Тема Вступ до соціології




НазваТема Вступ до соціології
Сторінка1/14
Дата04.04.2013
Розмір1.48 Mb.
ТипДокументы
nauch.com.ua > География > Документы
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

http://antibotan.com/ - Всеукраїнський студентський архів

Тема 1. Вступ до соціології


1.1. Предмет та об”єкт вивчення соціології.

Якщо об'єктом науки є певна сфера об'єктивно-суб'єктивної реальності, на яку спрямовує вона своє пізнання, то предмет – це ті аспекти об'єкта, які підлягають безпосередньому вивченню з до­помогою притаманних саме цій науці методів.

Ще П. Сорокін у праці «Система соціології» звернув увагу на те, що з'ясування суті самого терміна «соціологія» зовсім не вичерпує питання, що ж таке соціологія як наука. З моменту появи соціології як самостійної науки (понад півтора сторіччя тому) не вщухають пристрасні суперечки, що ж саме має вона вивчати.

Так, засновник соціології О. Конт уважав, що соціологія — це по­зитивні знання про суспільство. Його співвітчизник ^ Е. Дюркгейм на­зивав предметом соціології соціальні факти як форми колективної дії і колективного буття, тому предметом соціології, на його думку, є ко­лективне в усіх його проявах. М. Ковалевський розглядав соціоло­гію як науку про порядок і прогрес людських суспільств. Американ­ський соціолог Н. Смелзер трактує соціологію як наукове вивчення суспільства та суспільних відносин; Е. Гідденс називає її наукою про нас самих — людей, про сучасне суспільство, в якому ми живемо, та інші суспільства, що відрізняються від нашого у часі і просторі.

^ 1.2. Сутність “соціального” як ключової соціологічної категорії Категорії соціології — це загальні поняття, що відтворюють пе­вні властивості об'єкта, тобто суспільства як цілісної соціальної си­стеми. Дослідження будь-якого процесу, що відбувається в суспіль­стві, потребує з'ясування суті самого суспільства, досліджуваного процесу і явищ, що з ними зв'язаний цей процес.

Центральним і засадним поняттям соціології є «соціальне». Проблема соціального пронизує всю історію розвитку соціологічної думки. Розглядаючи її, найчастіше акцентують увагу на тому, що соціальне — це ефект спільного, який виникає внаслідок свідомої взаємодії індивідів. Але спільне, скоординоване присутнє і в стад­них сукупностях тварин чи в сім'ях комах. Наприклад, дуже наочно це проявляється у бджіл, мурашок тощо.

Слід вирізняти поняття «соціальне» в широкому та вузькому розумінні. У широкому розумінні «соціальне» є синонімом «суспі­льного» і означає все те, що належить до суспільства на відміну від природи. У вузькому розумінні «соціальне» означає тільки ті аспекти суспільного, які визначаються становищем людей у соціальній структурі суспільства, відносинами між соціальними гру­пами та між людьми як представниками різних класів, націй, тру­дових колективів, професійно-кваліфікаційних та інших соціаль­них груп.

^ 1.3. Особливості соціологічного знання, рівні його формування Суспільство в цілому в соціології прийнято називати соцієстатним (соцієстальним) рівнем.

Наступні рівні представлені соціальними інститутами, соц організаціями та індивідами.

Кожному з цих рівнів притаманні специфічні способи діяльності. Інститут організований не так як суспільство. У кожного з них є свої потреби, цілі діяльності і, урешті-решт, своя культура, яка існує на різних рівнях і в різних формах.

Рівні соціологічного знання:

1. Галузеві та спеціальні теорії:

  • соціальних інститутів та організацій (соціологія політики, культури, релігії, освіти, сім”ї, організації, праці, управління)

  • соціальних спільнот (соціологія малих груп, страт, міста, села, молоді)

  • спеціальних соціальних процесів (соціологія конфліктів, урбанізації, мобільності і міграції, девіантної поведінки).

2. Первинні соціологічні знання – гіпотези: узагальнення матеріалів емпіричних соціологічних досліджень

^ 1.4. Сутність понять “соціальні відносини”, “соціальне явище”, “соціальний процес”, “соціальний закон”, їх взаємозв”язок Соціальні відносини – це усталена, така що історично склала­ся за конкретних умов місця і часу, система зв'язків між окремими людьми й соціальними спільнотами, які беруть неоднакову участь в економічному, політичному й духовному житті, мають різний соці­альний стан, спосіб життя, джерела й рівні доходів та особистого споживання. Соціальні відносини можуть бути економічними, політичними, правовими, моральними тощо.

Соціальне явище – це будь-який вияв відносин чи взаємодії людей або навіть окрема подія чи випадок. Узагалі хід, розвиток будь-якого явища, зміна його етапів є соціальним процесом. У соці­ології соціальний процес – це взаємодія людей, що визначає фун­кціонування і зміни у людських стосунках, у становищі соціальних груп, окремих індивідів, тобто в соціальній структурі. Це може бути серія соціальних явищ, зв'язаних між собою структурними чи при­чинними (функціональними) залежностями, які призводять до пере­ходу певної соціальної системи з одного стану в інший.

Соціальний закон – це вираз суттєвих, загальних, необхідних і повторюваних зв'язків соціальних явищ і процесів, а передовсім зв”язків між соціальною діяльністю людей як спільноти та соціаль­ними діями окремих індивідів.

^ 1.5. Соціальні закони, їх класифікація

Соціальний закон – це вираз суттєвих, загальних, необхідних і повторюваних зв'язків соціальних явищ і процесів, а передовсім зв”язків між соціальною діяльністю людей як спільноти та соціаль­ними діями окремих індивідів.

Залежно від рівня дії соціальні закони можна класифікувати як:

1) закони, котрі діють на рівні соціальних інститутів (діалек­тична єдність людини й соціального середовища; визначальна роль колективу в розвитку особистості; постійне вдосконалення колективу; провідна роль виробничого колективу в системі колективів);

2) закони, що визначають розвиток складових соціальної структури суспільства:

– постійне збільшення самостійного населення, прискорене збіль­шення кількості міського населення;

– прискорене зростання частки населення, зайнятого у сфері об­слуговування;

– зменшення кількості селян і наближення їхньої праці за зміс­том і характером до індустріальних видів праці;

– збільшення темпів зростання кількості інтелігенції, збільшення внутрішньокласових відмінностей у порівнянні з міжкласовими;

3) закони, що діють на рівні конкретних соціальних систем:

– самовдосконалення систем;

– пропорційний їх розвиток;

– діалектична єдність об”єктивних і суб”єктивних факторів у процесах керування соціальними системами.

^ 1.6. Закони, дію яких потрібно враховувати прирегулюванні соціальних процесів

Регулюючи соц процеси, розробляючи прогнози, необхідно враховувати дії таких законів:

а) закону соціального порівняння, що виражає суспільні зв'язки між індивідами (соціальними групами) на основі загальних житейських порівнянь власного рівня життя з рівнем життя інших людей чи якимось еталоном.

б) закону вільного часу, який полягає в тім, що для підвищен­ня ефективності виробничої діяльності держава має виділяти час­тину сукупного часу в якості вільного.

в) закону піднесення потреб, що характеризує об'єктивний характер динаміки людських потреб (згасання одних, поява інших, їх розвиток, заміна і т.п.) в міру вдосконалення матеріального виробицтва, зміни умов і способу життя.

г) закону великих чисел, що виражає логіку кількісних змін у соціальних системах. Він гласить, що сукупність дій великої кіль­кості випадкових факторів (причин, умов) приводить до результату, майже не зв'язаного із сутністю якогось одного конкретного випадку.

^ 1.7. Сутність основних ф-цій соціології Роль соцологї в суспільстві визначається її предметом та функціями.

Головною з функцій є теоретико-пізнавальна, яка полягає в тім, що соціо­логія разом з іншими науками бере актив­ну участь у пізнанні об"єктивної реальнос­ті, допомагає з'ясовувати та формувати нові теоретичні та практичні знання про світ, в якому живе людина, про закономірності розвитку соціальних відносин у ньому.

Досліджуючи та вивчаючи будь-які явища, учені-соціологи, як і всі інші нау­ковці, публікують результати соціологічних досліджень у різних звітах, наукових статтях, монографіях. І це є проявом описово-інформаційної функції соціології.

Окрім того, соціологія надає конструктивну допомогу у розв”язанні або прогнозуванні розвитку практичних проблем, які вини­кають у різних царинах суспільного життя: економіко-господарських, політичних, поведінкових тощо.

Така функція називається прикладною, прогностично-перетворювальною, або конструктивною.

Ефективне прогнозування і розробка таких рішень можливі лише за умов соціологічної грамотності управлінців, глибокого засвоєння ними знань, методів і мето­дик соціології, формування практичних навичок їх застосування.

Останнє належить уже до світоглядно-освітньої функції соціоло­гії, яка проявляється в популяризації і поширенні сучасних наукових знань та уявлень про механізми соціальних процесів.

Ідеологічної функція соціології, яка орієнтує, мобілізує, насамперед через освіту, через проникнення соціоло­гічних знань і соціологічного стилю мислення в різні царини суспільного життя.

Отже, функції соціології різноманітні, але головне в них – дати об”єктивні знання соціальної реальності, виявити негативні тенденції, передбачити їх наслідки, оптимізувати управлінські рішення.

^ 1.8. Роль і завдання соціології в соціальному реформуванні укр суспільства Особлива потреба в соціологічних знаннях та рекомендаціях від­чувається нині у зв'язку з кардинальними перетвореннями нашого суспільства, колективним суб'єктом яких є все населення. Жодне перетворення не може бути успішним без урахування ставлення лю­дей до його цілей і програм, без свідомої активної участі народу у здійснюваних соціальних перетвореннях, у новаційних процесах.

Для того щоб визначити тенденції розвитку будь-яких явищ, ви­брати оптимальні засоби управління ними, треба знати можливості соціальних спільностей, що вивчаються, умови використання засо­бів, що пропонуються.

Перетворення, які здійснюються в нашій державі, зачіпають ін­тереси всього населення, змінюють майновий і соціальний стан, трансформують поведінку багатьох соціальних груп, що взаємодіють між собою. За цих умов органам управління вкрай необхідна повна, точна і достовірна інформація про реальний стан справ у будь-якій сфері суспільного життя, про потреби, цінності, інтереси, поведінку різних соціальних груп, а також про можливості впливу їх поведінки на суспільні процеси. Давати таку інформацію – завдання соціології.

Інакше кажучи, соціологія має забезпечувати надійний зворотний зв'язок в організації управління суспільними перетвореннями. Тільки глибоке вивчення думок і настроїв трудящих, урахування їхніх потреб та інтересів, підвищення дійовості й оперативності соціологічної ін­формації буде сприяти оновленню нашого суспільства.

Значна роль належить соціологічним знанням у конкретизації рішень уряду, кожне з яких має соціологічно осмислюватися й об­ґрунтовуватися.

^ 1.9. Місце соціології у професійній підготовці молоді Особливо актуальним для соціології в Україні є формування соціологічного мислення в усік верств населення передусім у молоді, у людей, зайнятих на виробництві, — від робітника до керівника. Кожен член суспільства має бути певною мірою соціологічно освіченим, має розуміти значення і роль соціологічним знань у розбудові нового суспільства, має вміти дати соціологічну оцінку виконанню своїх професійних ролей, передбачати соціальні наслідки своїх втручань у суспільне життя.

Тема 2. Історія становлення та розвитку соціології

^ 2.1 Особливості протосоціологічного знання, його основні форми Соціологія як окрема наукова галузь вини­кає в середині минулого сторіччя — тоді, коли О.Конт, спираючись на ідеї Сен-Сімона, висунув проект створення нової науки про суспільство, котра має грунтуватися не на спекулятивних принципах, а на спостереженнях та аналізі реальних фактів. З часів О. Конта бере початок так звана академічна, або офіційна, соціоло­гія як самостійна наука.

О.Конта не було жодних теоретичних уяв­лень про суспільство, але вони не завжди відповідали критеріям на­уковості у сьогоднішньому розумінні, оскільки мали форму окремих поглядів, ідей, учень тощо. Однак вони становлять невід'ємну час­тину людського суспільного життя, людської культури, історії соці­ологічної думки. Цю частину знань називають протосоціологією.

На стадіях раннього класового суспільства міф і епос були осно­вними формами відображення соціальної дійсності. Міф — це най­давніша форма фантастичного пояснення суті природи і людини, в якому явища дійсності виступають у вигляді чуттєво-образних уяв­лень.

Епос — це оповідь про минуле, що відтворює картину народного життя, його ідеали, моральні нор­ми, прагнення. В епосі суспільні відносини описуються такими, якими вони були насправді, а не віддзеркалюються у перевернутому вигляді, як у міфі, де вигадка і фантазія істотно спотворювали ре­альне життя людини.

Міф та епос — це позанаукові форми відображення дійсності. Соціально-історичний прогрес породжує нові форми її пізнання та відтворення у свідомості людей.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

Схожі:

Тема Вступ до соціології iconТема: Специфіка соціологічного аналізу політичного життя
...
Тема Вступ до соціології iconІсторія становлення І розвитку соціології
Звісно, предметна сфера будь-якої галузі знань, а отже І соціології, з часом (з появою нових пізнавальних можливостей І зростанням...
Тема Вступ до соціології iconПлан Вступ Початки української соціології Розвиток вітчизняної соціології...
Україна багата на видатних людей. Це стосується І такої науки як соціологія. Однак дана наука розвивалась особливо вдало в період,...
Тема Вступ до соціології iconІсторія становлення І розвитку соціології
Соціологія як наука, її предмет І методи 4 § Основні категорії (поняття) соціології 12
Тема Вступ до соціології iconВсеукраїнський студентський архів
Предмет та об`єкт вивчення соціології. Наукові дискусії навколо предмету соціології
Тема Вступ до соціології icon1. Місце І роль соціології в системі наук про суспільство
Особливості предмета соціології та її функції визначають місце цієї науки в системі суспільних дисциплін. Органічно вписуючись у...
Тема Вступ до соціології iconТема: Предмет, структура І функції соціології
Лукашевич М. П., Туленков М. В. Соціологія. Загальний курс: Підручник. – К.: Каравела, 2004
Тема Вступ до соціології icon1 Особливості соціології, як наукової дисципліни, що вивчає людське суспільство
Метод соціології вимагає вивчати суспільство під кутом зору його структури, функціонування І та розвитку
Тема Вступ до соціології iconПідручник написаний викладачами кафедри політології І соціології ду “Львівська політехніка
А. колодій – Вступ. Розділи: 1, 2; 1, 3; 1, 2, 3; 7; 3; Л. Климанська: Розділи: 1; 1, 2; 1, 2, 3; 4; 5; 4; 1, 2
Тема Вступ до соціології icon64. Основні поняття гендерної соціології
Гендерна соціологія — галузь соціології, що вивчає закономірності диференціації чоловічих І жіночих ролей, статеві відмінності на...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
nauch.com.ua
Головна сторінка