Реферат з дисципліни „Основи наукових досліджень” на тему: «Методологія науки та її структура»




Скачати 172.18 Kb.
НазваРеферат з дисципліни „Основи наукових досліджень” на тему: «Методологія науки та її структура»
Сторінка1/2
Дата29.12.2013
Розмір172.18 Kb.
ТипРеферат
nauch.com.ua > География > Реферат
  1   2


Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний університет водного господарства

та природокористування

Кафедра економіки підприємства

Реферат

з дисципліни „Основи наукових досліджень”

на тему:
«Методологія науки та її структура»


Зміст

Вступ……………………………………………………………………………..3

  1. Наука як сфера людського життя……………………………………...……4

  2. Структура науки………………………………………………………...……7

  3. Методологія науки…………………………………………………...………8

  4. Принципи наукового дослідження. ……………………………………..…11

Висновки……………………………………………………………….………..16

Список використаних джерел…………………………………………...……..17

Вступ

На початку ХХ століття до науки щорічно долучалися тільки десятки людей. Сьогодні наукова діяльність стала масовим соціальним явищем. Спостерігається інтенсивний процес проникнення методів і принципів наукової діяльності у всі сфери соціальної діяльності (освіту, медицину, фізичну культуру, політику, економіку, фінанси, бізнес, управління, між особистісні стосунки тощо). Таке зростання масовості в науці вимагає спеціальної підготовки, створення відповідних алгоритмів які б полегшували входження в професійну наукову діяльність.

Актуальність теми полягає в тому, щоб допомогти тим, хто долучився до наукової творчості ( студента який виконує курсову роботу, для спеціаліста чи магістра, які готують дипломну і магістерську роботи, аспіранта, який здійснює дисертаційне дослідження, для вченого, який потребує поради щодо підвищення наукового керівництва, або вибору стратегії наукових досліджень).

Метою моєї роботи є дослідження методів та структури наукової діяльності, формування системи фундаментальних знань щодо сутності наукових досліджень та їх використання в практичній діяльності.

Завданням є вивчення методології та структури наукових досліджень, яка включає основи наукознавства і методику наукових досліджень конкретної проблеми, визначення напрямів дослідження.

Наука сьогодні стає настільки складною, багатовекторною, що сама перетворюється на предмет наукових досліджень.


  1. ^ Наука як сфера людського життя.

На початку ХХ століття до науки щорічно долучалися тільки десятки людей. Сьогодні наукова діяльність стала масовим соціальним явищем. Спостерігається інтенсивний процес проникнення методів і принципів наукової діяльності у всі сфери соціальної діяльності (освіту, медицину, фізичну культуру, політику, економіку, фінанси, бізнес, управління, між особистісні стосунки тощо). Таке зростання масовості в науці вимагає спеціальної підготовки, створення відповідних алгоритмів які б полегшували входження в професійну наукову діяльність.

В найбільш широкому трактуванні наука це сукупність певних явищ між якими установлюється певна узгодженість і відповідні закономірності, засвоєння яких дозволяє виробити понятійний апарат, який дає змогу виразити сутність цих явищ. Водночас наука є певною соціальною інфраструктурою, яка базується на соціально–інституціональних, правових, моральних, когнітивних, методологічних імперативах. Беззаперечним є те, що призначення цієї структури – виробництво знання.

Як суспільна діяльність наука виявляє себе у двох основних аспектах: соціологічному і когнітивному. Соціологічний аспект визначає рольові функції, а другий відображає процеси породження, тобто творчі процедури теоретичного й емпіричного рівнів, які забезпечують уточнення та отримання знань.

Як знання наука є асоціацією теоретичних та емпіричних, фундаментальних і прикладних, дисциплінарних і доктринальних, формальних і змістових, описових і пояснювальних, якісних і кількісних пізнавальних складових, які націлені на розкриття об’єктивних.

Серед ознак науки як системи наукових знань найважливішими є систематизованість сукупності нагромаджених знань, доказовість і достовірність, віддзеркалення знаннями об’єктивних закономірностей, довговічність системи знання.

Щодо виникнення науки, то на сьогодні існує декілька поглядів: 1) наука була завжди так як вона органічно властива практичній і пізнавальній діяльності людини; 2) наука зародилася у Стародавній Греції в п’ятому столітті до нашої ери; 3) наука виникла в Західній Європі в пізньому середньовіччі; 4) наука починається працями І.Кеплера, Х.Гюйгенса, і особливо Г. Галілея та І.Ньютона; 5) наука розпочала свій розвиток у першій третині ХІХ століття. Проте, незалежно від точної дати і місця виникнення науки вона у своєму розвитку пройшла три стадії: 1) наука стародавнього світу ( не виходить за межі повсякденної практики людини); 2) класичний період розвитку науки (поява фундаментальних галузей природознавства і математики, відбувається експериментальна перевірка гіпотез, виникнення технічних наук як знання–посередника між теорією і практикою); 3) сучасна стадія розвитку науки (зростання ролі теоретичних досліджень, які спрямовують діяльність експериментаторів у найбільш раціональне русло).

Наука сьогодні стає настільки складною, багатовекторною що сама перетворюється на предмет наукових досліджень. У зв’язку з цим склався цілий комплекс наук про науку, який називають наукознавством.

Наука на думку російського природознавця Горлова А.А. [1997] має наступні ознаки: 1) універсальність (дає істинні знання для всього універсіуму); 2) фрагментарність (диференціація на окремі дисципліни, вивчає фрагменти реальності); 3) загальна знчущчість ( знання є значимі для всіх людей); 4) систематичність (надає системної природи знанню); 5) незавершеність ( досягнення абсолютої істини є неможливим); 6) критичність (ставити під сумнів і переглядати свої основоположні результати); 7) достовірність ( потребує постійної перевірки знань); 8) позаморальність (знання не мають ні моральності ні аморальності; моральні оцінки стосуються тільки діяльності вченого або застосування результатів досліджень); 9) раціональність ( наука побудована на раціональних засадах, опирається на процедури мислення , закони логіки, закономірності функціонування і і розвитку об’єктів); 10) чутливість (результати потребують емпіричної перевірки, сприйняття дослідником). При цьому наука принципово відрізняється від релігії (заснована на доказах а не на вірі), мистецтва (будується не на сенсорних образах, а на раціональності), ідеології (орієнтована на об’єктивну істину, а не на вираження інтересів певних соціальних і політичних груп).

Наука у суспільстві виконує дві функції [Леге Жан–Мари, 1988]: пізнавальну і практичну, які є взаємозв’язані. Функціональну структуру науки можна подати в наступному вигляді:

1) евристична – засіб здійснення відкриттів та отримання принципово нового знання;

2) пізнавальна – пояснює явища об’єктивної дійсності через виявлення законів, закономірностей та тенденцій;

3) інструментальна – формує інструмент розуміння реальності;

4) культурологічна – важлива підсистема культури;

5) світоглядна – формує науковий світогляд;

6) експертно–оцінна – оцінка існуючі проблеми та наукові проекти;

7) управлінська – забезпечує реалізацію управління суспільними процесами;

8) комерційна – забезпечує отримання комерційного прибутку від реалізації наукового продукту;

9) соціальна – забезпечує процес соціалізації людей;

10) практична – підвищує ефективність суспільної діяльності.

Проте головне призначення науки полягає в отриманні знання про об’єктивно існуючий світ. Тому в гносеологічному аспекті її притаманні наступні функції: отримання, поширення, удосконалення, нагромадження та застосування наукових знань.



  1. ^ Структура науки.

Науку необхідно розглядати як полі культурне утворення. Це дає підґрунтя для виділення у ній кількох структур, які взаємодіють між собою. На даному етапі розвитку суспільства можна виділити три основні види наукових досліджень: 1) фундаментальні (здобуття знання заради самого знання – відкриття законів, побудова абстрактних систем знань, які не дають жодного практичного ефекту); 2) прикладні дослідження (спрямовані на вирішення певних практичних потреб); 3) розробки (створення конкретних систем, матеріалів тощо).

Зважаючи на те, що основним продуктом науки є знання виникає потреба тлумачення цього поняття. Знання – це зміст мислення про об’єкт , перевірений практикою результат пізнання дійсності, правильне її відображення у свідомості. Наукове знання є одночасно і основний продукт науки і засіб його виробництва. Серед сукупності наукових знань можна виділити: абсолютні і відносні, апріорні (до пізнавального акту) і апостеріорні (отримані в результаті пізнавальних дій), об’єктне (знання про особливості об’єкта), предметне (про істотний аспект об’єкта) й інструментальне (про інструменти використовувані в пізнанні), емпіричні і теоретичні, фундаментальні і прикладні, сутнісні (головні) й не сутнісні (другорядні), матеріально–предметні (опредмечене у приладах, установках) й інформаційні ( подані у вигляді інформації), системні (системне уявлення про об’єкт) і несистемні (відображення окремих складових об’єкта) знання.

Усі існуючі наукові дисципліни умовно можна розділити на дві основні групи: природничі й гуманітарні. Класифікація наук, прийнята ЮНЕСКО включає в себе п’ять груп: природничі, технічні, медичні, сільськогосподарські, гуманітарні науки і мистецтво. Проте цілком правомірною є класифікація наук залежно від природи об’єктів. Умовно можна виділити такі групи: природничі, суспільні, технічні, науки про людину, управлінські, логіко–математичні науки.


  1. ^ Методологія науки.

Методологія – вчення про метод діяльності як такий включає принципи, методи діяльності і знання, що відображає їх. Складається з методології пізнання, методології практичної діяльності та методології оцінки (аксіометодології). Термін „методологія” настільки популярний, що мало хто задумується над його змістом. Методологія являє собою своєрідне джерело діяльності. Можна виділити такі варіанти структурного розуміння методології у сучасній науці:

–методологія – це певна сукупність філософських методів пізнання (індуктивного, раціоналістичного, системного);

–методологія як система методів пізнання, зокрема й конкретних;

–методологія розуміється як загальна теорія методів пізнання;

–методологія зводиться до сукупності принципів діяльності, які виступають способом регуляції діяльності;

–методологія є специфічною системою, яка включає в себе принципи, категорії, теорії, парадигми і методи, які мають специфічне цільове призначення, пов’язане з реалізацією діяльності;

–бачення методології як певної системи, що об’єднує відповідно до основних видів діяльності методологію пізнання, оцінювання і практичної діяльності;

–бачення методології як багаторівневого утворення, на верхніх поверхах якого розміщується філософська методологія, далі загальнонаукова методологія і на найнижчих – методологія галузевих видів науки;

–зведення методології до мети, змісту та методів дослідження;

–системно–діяльнісний підхід до методології, відповідно до якого вона досліджує взаємо обумовленість, взаємозв’язок і залежність систем знань та систем діяльності.

За такого підходу до методології вона повинна мати доволі складну структуру, включати низку підсистем: інституційну (охоплює інституційні аспекти методології– політико–юридичні, цивільно–етичні, когнітивно–методологічні імперативи); логічну (аксіоми, принципи, закони, правила висновку, обчислення, уточнення, нормування); лінгвістичну (терміни, алфавіти, словники, правила побудови висловлювань, засоби номінації, денотації); гносеологічну (складається зі знань – емпіричних і теоретичних, фундаментальних і прикладних, дисциплінарних й доктринальних, формальних і змістовних, описових і пояснювальних, якісних і кількісних націлених на розкриття об’єктивних законів); комунікативна (принципи, правила, норми); рефлексії (містить ідеали, норми, еталони, регулятиви, імперативи).

У широкому розумінні методологія є вчення про структуру, логічну організацію, методи й засоби діяльності. Методологія науки дає характеристику компонентів наукового дослідження – його обєкта, предмета аналізу, завдання дослідження, сукупності засобів дослідження, формує уявлення про послідовність руху дослідника в процесі вирішення завдання (або проблеми).

Виділення певної методології відповідно до різновидів діяльності не знімає проблему її розуміння, а вимагає структурного її осмислення. На найбільш загальному рівні в методології можна виділити три напрямки: методологію пізнання (гносеологічна), методологію оцінювання (аксіологічна) й методологію практики (праксеологічна). За змістом, кожна з них включає принципи і норми, цінності і парадигми, поняття і методи, теорії і прийоми.

Отже про методологію необхідно говорити в широкому значенні, яка об’єднує сукупність конкретних цілісних її різновидів, котрі взаємодіють між собою. Ці види методології поширюються на наукове дослідження як таке, а не на окремі його складові діяльності, коли виділяються, наприклад методологія експерименту, методологія інтерпретації та інші.

До найважливіших цілісних різновидів методології, що сформувалися в процесі історичного розвитку належать наступні: консервативна (орієнтована на збереження і зміцнення системи знань), утопічна ( опирається на ідею ідеального і її втілення в практику), еклектична (припускає методологічні перенесення, запозичення), діалектична (відстоює ідею розвитку всього сущого: поява, розвиток, відмирання), раціоналістична (всебічна раціоналізація пізнавального процесу), позитивістська (припускає операціоналізацію пізнання та його підкорення реальному практичному ефекту), модерністська (оновлення класичного раціоналізму новим), системна (ґрунтується на системних уявленнях і системних методах дослідження), кібернетична (застосування кількісних моделей на основі кібернетичних уявлень), постмодерністська (в основі лежать ідеї дискурсу та реконструкції, бінарної опозиції – заперечує традиції модернізму).

Ряд вчених–філософів (Ільїн В.В., Кохановський В.П) стверджують, що методологія як така у ХХІ столітті неминуче має зазнати кардинальних змін. Основні зміни пов’язують з: гуманізацією, зближенням природознавства і соціально–гуманітарних наук, удосконалення методів пізнання, посиленням орієнтації методології на практику, розширенням застосування системного підходу і синергетики, статистично–імовірнісних і квантово–релятивістських методів пізнання, підвищення концептуального статусу гуманітарних наук, становлення універсології як загальної методологічної дисципліни.

  1   2

Схожі:

Реферат з дисципліни „Основи наукових досліджень” на тему: «Методологія науки та її структура» iconРеферат з дисципліни „Основи наукових досліджень” на тему: «Методологія наукових досліджень»
Передусім бракує досвіду у використанні методів наукового пізнання, застосуванні логічних законів І правил, нових засобів І технологій....
Реферат з дисципліни „Основи наукових досліджень” на тему: «Методологія науки та її структура» iconРеферат з дисципліни „Основи наукових досліджень” на тему: «Методологія наукових досліджень»
Передусім бракує досвіду у використанні методів наукового пізнання, застосуванні логічних законів І правил, нових засобів І технологій....
Реферат з дисципліни „Основи наукових досліджень” на тему: «Методологія науки та її структура» iconРеферат з дисципліни „Основи наукових досліджень” на тему

Реферат з дисципліни „Основи наукових досліджень” на тему: «Методологія науки та її структура» iconРеферат з дисципліни «Основи наукових досліджень» на тему: «Роль...
Нтр. Розкриття сутності нтр, особливостей її сучасного етапу ( в тому числі перетворення науки на безпосередньо продуктивну силу)...
Реферат з дисципліни „Основи наукових досліджень” на тему: «Методологія науки та її структура» iconРеферат з дисципліни «Основи наукових досліджень» на тему: «Етапи наукового дослідження»
Без систематизації та узагальнення, без логічного осмислювання фактів не може існувати ніяка наука. Хоча факти потрібні вченому,...
Реферат з дисципліни „Основи наукових досліджень” на тему: «Методологія науки та її структура» iconРеферат з дисципліни „Основи наукових досліджень” на тему: «Наукова комунікація та її види»
Поняття комунікація як науковий термін І галузь дослідження своїм другим народженням зобов'язана XX ст. Походить воно від лат communicatio...
Реферат з дисципліни „Основи наукових досліджень” на тему: «Методологія науки та її структура» iconРеферат з дисципліни „Основи наукових досліджень” на тему: «Наукова комунікація та її види»
Поняття комунікація як науковий термін І галузь дослідження своїм другим народженням зобов'язана XX ст. Походить воно від лат communicatio...
Реферат з дисципліни „Основи наукових досліджень” на тему: «Методологія науки та її структура» iconРеферат з дисципліни “Основи наукових досліджень “ Тема: Високотемпературна...
Завдяки цьому об’єм продаж спеціальної кераміки на внутрішньому ринку в 1990 році склав приблизно 53,6 млрд доларів та досяг 59,2...
Реферат з дисципліни „Основи наукових досліджень” на тему: «Методологія науки та її структура» iconРеферат з дисципліни «Бухгалтерський облік» на тему : «Форми бухгалтерського обліку»
...
Реферат з дисципліни „Основи наукових досліджень” на тему: «Методологія науки та її структура» iconМіністерство освіти І науки України Тернопільський національний педагогічний...
Конференція проводиться в онлайн-режимі на сайті Центру сучасних наукових досліджень Тернопільського національного педагогічного...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
nauch.com.ua
Головна сторінка