Розвиток науки управління, переконання як засіб впливу, попередження конфлікту Зміст




Скачати 192.09 Kb.
НазваРозвиток науки управління, переконання як засіб впливу, попередження конфлікту Зміст
Сторінка1/2
Дата05.04.2013
Розмір192.09 Kb.
ТипДокументы
nauch.com.ua > География > Документы
  1   2



Розвиток науки управління, переконання як засіб впливу,

попередження конфлікту

Зміст.
Вступ.

1. Розвиток науки управління

1.1. Визначення менеджменту. Школи менеджменту.

1.2. Розвиток основних напрямків менеджменту.

1.3. Розвиток сучасного менеджменту.
2. Переконання як засіб впливу
3. Попередження конфлікту

3.1. Визначення конфлікту

3.2. Причини конфліктів.

3.3. Наслідки конфліктів.

3.4. Міжособові стилі вирішення конфліктів.

3.5. Як повинен реагувати керівник.
Перелік використаної літератури.

Управління з'явилося разом з людьми. Там де хоча б дві людини об'єднувалися в прагненні досягти якої-небуть загальної мети, виникало завдання координації їх сумісних дій, рішення якої хтось з них повинен був брати на себе. У цих умовах він ставав керівником, а інший - його підлеглим, виконавцем.

Останнім часом все частіше використовується поняття “менеджмент”. Відкриваються "школи менеджерів", створюються "клуби менеджерів", проводяться "семінари менеджерів", але рідко люди віддають собі звіт у тому, що ж саме ховається за цим словом.

Слова "менеджер" і "менеджмент" вживалися в англійській мові ще в минулому сторіччі. Але лише до другої чверті XX століття вони поступово починають придбавати певне значення, відповідно до якого менеджером є  людина,  організуюча конкретну роботу, керуючись сучасними методами.

У літературі менеджмент визначається як управління виробництвом, система методів, принципів, засобів і форм управління, розроблених і вживаних в розвинених країнах для підвищення ефективності виробництва або іншої суспільної діяльності. Поняття “менеджмент” і “керівництво” здаються ідентичними, але через історичні, політичні і ряд інших причин їх суть далеко неоднакова.

^ 1. Розвиток науки управління.

Менеджмент (management) – англійське слово, що означає “керівництво”, “управління”. Керівництво (процес керівництва) – організація дій, спрямованих на досягнення цілей. Менеджмент – сфера людської діяльності і відповідна область знань, що включає в себе як обов’язковий елемент керівництво людьми, соціальними організаціями і структурами.

Як наука менеджмент з’явився більше сторіччя тому, а на початку століття Ф.Тейлор сформулював і опублікував принципи керівництва.

Школи менеджменту:

1) школа наукового керівництва (раціоналістична школа) 1885–1920 – Тейлор, Гілберт, Гаїтт. Основний принцип, головна ідея - раціоналізація праці в трудовому виробництві плюс матеріальна зацікавленість робітників ведуть до підвищення продуктивності праці;

2) адміністративна (школа поведінки) – 1920–50 – А.Файоль, Урвік, Вебер. Основна ідея – існують "універсальні" принципи керівництва, застосування яких гарантує успіх в будь-якій організації;

3) школа людських відносин (1930-50) – Мейо, Фоллетт, Мслоу. Для ефективного досягнення цілей організації необхідно і достатньо налагодити міжособові відносини між працівниками;

4) поведінкова школа (1950 – теперішній час). Представники – Арджіріс, Лайкерт, Мак-Грегир, Блейк – "ефективність досягнення цілей організації вимагає максимального використання людського потенціалу на основі даних психології і соціології;

5) кількісна школа (1950 – теперішній час) – Вінер, Акофф, Берталанфі – оптимальні управлінські рішення шукаються за допомогою комп'ютерів на основі використовування математичних моделей ситуації.
Розвиток основних напрямків менеджменту.

Основні два напрямки - раціоналістичний і поведінковий - розвивалися, хоч і паралельно, але часто конфліктуючи між собою. У післявоєнні роки розвиток теорії систем, кібернетики, економіко-математичних методів для аналізу і обгрунтування управлінських рішень, комп'ютеризація сприяли активному використанню в керівництві системного підходу. Це привело до відомого ускладнення науки керівництва і управлінських знань.

Подібно до цього розвивався і поведінковий напрямок. Поглиблювалося осмислення і вивчення організацій як соціальних систем.

Досить сильний вплив у 1950-60 роки зробили спочатку ідеї “постбюрократичних організацій”, “організаційного гуманізму”, а потім уявлення про підприємство як про відкриту систему, що активно взаємодіє зі своїм середовищем, пристосовує свою внутрішню будову до стану навколишнього оточення підприємства, його розміри, ціли і технології діяльності, якости людей, які формують його “людський капітал”.

В одних ситуаціях обгрунтованими, ефективно працюючими виявлялися жорстко організовані, навіть бюрократизовані системи управління, в інших - організації, побудовані на принципах дебюрократизації, внутрішньої свободи, саморегулювання.

На рубежі 70-х років широку популярність завоювали ідеї "ситуаційного підходу", в рамках якого доводилася правомочність різних типів систем управління - як жорстко регламентованих, так і заснованих на внутрішній свободі. Це, певною мірою, примирило тих, хто робив ставку на раціональні системи, і тих, хто бачив головне джерело ефективності в мобілізації потенціалу, закладеного в людях.

Відношення до наукового, зокрема математичного інструментарію, так само як і прийомам маніпулювання поведінкою людей, стало ще спокійнішим, коли на початку 80-х років була усвідомлена величезна важливість "організаційної культури" як характеристики, що збирає всі особливості підприємства - і системні, і поведінкові. Маятник знов перехилився від технократизму до гуманізму в управлінні.

Останні роки не тільки якості менеджерів і способи їх отримання, але і сама роль менеджера як професійно підготовленого керівника є предметом серйозних дискусій. Родоначальниками концепції менеджменту як спеціалізованого виду діяльності є американці. Саме вони створили образ менеджера як професіонала, що володіє спеціальною освітою (часто на додаток до інженерної, юридичної, економічної і т.п.), вклали величезні гроші в створення інфраструктури для управління у вигляді сотень шкіл бізнесу, десятків тисяч консультативних фірм, розгалужених інформаційних мереж загального користування, різноманітних наукових досліджень і публікацій у області управління, ділових послуг.

Проте в 80-е роки навіть американці раптом засумнівалися в правильності свого шляху, почали обвинувачувати школи бізнесу в неправильній орієнтації менеджерів, відриві від життя, невиправданому захопленні "наукою керівництва". Адже японці - мабуть, нація, що вчиться і здібна до навчання - так і не дійшла до ідеї формування професійних керівників. У них в країні всього три школи бізнесу, а керівників вони готують перш за все за допомогою досвіду, цілеспрямовано проводячи їх через ланцюжок змін посад в різних підрозділах фірми, навчаючи не тільки справі, але і мистецтву людських відносин, поступово культивуючи в них якості, необхідні керівнику.

Європейці займають проміжну позицію між цими двома управлінськими культурами. З одного боку, вони мають школи бізнесу і центри підвищення кваліфікації керівників, як американці, хоча і не в такій кількості, з іншого - управління як вид діяльності дотепер в переліку кар'єрних переваг знаходиться не на дуже високому місці і, наприклад, в Англії не входить навіть в першу десятку. І проте, життя бере своє, і гарні "школи бізнесу", фірми консультаційних і інших ділових послуг у всіх країнах не тільки не розорюються, але і розвиваються навіть в умовах спадів виробництва. Проте Європейські менеджери переживають нині часи строгих вимог.

За останні двадцять років в структурі і діяльності як приватних, так і державних компаній відбулися значні зміни. Можливо, найістотніше з них - зростання міжнародної конкуренції, що веде до того, що виживають тільки найефективніші фірми. У Європі менеджери зобов'язані вміти впоратися з унікальними проблемами. Наприклад, економічні і політичні надбудови Європейського економічного співтовариства викликають до життя особливі закони, які створюють деякі можливості, стримують інші і містять свої власні обмеження.
Розвиток сучасного менеджменту.

Ситуація різко змінилася за останні декілька років не тільки в нашій країні, але і у всьому світі. Зменшуються ресурси, скорочуються ринки, все більш лютою стає конкуренція, загроза безробіття пригнічує ініціативу, а рішення політиків утрудняють ділове життя.

Найбільш помітні дві нові тенденції.

По-перше, поглиблення міжнародного розподілу праці, зростання конкуренції і взаємозалежності в світовій економіці, розвиток транснаціональних корпорацій, створення міжнародних систем інформації, інших інтегруючих структур породжує інтернаціоналізацію менеджменту. За допомогою видання величезної кількості робіт з керівництва, розповсюдження програм навчання менеджменту, доступних мільйонам людей, узагальнення управлінського досвіду різних країн через обстеження, розробку "ситуаций", широких міжнародних контактів учених-практиків управлінська наука все більш стає надбанням всіх, хто її потребує.

По-друге, особливість останніх років - все більше звертання до здорового глузду, простих істин, добре засвоюваних рецептів, які доступні для розуміння і використання. Менеджмент як наука у всій його різноманітності розвивається своїм шляхом і має величезні перспективи. Зараз навіть широкий загал виявляє живу цікавість до управлінських ідей і до рецептів ефективного управління.

Це відбувається, звісно, не без впливу живо і цікаво написаних на цю тему книг таких авторів як Д. Карнегі, У.Оучі, Т.Пітер, Р.Уотермен, мемуарів Л.Якокки - президента автомобільного гіганта "Крайслер" і цілого ряду інших. З'явився навіть термін "керівництво за бестселерами", по аналогії з "керівництво за цілями", "керівництво за відхиленнями".

Так сформувалася сучасна наука, застосування принципів якої на практиці приносbть підвищення ефективності виробництва.

Символічний ключ менеджменту – "мета-людина-ефективність". Золото правило менеджменту – "ефективний менеджмент, що забезпечує виживання і успіх в умовах ринкової конкуренції, вимагає орієнтації на людину: в зовнішньому середовищі - на споживача, у внутрішньому – на персонал".

^ У сучасному менеджменті вирізняють наступні риси:

1) системний підхід до керівництва;

2) ситуаційний принцип керівництва;

3) визначальна роль організаційної культури;

4) механізація і автоматизація управлінських процесів;

5) демократизація керівництва;

6) інтернаціоналізація менеджменту.

^ 2. Переконання як засіб впливу.

Переконання - вплив на працівника з використанням логічних доводів і психологічних прийомів. Вміння переконувати - важлива якість керівника. Методи переконання служать доповненнями інших методів, перш за все економічних та адміністративних.

Основні форми переконання:

1. У формі бесіди - викликати довіру, викласти свою точку зору.

2. Переконання керівництва - короткий виклад аргументів

3. Роз'яснення - інформування працівників.

  1   2

Схожі:

Розвиток науки управління, переконання як засіб впливу, попередження конфлікту Зміст iconПсихологія реклами Зміст: Вступ
Одним зі способів такого надання інформації є реклама. Причому реклама не у вузькому сенсі, як інформація про певний виріб, а у найширшому...
Розвиток науки управління, переконання як засіб впливу, попередження конфлікту Зміст icon“Особливості взаємозв’язку стилю управлінської діяльності та типу...
Методика Блейка-Моутон як засіб визначення характерного стилю управління(грід). 44
Розвиток науки управління, переконання як засіб впливу, попередження конфлікту Зміст icon“Особливості взаємозв’язку стилю управлінської діяльності та типу...
Методика Блейка-Моутон як засіб визначення характерного стилю управління(грід). 44
Розвиток науки управління, переконання як засіб впливу, попередження конфлікту Зміст iconСтруктурні методи вирішення конфлікту
При вирішенні конфлікту керівник повинен почати з аналізу фактичних причин, а потім використовувати відповідну методику. Зменшити...
Розвиток науки управління, переконання як засіб впливу, попередження конфлікту Зміст icon4. профілактика й запобігання виникненню конфліктів
Запобігання виникненню конфлікту — це комплекс заходів, спрямованих на відтягування чи недопущення його виникнення, а також на зниження...
Розвиток науки управління, переконання як засіб впливу, попередження конфлікту Зміст iconПрирода конфлікту в організації
Сьогодняшні теоретики управління визнають, що повна відсутність всередині організації конфлікту- умова не тільки неможлива, але І...
Розвиток науки управління, переконання як засіб впливу, попередження конфлікту Зміст iconПрирода конфлікту в організації. Що таке конфлікт
Сьогодняшні теоретики управління визнають, що повна відсутність всередині організації конфлікту- умова не тільки неможлива, але І...
Розвиток науки управління, переконання як засіб впливу, попередження конфлікту Зміст iconУправління — це цілеспрямований вплив, необхідний для узгодженої спільної діяльності людей
Розвиток суспільства, окремих його сфер не можливий без встановлення І реалізації певного набору законів, правил, норм, алгоритму...
Розвиток науки управління, переконання як засіб впливу, попередження конфлікту Зміст iconЗміст вступ
Розділ Внутрішнє переконання як основа прийняття процесуальних рішень
Розвиток науки управління, переконання як засіб впливу, попередження конфлікту Зміст icon2. Зародження І розвиток фізики як науки
Розвиток науки був складовою загального процесу інтелекту­ального розвитку людського розуму І становлення людської цивілі­зації....
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
nauch.com.ua
Головна сторінка