Розділ 1 теоретичні основи регіонального менеджменту формування трудового потенціалу




Скачати 194.2 Kb.
НазваРозділ 1 теоретичні основи регіонального менеджменту формування трудового потенціалу
Сторінка1/2
Дата05.04.2013
Розмір194.2 Kb.
ТипДокументы
nauch.com.ua > География > Документы
  1   2




РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РЕГІОНАЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

ФОРМУВАННЯ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ
1.1. Економічна сутність трудового потенціалу регіону, його трудового капіталу та регіонального менеджменту в цій сфері
З метою розкриття теоретичних основ регіонального менеджменту формування трудового потенціалу з’ясуємо спочатку економічну сутність трудового потенціалу регіону та його трудового капіталу. В "Основних напрямках розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року" [155, с.10–11] визначається трудовий потенціал як "сукупна чисельність громадян працездатного віку, які за певних ознак (стану здоров'я, психофізіологічних особливостей, освітнього, фахового та інтелектуального рівнів, соціально-етнічного менталітету) здатні та мають намір провадити трудову діяльність".

В економічній енциклопедії за редакцією В.Мочерного [120, с.695] трудовий потенціал обґрунтовується як „людські можливості, ресурси праці, найповніша і всебічна характеристика працездатного населення як продуктивної сили”. Категорія трудових ресурсів – передусім кількісна характеристика трудових здібностей людини і населення, а поняття трудовий потенціал – інтегральна оцінка кількісних та якісних параметрів здатності до праці, в тому числі факторів, які не піддаються вимірюванню (наприклад, моральність, менталітет). Вивчаючи трудовий потенціал, необхідно враховувати його якість, що є цілісною характеристикою функціональної єдності важливих властивостей (параметрів). Для того щоб ефективно впливати на розвиток трудового потенціалу, необхідно знати ці властивості й розглядати їх із системних позицій. Трудовий потенціал визначає максимально можливу потенційну здатність до праці індивіда, колективу і суспільства в цілому.

Д.Богинєю, О.Грішновою характеризується трудовий потенціал як "інтегральна оцінка і кількісних, і якісних характеристик економічно активного населення" [11, с.42]. І.Генкін [25, с.53] вважає, що трудовий потенціал характеризується "здоров’ям; моральністю і вмінням працювати в колективі; творчим потенціалом; активністю; організованістю; освітою; професіоналізмом". С.Пирожков [137, с. 2–4; 138, с.76–78] категорію трудового потенціалу вважає за значенням ближчою до категорії "сукупний працівник", тобто сукупністю осіб, здатних за своїми фізичними та духовними якостями брати участь у процесі праці. І.Джаїн [32, с. 67] визначає трудовий потенціал як сукупну здібність "економічно активного населення даної території забезпечити виробництво споживчих вартостей, які відповідають потребам суспільства на даному етапі його розвитку в конкретних соціально-економічних та науково-технічних умовах".

В.І.Лишилепко, Н.О.Остролуцька, К.І.Якуба визначають трудовий потенціал як "запаси праці відповідної кількості та якості, які є в розпорядженні галузі. Він залежить від загальної чисельності трудових ресурсів, їх складу за статтю, віком, рівнем освіти, кваліфікації, територіальної й професійної мобільності, а також трудової активності" [87, с.77–104].

Вырезано.
Альтернативні концепції людського капіталу намагаються врахувати і у нашій країні [89, с.539]. Зокрема, регіональний індекс людського розвитку базується на концепції людського розвитку, що як логічне продовження двох найбільш поширених соціально-економічних доктрин – «основних потреб» та економічного розвитку – зосереджується на задоволенні фізичних і духовних потреб людини та її розвитку. Компонентна структура регіонального індексу людського розвитку представлена дев'ятьма блоками показників, що віддзеркалюють дев'ять основних аспектів людського розвитку [189, с.293–306]: демографічного, ринку праці, матеріального добробуту населення, його умов проживання, рівня освіти, стану та охорони здоров'я, соціального середовища, екологічної ситуації, фінансування людського розвитку. На основі науково обґрунтованої методики вимірювання людського розвитку на регіональному рівні отримано можливість не лише порівнювати соціально-економічний розвиток регіонів, але й проводити порівняння (за місцем кожного регіону на універсальній шкалі) важливих аспектів регіонального людського розвитку. Рівень людського розвитку як структурної одиниці рівня життя населення характеризує можливості реалізації людини як особистості і як члена даної спільноти. Трактування рівня життя населення через призму добробуту, нагромадження людського капіталу, рівня людського розвитку відповідним чином визначатиме логіку аналізу та особливості впливу регіональних соціально-економічних чинників на індикатори рівня життя населення.

Визначаючи місце трудового потенціалу серед суміжних і споріднених термінів, його порівнюють з такими поняттями, як робоча сила, трудові ресурси, людський капітал, економічно активне населення. Розбіжності між трудовим потенціалом, робочою силою, людським та трудовим капіталом є відносними. Робоча сила як здатність до праці, сукупність фізичних, розумових і моральних сил людини, що використовуються у виробництві життєвих благ, є основою характеристики трудових ресурсів, трудового потенціалу, людського капіталу. На Заході категорії "робоча сила", "трудові ресурси", "людський капітал" нерідко вживаються як тотожні. Перелічені категорії характеризують той самий феномен – джерела, можливості й ресурси живої праці людини, групи людей, району, країни, регіону, але з різних точок зору.

На основі аналізу існуючих визначень в роботі уточнено сутність трудового потенціалу як динамічної, інтегральної характеристики здібностей та можливостей населення регіону, що виявляються у формі ресурсів та резервів живої праці населення, в сукупності їх кiлькiсної та якісної характеристик, які можуть бути реалiзованi в суспiльно-кориснiй дiяльностi в умовах певного рівня розвитку ринку праці та сфери зайнятості. Адже трудовий потенціал – це складний, інтегральний показник, що враховує багато кількісних, якісних та вартісних показників, тому ми вважаємо його якісним за суттю.

Аналіз наукових публікацій показав, що поряд із значною кількістю розробок з питань трудового потенціалу не достатньо розглядається регіональний рівень у формуванні трудового потенціалу. Тому, дано власну характеристику ряду понять (рис.1.1) [116, с. 153–157]. З авторської точки зору, трудовий потенціал регіону – це якісне відображення трудових ресурсів регіону, потенційні можливості використання природних властивостей людини і набутих в процесі життя професійних та інтелектуальних здібностей, що здатні забезпечити виробництво споживчих вартостей у трудовій діяльності в даний час і в перспективі. Запропонований підхід до даної категорії дозволяє уточнити теоретичне підґрунтя визначення трудового потенціалу регіону не тільки на теперішньому етапі, але і в майбутньому. Людський потенціал регіону відображає можливості населення регіону, людські ресурси регіону – це наявні ресурси населення регіону, а трудові ресурси регіону – це ресурси населення працездатного віку даного регіону. Працю правомірно розглядати як сукупність різних видів реалізації трудового потенціалу, в результаті чого створюються матеріальні блага та послуги, а процес праці – як ряд операцій та функцій, які виконуються людьми, об'єднаними у виробничу організацію.

Людський потенціал регіону

Трудовий потенціал регіону


Людські ресурси регіону


Трудові ресурси регіону

Людський капітал регіону


Трудовий капітал регіону


Рис. 1.1. Широта охоплення понять
Людський капітал регіону є вкладенням у розвиток наявних людських ресурсів регіону, що приносить дохід. Відповідно до авторського трактування, трудовий капітал регіону – це частина людського капіталу регіону (вартісне відображення трудових ресурсів регіону), тобто інвестиції в професійний розвиток, набуття інтелектуальних знань, розвиток умінь і навичок трудових ресурсів регіону, які здатні збільшувати дохід чи нагромаджувати науково-технічний потенціал регіону. Проте формування економіки знань, існування якої неможливо без переваги знань, необхідності їх постійного оновлення, вимагає сучасного осмислення трудового капіталу. Для країн – членів ЄС, а також для України актуалізується питання розвитку національних систем освіти як важливих сфер формування трудового капіталу, визначення освітнього та професійно-кваліфікаційного потенціалу населення [6, с.99–101]. В українській економіці трудовий капітал впливає на продукт не стільки безпосередньо (через вищу продуктивність праці), скільки опосередковано (через позитивні зовнішні ефекти). До них, зокрема, належить формування певного рівня соціальної стабільності та обмеження соціальних ризиків, поширення знань в усій економіці, створення передумов для використання прогресивних технологій.

Актуальним у методичному та практичному плані є питання реалізації трудового капіталу, яке передбачає розв’язання проблеми формування умов для відтворення трудового потенціалу, для стимулювання до отримання та примноження набутих знань, навичок, підвищення кваліфікації, реалізації творчих здібностей через зростання загального рівня заробітної плати, інвестицій в освіту, науку, охорону здоров'я. Дана схема відтворення не вписується в класичну ресурсну модель розвитку, при якій основними є цінові чинники конкурентоспроможності: низько оплачувана робоча сила та дешева сировина. Ураховуючи досвід економічно розвинутих країн, які вийшли на постіндустріальну траєкторію свого розвитку, єдино можливим шляхом для реалізації намічених в регіонах Україною цілей є запровадження інноваційної моделі економічних перетворень: в основі стратегії економічного та соціального розвитку країн постіндустріальної епохи визнання пріоритетності знань і інформації в забезпеченні національної конкурентоспроможності; першочергову роль у реалізації наміченого курсу відіграє трудовий капітал, творчі та репродуктивні здібності якого визначають якість економічного розвитку (темпи зростання ВВП за рахунок підвищення продуктивності праці, зниження матеріаломісткості, структурної перебудови економіки на користь наукоємного високотехнологічного виробництва тощо); в умовах інтелектуалізації суспільного виробництва суттєвого коригування потребує макроекономічна політика відтворення трудового капіталу, не обмежуючись лише відновленням його фізичних можливостей, але й творчих та інтелектуальних здібностей.

Регіональна соціоекономічна система є відкритою, динамічною і неврівноважною. Вона перебуває під мінливим впливом та у взаємодії з національним макроекономічним, соціальним, нормативно-правовим полем, іншими однорівневими системами – регіонами країни, а також глобальними тенденціями і процесами [17, с.21]. Важливе значення для розвитку суспільства має управління соціально-економічними процесами з їх внутрішнім динамізмом, в основі якого лежить дія об’єктивних, що не залежать від волі та свідомості людей, економічних законів, пізнання яких дозволяє розкрити тенденції та перспективи, передбачити реальні протиріччя, вибрати практичні шляхи розвитку. Закони соціального розвитку об’єктивні і непідвладні людям, але їх пізнання і правильне використання в соціальній практиці – необхідна умова нормального функціонування і розвитку суспільства. Управління трудовою діяльністю, таким чином, базуючись на пізнаних закономірностях суспільного розвитку і використовуючи закони суспільного управління, повинна бути спрямоване на оптимальне формування і ефективне функціонування соціальних механізмів відбору, виховання і розподілу людей у соціальній структурі [112, с. 16].

Останнім часом все частіше використовується категорія “менеджмент”. У літературі менеджмент визначається як система управління, розроблена і вживана в розвинених країнах для підвищення ефективності виробництва або іншої суспільної діяльності. Поняття “менеджмент” і “управління” здаються ідентичними, але через історичні, політичні та ряд інших причин їх суть далеко неоднакова. Управління не заміняє менеджмент, тому що менеджмент – це лише одна із форм управління – соціально-економічними процесами на рівні підприємств і адміністративних одиниць. Управління – це вплив на людей з певною ціллю, а менеджмент – це процес прийняття управлінських рішень, які є основним продуктом управлінської діяльності.

Оскільки менеджмент є процесом координування та інтеграції трудової діяльності для забезпечення її ефективності та результативності, то він відображає безперервність виконання основних функцій: планування, організації, керівництва, контролю, мотивації, координації. Тобто процес управління реалізується через систему управлінських функцій, які умовно можна розділити на основні, загальні та спеціальні, що одночасно реалізуються на вищому, середньому та низовому рівнях управління. У сучасному менеджменті вирізняють три рівні управління: інституційний, адміністративний і технічний. Основні і загальні функції управління реалізуються на всіх рівнях управління: вищому, середньому і низовому. Вони по суті утворюють стратегічний менеджмент, тактичний менеджмент і оперативний менеджмент. Використовуючи метод системного аналізу, вищий рівень інституційного стратегічного менеджменту можна назвати керуючою системою, відповідно середній рівень адміністративного тактичного менеджменту є керованою системою. В свою чергу середній рівень адміністративного тактичного менеджменту є керуючою системою по відношенню до низового технічного оперативного менеджменту.
  1   2

Схожі:

Розділ 1 теоретичні основи регіонального менеджменту формування трудового потенціалу iconРозділ 1 Теоретичні основи формування та використання трудового потенціалу регіону

Розділ 1 теоретичні основи регіонального менеджменту формування трудового потенціалу iconРозділ 1 теоретичні основи формування та ефективності використання...
Дослідженням економічного потенціалу підприємства займалися такі видатні вчені, як Абалкін Л.І., Авдєєнко В. М., Білоусов Р. А.,...
Розділ 1 теоретичні основи регіонального менеджменту формування трудового потенціалу iconРозділ 1 теоретичні основи формування та ефективності використання...
Дослідженням економічного потенціалу підприємства займалися такі видатні вчені, як Абалкін Л.І., Авдєєнко В. М., Білоусов Р. А.,...
Розділ 1 теоретичні основи регіонального менеджменту формування трудового потенціалу iconРозділ 1 теоретичні І методичні основи ефективного використання земельних...
Наукові засади формування, використання І відтворення земельного потенціалу аграрного виробництва
Розділ 1 теоретичні основи регіонального менеджменту формування трудового потенціалу iconТеоретичні та методичні основи формування І ефективного використання...

Розділ 1 теоретичні основи регіонального менеджменту формування трудового потенціалу iconДипломна робота
Розділ I. Теоретичні основи використання різнорівневих завдань в процесі трудового навчання
Розділ 1 теоретичні основи регіонального менеджменту формування трудового потенціалу iconВступ 3
Розділ теоретичні основи аграрного ринку та особливості його формування в україні
Розділ 1 теоретичні основи регіонального менеджменту формування трудового потенціалу iconРозділ теоретичні засади формування
Розділ теоретичні засади формування навчальної мотивації шестирічних учнів у сучасній парадигмі освіти
Розділ 1 теоретичні основи регіонального менеджменту формування трудового потенціалу iconШляхи підвищення ефективності використання трудового потенціалу України
Шляхи підвищення ефективності використання трудового потенціалу обумовлені розвитком ринкових реформ. У зв’язку з цим зупинимося...
Розділ 1 теоретичні основи регіонального менеджменту формування трудового потенціалу iconТеоретичні основи І практика закон
Теоретичні концепції формування І правового закріплення принципів оподаткування
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
nauch.com.ua
Головна сторінка