів висловлювати своє особисте ставлення до проблем твору та вчинків героїв, прогнозувати позитивні рішення даної...
1. Філософія І світогляд. Призначення філософії. Аргументуйте своє бачення Философия это теоретически разработанное мировоззрение, система самых общих iconСвітогляд. Стркутра, сутність, типи виникнення філософії
С-во як система І життєдіяльність, процес пізнання, закономірності його ф-ння розв
1. Філософія І світогляд. Призначення філософії. Аргументуйте своє бачення Философия это теоретически разработанное мировоззрение, система самых общих iconУроку за програмою : Система образів роману, вираження в ній колізій епохи
Формувати вміння учнів висловлювати своє особисте ставлення до проблем твору та вчинків героїв, прогнозувати позитивні рішення даної...
1. Філософія І світогляд. Призначення філософії. Аргументуйте своє бачення Философия это теоретически разработанное мировоззрение, система самых общих icon1. Світогляд: сутність та структура
Світогляд – це найбільш загальне й цілісне розуміння людиною світу й самої себе в ньому. По іншому, світогляд – це сукупність поглядів,...
1. Філософія І світогляд. Призначення філософії. Аргументуйте своє бачення Философия это теоретически разработанное мировоззрение, система самых общих iconПлан Формування предмету філософії в історії культурно-історичного...
Евна система знань з’явилася бл. 2,5 тис років тому. Першим запровадив цю назву давньогрецький вчений Піфагор (друга половина 6 ст...
1. Філософія І світогляд. Призначення філософії. Аргументуйте своє бачення Философия это теоретически разработанное мировоззрение, система самых общих iconСвітогляд це сукупність узагальнених уявлень людини про себе, світ,...
Через це складовими світогляду постають: погляди, переконання, принципи, ідеали, цінності, вірування, життєві норми та стереотипи....
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
nauch.com.ua
Головна сторінка