Особливості виховного процесу в Україні (курсова робота) зміст




Скачати 217.86 Kb.
НазваОсобливості виховного процесу в Україні (курсова робота) зміст
Сторінка1/3
Дата05.04.2013
Розмір217.86 Kb.
ТипДокументы
nauch.com.ua > География > Документы
  1   2   3

http://antibotan.com/ - Всеукраїнський студентський архів



Особливості виховного процесу в Україні


(КУРСОВА РОБОТА)

ЗМІСТ


І. Без гілок не дерево, без дітей не сім’я.

ІІ. Батько і мати, рід і родина - їх роль у вихованні.

1. Практика морального виховання дітей у сім’ї.

2. Традиції трудового виховання.

3.Засоби розумового виховання.

4. Піклування про здоров’я.

5. Фізичний розвиток дітей.

6. Привчання дітей до прекрасного.

ІІІ. Українська родинна обрядовість.

1. Українські домисли про появу людини.

2. Що кум, то ум.

3. Хрещення дитини.

4. Люби дитя мов душу.

ІV. Місце гри у вихованні дитини.

V. Колискова пісня, дитячий фольклор - могутні вихователі.

VІ. Особливості козацького виховання.

VІІ. Народне дитинознавство - великий скарб у вихованні.

Кожен народ мав історично обумовлену систему виховання, яка покликана духовно відтворювати націю, зберігати її в віках, примножити її культурно-історичні, національні здобутки. Національна система виховання складається з принципів, провідних ідей, форм, методів виховної роботи, типів навчальних закладів, концепцій виховання, що склались в масштабах України.

Дитина повертається, як головний суб’єкт національного виховання в національну педагогіку родинного виховання.

Народне родинне виховання сягає в глибоку давнину своїми способами виховання. Великим щастям вважалося продовжувати і повторювати себе в дітях. Найщасливішою була та сім’я, де лунало багато дитячих голосів: в народі навіть є такі приказки: “Без гілок не дерево, без дітей - не сім’я”, “Діти - окраса дому”. Діти приносили радість дому, їх порівнювали із зірками, із квітами: “Малі дітки, що ясні зірки: і світять, і радують в темну нічку”.

“Як росте одна дитина, то на старості трудна година”, отже, діти були опорою батьків в старості, обов’язком дітей було піклування про батьків. На весіллі часто можна було почути побажання: “Щоб ви мали дітей повну хату”. Про багаточисельність української сім’ї говорять наші пісні, колядки: “Ой, де куточок, то там і синочок, а на печі по дев’ять дочок”.

Хоч дітей було багато, та ніхто з них не забував про рідну домівку. Коли людина - мандрівник повертається з дороги, то завжди неодмінно п’є цілющу найсолодшу воду із батьківської криниці. Любов до рідної домівки, до батька - матері прививалась дітям з колиски. Коли молодий господар будував хату, то обов’язково н7а новому місці садив калину, щоб калина малих діточок колисала.

Народні повір’я, пов’язані з тим, що дитину приносить “бузько” чи “лелека”, збереглися і по сьогоднішній день. А гніздо ластівки під стріхою - на багатодітність.

Діти виростали захисниками своєї батьківщини, в майбутньому трудівниками своєї землі - що і є актуальним і сьогодні.

Водночас із появою дітей сім’я повинна була піклуватися про них і виховувати. Родинне виховання відводить важливу роль гуманному ставленню до дитини, приділенню їй великої уваги. Тому колись без уваги не залишались діти - сироти, їх обов’язково брали на виховання інші сім’ї.

Опікуном дитини - сироти вибирали не будь - кого, а авторитетну, доброзичливу людину, яка могла б виховати чужу дитину, як свою власну. В більшості випадків таким опікуном ставав ближчий родич; таку дитину забирала багатодітна сім’я, яка мала багато своїх дітей, там і чуже не помішає. Тому в народі говорили: “Не иті батьки, що породили, а ті, що виховали.”

Дуже шкода, що ця традиція майже не збереглася в наш час. Дітей віддають у дитячі будинки, вони виростають без материнської опіки, тепла домашнього вогнища.

Родина - це корінь, з якого виростає стовбур, гілки, квіти, а потім плоди. Отже, яка сім’я, такі і діти, таким буде і їх майбутнє. Людину без сім’ї, одиноку в народі називали “перекотиполем”, нерідко порівнювали із безплідним деревом.

Ідеалом української народної педагогіки здавна є така сім’я, де взаємини складаються на основі рівноправності чоловіка і жінки, на засадах трудового співробітництва і взаємодопомоги у вихованні дітей. Виховання дітей - найголовніший обов’язок батька і матері. Дітям подобається дружна сім’я, вони хочуть жити в щасливій сім’ї, бути сином чи донькою гарних батьків.

Розлучення батьків тяжко травмує дітей. У сім’ї важлива роль належить батькові і матері, як вихователям. “Чоловік у домі голова, а жінка - душа”.

Слово батька має для дитини авторитетне значення, звідси і повага до батька, якої тепер часто не вистачає в наших родинах. У нас і Україні зустрічаються різні назви батька - няньо, неню, дєдя. Назва “тато” вживається в більшості у сьогоднішній мові. У мові дітей можна почути звертання до батьків з пестливим відтінком: батечку, татусю, татусеньку, мамочко, мамусю, матінко, тетко, бабусенько, дідику, дідусю.

Діти на знак великої поваги до родичів зверталися до них “Ви” і “Ти” не властиве нашій родинній педагогіці.

Здавна в нашого народу існував культ Батька, Матері, Діда і Бабусі. Ці слова вимовляли з якоюсь особливою шаною і повагою. Батько ніс велику відповідальність за дітей, за їх здоров’я, був їх захисником. Батьків приклад завжди засвоювався дітьми, тому в народі казали: “Яка гребля, такий млин, який батько - такий син”. Батькове слово було законом. Своєрідну повагу до батька наводить, як приклад, В. Скуратівський:”Доки батько на роботі, я міг розслабитися, вдатися до пустощів, та варто було опчути - батько іде - як все ставало на свої місця, тут же зосереджувався.” Зараз потрібно повернути авторитет батька в родину, надати йому всіх цих цінних якостей.

Батько уособлювався як годувальник сім’ї. Важливе місце у вихованні дітей поряд з батьком відводилось і матері. Адже недаремно говорилося в народі, що чоловік тримає один кут хати, а жінка - три кути. Хоч сім’я за характером влади була патріархальною і всі члени сім’ї знаходилися у залежності від голови - батька, але жінка була відносно незалежною від чоловіка. Коли тривали визвольні війни, жінка, крім того, що вела всю хатню справу, брала на себе турботу про господарство - цілком замінювала чоловіка.

Мати виношує дитину під своїм серцем, потім виховує її, віддаючи всю свою ласку і любов. Батьківська любов повинна бути стриманою і врівноваженою - так говорить народна мораль. Сліпа надмірна любов спотворює сімейне виховання. Нерідко можна зустріти, що завдяки такій “любові” дитина виростає егоїстична, розбещена. Недарма в народі кажуть, що дитину треба так любити, щоб вона цього не знала. Материнська любов вважалася найсильнішою: “Батькова любов до могили, а материна вічно”. В українській родині батько “скупий” на похвалу. Перечитуючи багатющу скарбницю фольклору, то ніде не зустрінеш чисто “батькових” пісень. Це тому, що батько менш ласкавий, чутливий, ніж мати.

Недоцільним у вихованні вважалося застосовувати суворі покарання. Адже це може призвести до жорстокості дітей, їх відлюдькуватості. Але коли в сім’ї буде розумний авторитет батька і матері, то ці методи зовсім не доцільні. Дружня атмосфера створюється в сім’ї, коли між дітьми і батьками є спільні інтереси, праця, дозвілля, задушевна бесіда, взаємоповага і розуміння.

Важливий вплив на виховання дитини мала вся родина. Про шанобливе ставлення до свого роду говориться і в прислів’ях: “Свого доправляйся, роду не цурайся”, “Хоч по коліна в воду, аби до свого роду”. Родина була своєрідною підтримкою людини в скрутному становищі.

Традиційним є влаштування родинних свят, де збиралася вся чисельна родина. Слова “рід”, “родина” - прийшли до нас ще з староруських часів. У дітей виховувалися родинні почуття, засуджувались незгоди між ними.

Важливу роль у вихованні підростаючого покоління мав дідусь і бабуся. Ці люди, які прожили довге життя і можуть поділитися досвідом. Колись (і тепер цей звичай ще зберігся) панував звичай сходитися на свята, та по неділях до бабусиної хати на сходки. А бабуся в свою чергу підносила гостинців і розказувала безліч казок, поговірок, вірувань. Із чисельних розповідей бабусі чи дідуся діти діставали перше уявлення про навколишній світ, природу. Часто бабуся вчила: якщо зруйнується ластів’яче гніздо, то на обличчі зарябіє віспа, не доїси окрайця - снитимуться старці. бабуся, так як і мати з дитинства прививала любов до в’язання, вишивання, господарювання.

Отже, на плечі цих невтомних трудівниць випадало крім тяжкої праці, виховання внучат і передача багатющого циклу звичаїв від попередніх поколінь - наступним.

У науковому визначенні баба - жінка, мати, прамати, продовжувачка роду людського. У стародавніх слов’ян баба була жіночим божеством, яке уособлювало в собі хмари, чи світло місяця. Ці божества - баби ніби проживали на високих горбах, звідси і народна назва “Бабина гора”.

Моральне виховання характеризується добрим початком виховання з перших років життя: “Нагинай гілку поки молода”. З першого року народження діти вчаться слухати дорослих. І два-три роки діти виконують найпростіші доручення “подай... візьми...”

Дітей вчать берегти іграшки, доброзичливо ставитися до тварин. Цьому вчать українські народні казки, вірші. Коли дитина підростає, її вчать доглядати за тваринами, не мучити і не вбивати пташок, домашніх тваринок.

У родинному вихованні найбільш цінним є мірило людської доброти. Дитину змалку привчали вітатися, бути чемною, привітною. Колись в селі віталися зі всіма людьми - знайомою чи незнайомою. В. Скуратівський пригадує такий випадок, коли він не привітався з однією жінкою, то вона поскаржилася його матері.

Старших дітей привчали піклуватися про молодших. Засвоєння моральних істин відбувається через фольклорну скарбницю.

Дітей змалку вчать дорожити честю. Важливу роль тут відіграє приклад, слово виховання. Потрібно, щоб моральні звички ввійшли в душу дитини, стали потребою.

Трудове виховання. З самого раннього дитинства дівчатка і хлопчики виховувалися разом. Але дівчаток скоріше і першими заставляли виконувати хатні роботи, якими опікувалася переважно мати. Це і догляд за молодшими дітьми, вишивання, прядіння, в’язання, навчання кулінарії, догляд за квітами, санітарією і гігієною.

Хлопців навчали хліборобству, пасічництву, садівництву, рибальству.

З працею пов’язано багато прислів’їв: “Щоб людиною стати - треба працювати”, “У праці краса людини”. З давніх-давен в народі побутувала така думка, що навіть в тяжкому горі праця зцілює, повертає до життя. Українському народові притаманна велика працьовитість. Вважалося, що людина, яка не працює, то може створити злочин “Від неробства до злочину один крок”. І ось зараз, як ніколи, поширена злочинність. Праця була обов’язком і необхідністю кожної людини. Найкращою рахували ту сім’ю, де є працьовиті діти. За вечерею, коли збиралась ціла родина, батько підсумовував, що зроблено протягом дня і давав завдання на наступний день членам сім’ї. Робочий день починався влітку о 4-5 годині. Діти піднімались разом з батьками і разом ішли працювати. Одним із видів трудового виховання було пастушення, через нього проходила переважна більшість селянських дітей. Працелюбність виховувалась в малих дітей на прикладах народної творчості: піснях, колискових, прислів’ях, приказках. “Два півники, два півники горох молотили...” На цій простенькій народній пісні виховувалсь не одне покоління. Елементи праці дорослих відображені у різноманітних дитячих іграх. Тут вони відтворюють те, що спостерігають в родинному колі. Діти варять їжу, сіють, продають.

Велике значення на сучасному етапі є проведення родинних свят ремесел, трудових свят, проведення народних ігор, зустрічі з народними умільцями.

Важливим є вибір професій. Тому змалку потрібно виявляти нахили, обдарованість дітей. Колись нахили і обдарованості дітей відкривали батько й мати. Мати ткаля, прищеплювала дочці любов до цієї праці. Батько - трудар - хлібороб - брав хлопчика в поле, вчив сіяти.

Розумове виховання на сучасному етапі передбачає засвоєння материнської мови, розвитку мислення, формування в молоді системи ідей, поглядів на природу, суспільство, прищеплювати прагнення самоосвіти.

Здавна велика роль надавалась розумовому вихованню. “Знання та розум - скарб людини”. За народним звичаєм мудрість ззовні непоказна, нею найчастіше може бути непоказна людина: “Кого насмішкою зневажать, з того люди бувають”.

Важливе місце у розумовому вихованні займає спілкування з розумними людьми: “Мудрого шукай, дурного обходь”. Тому з маленькими дітьми потрібно якомога більше розмовляти, бо мовлення дитини свідчить про її розум. Оволодівши мовою, дитина мала можливість здобути знання про навколишню дійсність. на численні запитання дітей потрібно давати коротку, але точну відповідь. Сприймання світу проходить через колискову пісню, казку - в дітей появляються казкові образи. В дітей розвивається цікавість, допитливість, пізнавальні інтереси.

З народженням дитини головним обов’язком батьків є піклування про здоров’я своїх дітей: “Стало не плакало, росло - не боліло”.
  1   2   3

Схожі:

Особливості виховного процесу в Україні (курсова робота) зміст icon1. Школа гуманістичного виховання В. О. Сухомлинського
Кожна виховна система базується на цінностях, які визначають напрям виховного процесу: на інтереси суспільства, держави чи на особистість...
Особливості виховного процесу в Україні (курсова робота) зміст iconОрганізація та зміст навчально-виховного процесу
Організація навчально-виховного процесу у дошкільному навчальному закладі здійснюється відповідно до Закону України "Про дошкільну...
Особливості виховного процесу в Україні (курсова робота) зміст iconОрганізація та зміст навчально-виховного процесу в дошкільних навчальних закладах
Організація навчально-виховного процесу у дошкільному навчальному закладі здійснюється відповідно до Закону України "Про дошкільну...
Особливості виховного процесу в Україні (курсова робота) зміст iconКурсова робота
Курсова робота відповідає вимогам діючої нормативної документації України та умовам ects/кмсонп
Особливості виховного процесу в Україні (курсова робота) зміст iconОсобливості внутрішкільного контролю за станом виховного процесу...
Внутрішкільний контроль один із головних засобів забезпечення надійної І достовірної інформації про стан виховної роботи, яка необхідна...
Особливості виховного процесу в Україні (курсова робота) зміст iconКурсова робота з міжнародних економічних відносин Основні типи І...
Вступ
Особливості виховного процесу в Україні (курсова робота) зміст iconМоделі І технології соціальної комунікації курсова робота з дисципліни...
Розділ реклама як елемент соціальної масової комунікації та її функції
Особливості виховного процесу в Україні (курсова робота) зміст iconПлан: Криза феодально-кріпосницької системи І особливості соціально-економічного...
Криза феодально-кріпосницької системи І особливості соціально-економічного процесу в Україні
Особливості виховного процесу в Україні (курсова робота) зміст iconКурсова робота
Однією з найважливіших сфер розвитку євроінтеграції є галузь вищої освіти, де вона набула форм болонського процесу. На сьогодні 46...
Особливості виховного процесу в Україні (курсова робота) зміст iconСередня загальноосвітня школа №84
Рво від 17. 10. 2011 р з метою проведення нещасних випадків під час навчально – виховного процесу та у побуті, забезпечення безпеки...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
nauch.com.ua
Головна сторінка