Головні постачальники паливно-енергетичних ресурсів на світовий ринок та головні споживачі




Скачати 141.55 Kb.
НазваГоловні постачальники паливно-енергетичних ресурсів на світовий ринок та головні споживачі
Сторінка1/2
Дата21.04.2013
Розмір141.55 Kb.
ТипДокументы
nauch.com.ua > География > Документы
  1   2
Головні постачальники паливно-енергетичних ресурсів на світовий ринок та головні споживачі

Протягом XX ст. істотно змінилася структура паливно-енергетичного балан­су світового господарства.

Якщо в першій половині XX ст. в енергобалансі світового господарства пер-важало вугілля і мали важливе значення дрова, то в останні десятиліть; провідну роль відіграють нафта і газ. Кілька десятиліть на їх частку припадали 3/5 обсягу енергоспоживання. Вважають, що на початку XXI ст. їх частка зни­зиться, водночас збереже значення споживання вугілля і дещо збільшиться ролі ядерної енергетики і нетрадиційних (альтернативних) джерел енергії.

Основні постачальники енергоносіїв знаходяться в Азії (країни Перське: затоки, а також Китай); в Англо-Америці (США і Канада); в Північній Євразі; (Росія, а також за окремими видами палива Азербайджан, Туркменістан, Узбеки стан, Казахстан). В Європі краще забезпечені енергоносіями Великобританія, ФРН, Польща, Норвегія. Основними ж споживачами є СІЛА, Канада в Північній Америці, провідні країни Західної та Центральної Європи, Японія, Китай, а серед краї; СНД - Росія та Україна.

Не всі країни мають власні енергоресурси. Цілком ними забезпечені тільки США, Росія, Китай, Великобританія, Канада, Австралія. Досить велика група країн покриває потреби власним паливом частково, наприклад, ФРН, Україна, Польща, Індія, Аргентина, Мексика, ПАР та ін. Але чимало з-поміж промислове розвинутих країн і таких, що практично не мають своїх енергоресурсів. Це Японія, Італія, Шве­ція, Республіка Корея, не кажучи вже про малі промислове розвинуті країни світу.

Провідною галуззю енергетики є нафтова промисловість. Трива­лий час у другій половині XX ст. економіка Європи, США та Японії розвива­лась за рахунок дешевої нафти, видобуток якої в країнах, що розвиваються, кон­тролювався нафтовими транснаціональними корпораціями. Але після створення в 1960 році Організації країн-експортерів нафти (ОПЕК*), що взяли видобуток і продаж нафти в свої руки, ера «дешевої нафти» минулася, нафтовим монополіям довелося ділитися прибутками. До того ж ускладнилися умови видобутку. Наф­тодобувні фірми працюють у дедалі менш освоєних районах, значна частина нафти видобувається на морському шельфі, часом на великих глибинах. Політична нестабільність і конфлікти, особливо на Близькому Сході, також до­дають проблем у нафтовому бізнесі.

Видобуток нафти в 1990-2004 роках становив 3,5 млрд тонн на рік. У геогра­фи нафтової промисловості вже десятки років провідним є регіон низького Сходу, на який припадає 1/4 світового видобутку нафти. Найбільше її видобувають у Саудівській Аравії (щорічний видобуток коливається в межах по-над 400 млн тонн), Ірані (до 200 млн тонн), ОАЕ, Іраку, Кувейті. Майже 1/5 видобутку дають країни Північної Америки: США (понад 350 млн тонн), Мексика, Канада. Зберігає значення нафтова промисловість СНД, де із понад 400 млн тонн видобутку 9/10 припадає на Росію. Серед країн Європи вирізняються Норвегія та Великобританія; в Азії - Китай (понад 170 млн тонн) та Індонезія; в Африці - Нігерія, Лівія, Єгипет, Алжир; в Південній Америці - Венесуела.

Основні потоки нафти ідуть з Близького Сходу в Японію та США: з Країн Латинської Америки - в США, з Південно-Східної Азії - в Японію; з Африки - в Європу. Знизився вивіз нафти з Росії, паливне господарство якої переживає кризу.

Значення природного газу в енер­гобалансі світу різко зросло в другій половині XX ст. (2,2 трлн м3). Найбільший видобуток мають країни СНД (36 % світового), зокрема Росія і Туркменістан; США (1/4 видобутку), а також Нідерланди, Великобританія, Нафтовий термінал Норвегія в Європі; Канада в Америці; Індонезія та країни Перської затоки в Азії, Алжир в Африці.

Вугільна промисловість - найстаріша серед паливних галузей. Во­на базується на величезних запасах вугілля, що є в світі, покриває майже 1/3 по­треб світу в енергоносіях. У 2003 році було видобуто 3,5 млрд тонн вугілля в пе­рерахунку на кам'яне. За останні десятиліття різко змінилася географія видобут­ку. Понад 1/3 вугілля світу дає Китай, 1/4 - США, близько 1/6 - країни СНД, де основні потужності мають Росія, Україна та Казахстан. Понад 250 млн тонн вугілля видобуває Індія, а Австралія, ПАР та Польща мають показники, близькі до цього. Торгівля вугіллям порівняно невелика, вивозять в значних розмірах йо­го тільки США, Австралія, ПАР, Польща, Росія, Казахстан та Канада,

Електроенергетика. Рівень розвитку електроенергетики - один з найваж­ливіших показників науково-технічного прогресу. Обсяги виробництва електро­енергії та її виробництво на душу населення опосередковано визначають еко­номічний потенціал та економічний рівень розвитку тієї чи іншої країни. У 1994 році світове виробництво електроенергії перевищило 12 млрд кВт • год, 2/3 її виробляється на теплових (ТЕС), 1/6 - гідравлічних, 1/6 - на атомних елек­тростанціях. Теплові станції використовують як паливо переважно вугілля та мазут, оскільки нафта та газ більш цінні енергоносії. Будівництво ТЕС порівняно де­шеве, але несприятливим є екологічний вплив - забруднення атмосфери та тепло­ве забруднення. Гідроелектростанції, навпаки, дорогі в будівництві, але дають де­шеву енергію, їх будівництво залежить від запасів гідроресурсів, які зосереджені в гірських районах Азії та азіатської частини СНД, Північної та Південної Амери­ки, екваторіальної Африки.

Роль атомних електростанцій безперервно зростає. Станом на 2002 рік у світі вже працювало 428 реакторів загальною потужністю 358 млн кВт, 108 реакторів 30 % потужностей) було в США, 55 (17 % потужностей) - у Франції, 49 (10 % потужностей) - в Японії, більш як по 10 реакторів мали ФРН, Канада, Великобританія, Росія, Україна, Швеція та Республіка Корея (кожна з країн 4-6 % світових потужностей АЕС). В окремих країнах частка електроенергії, що виробляється на атомних станціях, винятково велика. Так, у Франції АЕС виробляють 3/4 електроенергії країни, в Бельгії та Литві - 3/5, в Україні, Швеції, Угорщині, Словаччині і Республіці Корея - понад 1/3. Видобуток урану для атомної енергетики світу зосереджений у невеликій групі країн: Канаді, ПАР, Австралії СІЛА, Нігері, Франції, ФРН, Україні, Казахстані, Узбекистані.

^ СП в Україні

В Україні відбувається процес становлення національної економіки. Він потребує відповідно часу і зусиль. При цьому даний процес вимагає змін в економічних відносинах, реорганізації форм власності, нових мотивів до праці.

Становлення нових економічних відносин передбачає необхідність здійснення докорінних змін у зовнішньо-економічній сфері, диверсифікацію традиційних і розвиток нових форм співробітництва з зарубіжними країнами.

Одним із важливих елементів нового підходу розбудови державності є перехід до економіки відкритого типу і визнання того факту, що використання можливостей міжнародного поділу праці переходить в неодмінну умову господарського прогресу і соціального розвитку України.

Зближення економіки України з повнокровними економіками інших держав потребує наявності у неї саме такого господарства, яке є в інших розвинутих країнах. Отже, без структурної зміни в економічному потенціалі України неможливо увійти у світовий поділ праці. Саме структурна перебудова дасть можливість знизити рівень енергетичної та іншої ресурсної залежності від зовнішніх факторів, а це реальний вихід економіки України на світовий ринок, зростання валютних надходжень. Однак структурні зміни в народному господарстві України вимагають додаткових інвестицій та кредитних ресурсів. Реальний стан грошових ресурсів свідчить про те, що дефіцит фінансових коштів досягнув 35 відсотків валового національного продукту. Таким чином, сьогодні Україна не має достатніх ресурсів для радикальної структурної перебудови.

Створення спільних підприємств — важлива ланка залучення додаткових ресурсів в економічний потенціал України, а також можливість виходу на сучасний рівень техніки, технології та організації виробництва.

Практика міжнародних економічних відносин показала, що спільні підприємства стають останнім часом найбільш комплексною формою промислово-економічного співробітництва, яке включає в себе процеси науково-технічної, виробничої та збутової взаємодії партнерів. До того ж, вони складають частку ринкового сектора економіки. Матеріально-технічне постачання виробництва і збут продукції, фінансування поточних та інвестиційних операцій, добір персоналу, певне соціальне забезпечення своїх працівників ці підприємства здійснюють виключно на основі горизонтальних зв'язків із внутрішніми й зарубіжними партнерами, без будь-якої участі державних органів економічного управління. Основні економічні показники, в тому числі продуктивність праці, фондовіддача, загалом у сукупності спільних підприємств також вищі, ніж на інших підприємствах.

Спільне підприємство — складна форма співробітництва. Для нього характерна така організація, за якої учасники підприємства вкладають власний капітал, а не товар, і тому виникають вимоги гарантій, що забезпечують захист вкладеного капіталу і можливість повернення його за певних обставин. Розвиток спільних підприємств як форми зовнішньо-економічних зв'язків пояснюється перевагами порівняно з іншими формами виробничого співробітництва. До таких переваг належать:

-довгочасність угод про функціонування спільних підприємств;

-можливість комплексного використання зусиль партнерів для взаємодії в усіх передвиробничих, виробничих і збутових сферах;

-об'єднання найбільш сильних взаємодоповнюючих елементів продуктивних сил, які належать партнерам;

-забезпечення контролю з боку партнерів не тільки за виробництвом, а й за процесом реалізації продукції підприємства.

Засновниками спільних підприємств за участю іноземних інвесторів, згідно чинного законодавства України, мають право виступити будь-які суб'єкти зовнішньо-економічної діяльності, а саме:

1. Фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни і особи без

громадянства, які мають громадянську правоспроможність і здатність згідно з законами України постійно проживати на її території.

2. Юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні, які постійно перебувають на її території (підприємства, організації та об'єднання всіх видів, а також міжнародні організації), у тому числі і підприємства, що належать повністю до власності іноземних інвесторів.

3. Об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які є юридичними особами згідно з законами України, постійно перебувають на її території і яким законами України не забороняється здійснювати господарську діяльність.

4. Структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, що є юридичними особами згідно із законами України (філії, відділення) і які постійно перебувають на її території.

5. Спільні підприємства за участю іноземних інвесторів, зареєстровані як СП в Україні, які постійно перебувають на її території.

6. Держава Україна в особі її органів, місцеві органи державної влади та управління в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій.

Всі іноземні інвестори, розпочинаючи підприємницьку діяльність в Україні, повинні зареєструватись тут як суб'єкти підприємницької діяльності.

Така підприємницька діяльність може полягати у створенні:

спільних підприємств;

підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам;

структурних одиниць (філій, відділень) іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України, але постійно знаходяться на території України;

спільних підприємств - підприємств, які базуються на спільному капіталі суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, на спільному управлінні та на спільному розподілі результатів та ризиків; а також у відкритті іноземними суб'єктами господарської діяльності своїх представництв.

Для проведення державної реєстрації спільного підприємства у формі, скажімо, господарського товариства, засновниками якого є іноземна юридична особа та юридична особа України, до органу державної реєстрації подаються такі документи:

установчі документи, установчий договір, статут;

документ, що засвідчує сплату реєстраційного збору;

документ, що засвідчує сплату засновниками внеску до статутного фонду спільного підприємства в розмірі, передбаченому ст. 52 Закону України “Про господарські товариства”;

нотаріально засвідчена копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи України;

документ, що свідчить про реєстрацію іноземної юридичної особи в країні місцезнаходження (витяг з торговельного, банківського або судового реєстру). Цей документ повинен бути засвідчений відповідно до законодавства країни його місцезнаходження, перекладений українською мовою та легалізований у консульській установі України, якщо міжнародними угодами, в яких бере участь Україна, не передбачено інше. Зазначений документ може бути також засвідчено у посольстві відповідної держави в Україні та легалізовано у МЗС;

реєстраційна картка встановленого взірця.

Установчі документи складаються державною чи іншою мовами відповідно до статті II Закону України “Про мови в Україні”, підписуються заявником, скріплюються (прошиваються) та пронумеровуються.

Вищезазначений порядок проведення державної реєстрації, визначений Законом України “Про підприємництво” та Положенням про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1994 р. № 276 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 січня 1996 р. № 125).

Якщо підприємницькою діяльністю має бажання займатися іноземна фізична особа одноосібно, то вона може створити в Україні підприємство, яке повністю належатиме їй. Такий вид підприємства передбачено ст. З Закону України “Про режим іноземного інвестування” від 19 березня 1996 р.
  1   2

Схожі:

Головні постачальники паливно-енергетичних ресурсів на світовий ринок та головні споживачі iconДодаток 12 Санація будівель
Кму №243 від 1 березня 2010 року, є зниження рівня енергоємності валового внутрішнього продукту, підвищення ефективності використання...
Головні постачальники паливно-енергетичних ресурсів на світовий ринок та головні споживачі icon«День народження» за малюнками та поданим планом
Мета: дати учням уявлення про головні та другорядні члени речення, формувати вміння знаходити в реченнях головні члени речення; вчити...
Головні постачальники паливно-енергетичних ресурсів на світовий ринок та головні споживачі iconПрограма заходів щодо забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних...
Розробники Програми: управління економіки та інвестиційної політики Охтирської міської ради
Головні постачальники паливно-енергетичних ресурсів на світовий ринок та головні споживачі iconМп-112 кс-111 пр-111 пр-112 ав-111 ом-111 ра-111
Використання експлуатаційних матеріалів та економія паливно-енергетичних ресурсів
Головні постачальники паливно-енергетичних ресурсів на світовий ринок та головні споживачі iconУ законі зафіксовано головні елементи, що формують поняття страхування. Це, насамперед
Страховий ринок — частина фінансового ринку, де об'єктом купівлі-продажу виступає страховий захист, формуються попит І пропозиція...
Головні постачальники паливно-енергетичних ресурсів на світовий ринок та головні споживачі iconНоворічне святкування в ресторані «Надія»
Прогулянка вулицями Івано-Франківська – Вічевий майдан, головні собори міста, майдан Шептицького, площа Ринок з міською Ратушею,...
Головні постачальники паливно-енергетичних ресурсів на світовий ринок та головні споживачі iconНову Енергетичну стратегію України буде неможливо виконати через завищені прогнози
Київ. Проект оновлення Енергетичної стратегії України до 2030 року базується на нереалістично завищених прогнозах зростання економіки...
Головні постачальники паливно-енергетичних ресурсів на світовий ринок та головні споживачі iconМетодика використання інформаційних технологій у початковій школі...
Пам’ятаймо, що в освіті головні цінності – дитина І педагог, здатний розвивати, захищати, оберігати її індивідуальність
Головні постачальники паливно-енергетичних ресурсів на світовий ринок та головні споживачі iconОблік операцій з недержавними цінними
Розвинений внутрішній фінансовий ринок міг би істотно полегшити задачу інтеграції в світовий фінансовий ринок І створити канал для...
Головні постачальники паливно-енергетичних ресурсів на світовий ринок та головні споживачі iconОблік операцій з недержавними цінними
Розвинений внутрішній фінансовий ринок міг би істотно полегшити задачу інтеграції в світовий фінансовий ринок І створити канал для...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
nauch.com.ua
Головна сторінка