«Соціальні стандарти та проблеми бідності. Показники та динаміка бідності в Україні»




Скачати 217.51 Kb.
Назва«Соціальні стандарти та проблеми бідності. Показники та динаміка бідності в Україні»
Сторінка1/2
Дата04.04.2013
Розмір217.51 Kb.
ТипРеферат
nauch.com.ua > Физика > Реферат
  1   2


Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний університет водного господарства та природокористування

Факультет економіки і підприємництва
Кафедра економічної теорії

Реферат
на тему:
«Соціальні стандарти та проблеми бідності. Показники та динаміка бідності в Україні»


Виконав:

студент ІІ курсу

групи ЕП-3

Мельник Є.О.

Перевірила:

Гронтковська О.І.
Рівне-2011

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

1. Проблеми бідності та рівня життя населення в Україні……………………..5

2. Види та чинники бідності в Україні ................................................................7

2.1. Динаміка показників бідності в Україні………………………………….8

3.Методи вирішення даної проблеми…………………………………………..11

Висновки ………………………………………………………………………...14

Список використаних джерел ………………………………………………….15

Вступ

Бідність є глобальною проблемою людства. За даними міжнародних експертів, близько чверті всього населення планети тягне жебрацьке існування. У вересні 2000 року на Саміті Тисячоліття ООН світові лідери визначили ключові цілі та завдання розвитку до 2015 року – Цілі Розвитку Тисячоліття. Подолання бідності в них визначено як ціль номер один. Боротьба з бідністю завжди була актуальною темою, актуальною настільки, що Європейський Союз 21 січня 2010 року офіційно відкрив Європейський рік боротьби з бідністю й соціальною ізольованістю. Тобто, бідність як глобальне соціальне явище існує в усіх країнах світу і не є винятком для України.

Одним із основних напрямів Програми є відновлення та стимулювання економічного зростання. Основними завданнями у цьому напрямі будуть: запровадження нових механізмів відновлення виробництва; стимулювання економічного зростання та соціального прогресу; створення умов для забезпечення стабільного розвитку галузей промисловості. Ці аспекти мають особливе значення для вирішення проблем бідності, адже ефективно впливати на бідність можна тільки на основі економічного зростання.

Але й загальний економічний ріст автоматично не приведе до зниження рівня бідності, що підтверджується результатами попередніх років економічного зростання української економіки і невідповідної цьому зростанню динаміки основних показників бідності. Як показує досвід інших країн, нікому не вдається вирішити проблему бідності без адекватних заходів і реформ в області відносин розподілу, без обґрунтованої політики у соціально-трудовій сфері.

Упродовж останніх років в Україні були розроблені та впроваджені певні заходи щодо подолання та попередження бідності населення. Про це свідчить ціла низка нормативно-правових документів, прийнятих ВРУ та Урядом України. Так, довгострокова (до 2010 року) Стратегія подолання бідності (затверджена Указом Президента України від 15.08.2001 р. № 637) визначає основні напрямки політики боротьби з бідністю шляхом:

– створення економічно-правових умов для збільшення доходів населення;

– підвищення економічної активності працюючих громадян;

– підвищення ефективності соціальної підтримки шляхом реформування системи соціального захисту.

Аналіз даних оцінки бідності населення в Україні, який був проведений Радою національної безпеки і оборони України щодо стану виконання Стратегії подолання бідності та подальших заходів боротьби із бідністю на період з 2001 по 2009 рр. свідчать про те, що ціла низка питань відносно подолання бідності залишаються невирішеними. Слід зазначити, що кількісні показники моніторингу бідності доводять про те, що Україна належить до країн зі стабільно високим рівнем бідності. Так, за станом на 2008 р. рівень бідності в Україні складав 27,0 %, що на 11,0 % вище, ніж у країнах ЄС (10.0-16.0 %). Показник глибини бідності за 2008 р. зріс на 0,3 % і становив 23,4 %. Питома вага злиденних серед бідного населення у 2008 р. залишилася на рівні попереднього року і становила 50,6 %. На цьому фоні характерним є те, що високі показники бідності в Україні супроводжуються посиленням регіональної неоднорідності цього соціально-економічного явища.

^ 1.Проблеми бідності та рівня життя населення в Україні

Періоди економічних потрясінь супроводжуються посиленням диференціації доходу різних груп населення. Диференціація доходів викликає гостру соціальну проблему бідності.

^ Перше означення. Бідність — це неможливість внаслідок нестачі коштів підтримувати спосіб життя, притаманний конкретному сус­пільству в конкретний період часу. Це означає, що бідні верстви насе­лення не можуть відповідно харчуватися, оплачувати житло та кому­нальні послуги, лікуватися та відпочивати, вчитися самі та забезпе­чити оплату навчання своїм дітям.

^ Друге означення. Бідність — це неможливість підтримувати міні­мальний рівень споживання, що визначається на основі фізіологіч­них, соціальних та культурно обумовлених нормативів.

Різниця в означеннях полягає в такому. Згідно з першим означен­ням бідними вважаються ті, рівень життя яких є нижчим за певний середній стандарт суспільства, а за другим — ті, рівень життя яких є нижчим за визначений суспільством мінімальний рівень.

У документах ООН підкреслюються чотири основних прояви бід­ності: 1) коротке життя; 2) низька професійно-освітня підготовка; 3) позбавлення економічної бази нормального життя — чистої пит­ної води, медичних послуг, якісного харчування; 4) усунення від сус­пільного життя.

Зміст, критерії та визначення бідності змінюються з розвитком цивілізації і залежать від політичного устрою суспільства. Люди можуть бути бідними за стандартами економічно розвинутих країн і заможними за стандартами країн, що розвиваються.

Розрізняють бідність за стандартами цивілізації в цілому (хроно­логічними) і бідність за стандартами кожної конкретної країни. До першого типу відносять населення "бідних" країн і майже не відно­сять населення "багатих" країн. А бідність за стандартами кожної конкретної країни існує в усіх державах і суттєво не залежить від за­гального рівня добробуту населення.

До особливостей проблем бідності в Україні можна віднести такі:

1. Бідність не виникла разом із становленням української держа­ви. Вона існувала і в СРСР. Бідність взагалі є неминучою, навіть у дуже багатому суспільстві. За оцінками фахівців Інституту народо­населення і соціальних проблем АН СРСР, у 1990 р. нижче межі малозабезпеченості жило 20-25 % населення країни. На думку міжнарод­них експертів, в Україні в цей час до бідних можна було віднести близько 11 % населення. Але оскільки бідність є результатом соціальної нерівності, це явище завжди камуфлювалось. Законодавство Ук­раїни вживає термін "малозабезпеченість", показник "бідність", по­чав вживатись лише наприкінці 2002 року.

2. Збідніння широких верств населення виникло одночасно з по­явою багатих прошарків, заможність яких пов'язана з неправедними джерелами і яким не притаманне благодійництво.

3. Бідними стали люди, які чесно працювали і працюють у дер­жаві, жили за її законами.

4. Існуюче в Україні явище бідності зайнятого населення є наслід­ком порушень у системі оплати праці та формуванні ринку робочої сили.
^ 2. Види та чинники бідності в Україні

Бідність – це поняття широке, воно залежить від глибини прояву та типу, який обумовлює статус людини, яка потерпає від цього явища. Бідність розрізняють за типами: бідність економічно пасивного населення, бідність зайнятого населення, бідність безробітних і пенсіонерів.

За видами бідність поділяють на: об'єктивну та суб'єктив­ну, абсолютну і відносну, тимчасову і застійну.

Об'єктивна бідність визначається за прийнятими в країні крите­ріями доходу та можливістю досягнення матеріальних і духовних благ. Суб'єктивна бідність визначається за самооцінкою: людина тоді є бідною, коли вона сама себе ідентифікує з бідністю.

Найсуперечливішим моментом у теорії бідності є поділ її на абсо­лютну та відносну. Не існує і не може існувати універсальних про­грам надання соціальної допомоги за єдиним у всьому світі стандар­том бідності: ті, хто є бідними у США чи Швейцарії і одержують там державну підтримку, вважатимуться заможними у країнах, що роз­виваються.

За тривалістю бідність може бути тимчасовою (короткочасною) або застійною (довготривалою). Застійна бідність означає немож­ливість для родини чи окремої особи самотужки вирішити свої про­блеми і подолати матеріальні негаразди та призводить до більш тяж­ких наслідків. Тимчасова бідність є результатом одномоментного зниження рівня життя. Наприклад, сильний шок від політичних змін, природні катаклізми. Причинами періодичних знижень рівня життя та збідніння можуть бути сезонні коливання в цінах на харчові про­дукти та послуги.

Причинами бідності можна вважати на даний момент наступні чинники:

-         низький рівень соціальних виплат, що є результатом низьких заробітків, а отже - відрахувань до відповідних бюджетів і фондів;

-         соціальні допомоги та інші трансферти становлять досить значну частину витрат бюджету, що свідчить про зростання економічного навантаження на працююче населення;

-         нівелювання ролі заробітної плати як джерела доходів;

-         активніший ріст інфляції в порівнянні з реальними доходами населення;

-         перенасичення ринку праці однорідними професіями, відповідно неможливість реалізувати власну робочу силу;

-         скорочення робочих місць;

-         в сільському господарстві розорення, розпад більшості підприємств;

-         невідповідність ціни і вартості робочої сили працівників.
^ 2.1. Динаміка показників бідності в Україні
Не підлягає сумніву той факт, що пріоритетним завданням соціальної політики України, як і будь-якої демократичної країни, є підвищення рівня добробуту їх громадян, а подолання бідності виступає одним із складових завдань досягнення поставленої мети. Посилення виробничо-економічної диференціації регіонів України, зростаюча диспропорція рівня життя населення міських та сільських поселень, депопуляція населення, зниження рівня та якості освіти і кваліфікації, високий рівень захворюваності тощо – все це є наслідком неухильного негативного впливу бідності на всі сфери життєдіяльності суспільства, що вже на сьогодні спричинює зростання соціальної напруги у суспільстві, стримує та дестабілізує соціально-економічний розвиток країни. Саме тому подолання бідності в Україні розглядається як основа досягнення усіх стратегічних цілей сталого позитивного розвитку держави. Економічне зростання і покращення умов життя населення – це два основних органічно поєднаних процеси.

Упродовж останніх років в Україні були розроблені та впроваджені певні заходи щодо подолання та попередження бідності населення. Про це свідчить ціла низка нормативно-правових документів, прийнятих ВРУ та Урядом України. Разом з тим, аналіз даних оцінки бідності населення в Україні, який був проведений Радою національної безпеки і оборони України щодо стану виконання Стратегії подолання бідності на період з 2001 по 2009 рр., затвердженої Указом Президента України від 15.08.2001 р. № 637, та подальші заходи боротьби із бідністю свідчать про те, що ціла низка питань відносно подолання бідності залишаються невирішеними. Слід зазначити, що кількісні показники моніторингу бідності (Рис. 1) свідчать про те, що Україна належить до країн зі стабільно високим рівнем бідності.



^ Рис. 1 Динаміка показників бідності населення України за 2001 – 2008 рр.1

Так, за станом на 2008 р. рівень бідності в Україні складав 27,0 %2, що на 11,0 % вище, ніж у країнах ЄС (10.0-16.0 %)3. Показник глибини бідності за 2008 р. зріс на 0,3 % і становив 23,4 %. Питома вага злиденних серед бідного населення у 2008 р. залишилася на рівні попереднього року і становила 50,6 %. На цьому фоні характерним є те, що високі показники бідності в Україні супроводжуються посиленням регіональної неоднорідності цього соціально-економічного явища. Територіальна диференціація бідності є результатом, у першу чергу, диспропорції економічного розвитку регіонів України. Так історично склалося, що в Україні Схід і Південь – індустріальні, з високою концентрацією робітників, тоді як на Півночі та Заході фактично відсутні підприємства-гіганти, а промисловість розпорошена. Ці ж регіони відзначаються й особливою соціально-поселенською структурою, Схід – це своєрідний масив міст і робітничих селищ, а Західний регіон характерний тим, що більшість населення проживає в сільській місцевості чи невеликих містечках . Різні стартові можливості регіонів країни щодо підвищення рівня матеріального добробуту населення обтяжуються посиленням регіональних диспропорцій у соціальному розвитку окремих територій, що неминуче позначатиметься на масштабах регіональної бідності і може призвести до загострення ситуації в майбутньому [2, с. 415]. За даними Міністерства праці та соціальної політики України за станом на 2008 р. серед регіонів України рівень бідності був найвищим у Волинській та Кіровоградській областях і становив 47,3 та 47,1 %, відповідно, крім того у Рівненській та Одеській областях рівні бідності були теж набагато вищими за загальноукраїнський і складали 39,3 та 38,5 %, тоді як у Миколаївській та Київській областях цей показник сягав 19,0 та 19,8 %, відповідно.

Проблема бідності населення в Україні набуває ще більшого звучання в умовах фінансово-економічної кризи, яка суттєво вплинула на соціально-економічний стан України. Світовий досвід свідчить про те, що у часи економічних та політичних криз проблема бідності надзвичайно загострюється та часто-густо здатна досягти масштабів соціальної катастрофи [5, с. 14]. Економічні негаразди неминуче призводять до зниження розміру заробітної плати, зростання заборгованостей із її виплати, зростання утриманців за рахунок звільнених та безробітних тощо, що веде внаслідок цього до зниження рівня доходів населення та зростання частки бідних.

Усе вище зазначене свідчить про актуальність та гостроту проблеми бідності, офіційним визнанням чого слугує Указ Президента України "Про невідкладні заходи з подолання бідності" за № 274/2010 від 26.02.2010 р.

Універсальність бідності (тобто її існування за різних часів та в різних за рівнем розвитку суспільствах), різноманітність складових утворення, масштабність впливу на різні аспекти життєдіяльності – усе це зумовлює міждисциплінарний характер її дослідження науковцями. Значний внесок у дослідження проблеми бідності населення України зробили Григорович С., Колот А., Лібанова Е., Мандибура В., Мігранова Л., Новіков В., Соколик М., Харченко В., Хомра О., Хупергарднер Т., Черенько Л. та інші. Окремо слід відмітити у цьому напрямі вагомість досліджень, проведених на базі Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України. У роботах вітчизняних учених розглядається широке коло питань, що стосуються визначення бідності, методики вимірювання й оцінки її рівня, аналізу факторів і територіальної диференціації масштабів бідності в країні, розробки програми боротьби з бідністю, дослідження ризиків бідності в домогосподарствах України в залежності від їх структури, виділення груп домогосподарств з найвищими ризиками бідності тощо. Разом з тим, аналіз зарубіжного досвіду вивчення та подолання бідності свідчить про те, що дослідження проблеми бідності населення в Україні є не достатнім. Дослідження проблеми бідності в інших країнах колишнього СРСР має дещо інші акценти та є більш глибоким.

Так, наприклад, у Республіці Білорусь чимало уваги приділяється багатоаспектності впливу бідності на різні сфери життя суспільства, проводиться аналіз ефективності діючої системи соціальної підтримки найбільш вразливих категорій населення за критерієм бідності; проводиться активна робота щодо пошуку ефективних заходів реформування системи охорони здоров'я, освіти та соціального захисту населення як шляхів подолання бідності; проводиться оцінка стану співробітництва державних та громадських структур у сфері подолання бідності; акцентується увага на необхідності та практичній значимості регіоналізації проблеми бідності; проводяться розробки науково обґрунтованих підходів до формування інструментарію прогнозування бідності у регіональному розрізі тощо.

У Казахстані проблема бідності також знаходить підвищену зацікавленість серед науковців та представників влади. Так, в рамках діяльності Програми розвитку ООН у Казахстані у 2004 р. групою міжнародних та національних експертів, спільно із представниками державних органів управління було проведено комплексне дослідження: "Бедность в Казахстане: причины и пути преодоления". Актуальними питаннями цього дослідження були: оцінка бідності населення, структура та чинники поширення бідності, особливості міської та сільської бідності Казахстану тощо.

Зазначимо, що одним із напрямів роботи ДУ НДІ соціально-трудових відносин протягом останніх років є вивчення проблем бідності населення . Дослідження Інституту за цим напрямком включали та включають вивчення та аналіз проблем бідності у вугільних регіонах, де відбувалися шахтоліквідаційні роботи; розробку механізму контролю за реалізацією Стратегії подолання бідності на регіональному рівні (на прикладі Луганської області); розробку методичних підходів щодо оцінки рівня та якості життя працездатного населення в умовах економічного зростання та підвищення його доходів; особливості формування державної політики становлення середнього класу в Україні; аналіз тіньової економіки в Україні, зокрема тіньових доходів та їх частки у загальному обсязі тіньових систем; оцінці реальних доходів населення за регіонами та видами економічної діяльності України тощо. У теперішній час проводиться робота над вивченням та оцінкою бідності працюючого населення в регіонально-галузевому розрізі, що є вкрай актуальним та, як уже зазначалося, маловивченим аспектом бідності населення України.
  1   2

Схожі:

«Соціальні стандарти та проблеми бідності. Показники та динаміка бідності в Україні» iconПоказники та динаміка бідності в Україні
Бідність – це сукупний показник, складові частини якого показують негативні тенденції розвитку держави. Ці показники заважають Україні...
«Соціальні стандарти та проблеми бідності. Показники та динаміка бідності в Україні» iconРеферат Тема: Проблеми бідності та рівня життя населення в Україні
Періоди економічних потрясінь супроводжуються посиленням диференціації доходу різних груп населення. Диференціація доходів викликає...
«Соціальні стандарти та проблеми бідності. Показники та динаміка бідності в Україні» iconРайонна Програма подолання та запобігання бідності на період до 2015 року І. Загальні положення
Районну програму подолання та запобігання бідності на період до 2015 року (далі – Програма) розроблено для вирішення найголовніших...
«Соціальні стандарти та проблеми бідності. Показники та динаміка бідності в Україні» iconЗагальна характеристика роботи
Згідно з Цілями розвитку тисячоліття, сформульованих у Декларації ООН у 2000 р., заплановано скорочення вдвічі масштабів абсолютної...
«Соціальні стандарти та проблеми бідності. Показники та динаміка бідності в Україні» iconЗагальні причини підвищення цін на продукти харчування та овочі
Херсонської області живе за межею бідності, переважну більшість з них складають пенсіонери, які не здатні забезпечити собі належне...
«Соціальні стандарти та проблеми бідності. Показники та динаміка бідності в Україні» iconБідність, як соціальний феномен
Головною причиною бідності населення є низький рівень доходів. Показники розвитку країни є валовий національний продукт (внп), який...
«Соціальні стандарти та проблеми бідності. Показники та динаміка бідності в Україні» iconСправа проти Кучми – це спроба влади відвернути увагу народу від...
Справа проти Кучми – це спроба влади відвернути увагу народу від інфляції, бідності й масових протестів
«Соціальні стандарти та проблеми бідності. Показники та динаміка бідності в Україні» iconНаскільки хвилює херсонську прессу старість?
В україні в цілому та в нашій області, зокрема, вони складають близько третини дорослого населення, а їхні доходи балансують на межі...
«Соціальні стандарти та проблеми бідності. Показники та динаміка бідності в Україні» iconРайонна цільова соціальна програма протидії захворюванню на туберкульоз...
Поширення туберкульозу становить загрозу національній безпеці країни, є однією з причин втрати працездатності, здоров’я, інвалідності...
«Соціальні стандарти та проблеми бідності. Показники та динаміка бідності в Україні» iconРайонна цільова соціальна програма протидії захворюванню на туберкульоз...
Поширення туберкульозу становить загрозу національній безпеці країни, є однією з причин втрати працездатності, здоров’я, інвалідності...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
nauch.com.ua
Головна сторінка