1. Світогляд: сутність,структ. Типи




Назва1. Світогляд: сутність,структ. Типи
Сторінка5/15
Дата07.04.2013
Розмір1.44 Mb.
ТипДокументы
nauch.com.ua > География > Документы
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15

^ 23. Проблема методу пізнання у філософських поглядах Ф.Бекона, Р.Декарта. Бекон не заперечував існування Бога. Він визнавав, що Бог створив світ, але в подальший час перестав втручатися в його справи. Отже, він визнавав існування двох істин: божественної і світської.Бекон обгрунтував , теорії пізнання принцип емпіризму. З цього принципу вік виводить пріо­ритет індуктивного методу і фактично стає його фундатором. Він глибоко дослідив характер індуктивного методу наукового пізнан­ня: отримання загальних положень, загального знання про світ шля­хом вивчення різноманітних індивідуальних речей та їх властивос­тей. Бекон визначив також систему "ідолів", тобто видимих і не­видимих перешкод в процесі пізнання істини /ідоли роду, печери, театру та ринкової площі/.дуалізм субстанцій не давав змоги вирішити проблему пізнання світу. І справді, хіба можливе пізнання, якщо обидві суб­станції незалежні одна від одної. Тому Декарт вимушений ввести в свою теорію пізнання третю субстанцію - Бога, який обумовлював їх єдність.Єдино правильним методом пізнання Декарт вважав раціоналізм і дедукцію, тобто виявлення конкретних істин із загальних поси­лань-принципів, які вічно і апріорно існують в розумі.Концепція раціоналізму включав в себе два елементи: це уяв­лення про розум як вищий спосіб досягнення істини /розум всемо­гутній і непогрішимий, вважав Декарт/; і друге: правильно розу­міючи якісну відмінність раціонального пізнання від чуттєвого, Декарт перебільшував можливості раціонального пізнання, відривав його від емпіричного ступеню, як єдиного джерела інформації про світ і цим штовхав раціоналізм до ідеалізму, визначаючи існуван­ня особливого, чисто раціонального джерела знань.Якщо основні принципи знання визнати вродженими, то знову ж таки вини­кає перешкода на шляху вирішення питання про пізнання світу, що постійно розвивається.


^ 24. Основні риси філософії просвітництва. Просвітництво — це цивілізаційно-культурна течія періоду переходу від традиційного до індустріального сус­пільства. Інтелектуальні представники її проповідували со­ціальну та політичну емансипацію третього стану (міщан і селян); встановлення "царства розуму", заснованого на природному рівноправ'ї людей, політичній свободі і гро­мадянській рівності; ставили за мету поширення знань: дати народу освіту і "просвітити" монархів відносно змісту "іс­тинного" людського суспільства. Тим самим новітні посту­лати спричинили надлам старої феодальної організації. 1. Прагнення його представників до перебудови всіх суспільних відносин на основі розуму, "вічної справед­ливості", рівності.2. Рушійною силою історичного розвитку і умовою торжества розуму просвітителі вважали розповсюдження передових ідей, знань, а також поліпшення морального стану суспільства.3. Вони прагнули розкувати розум людей і тим самим сприяли їхньому політичному розкріпаченню.4. Просвітителі вірили в людину, її розум і високе по­кликання. Цим вони продовжували гуманістичні традиції доби Відродження. За часом доба Просвітництва — це середина XVII — XVIII ст. Ідеї Просвітництва проростають спочатку в Англії, потім у Франції, пізніше — в Німеччині, Італії та в інших країнах Європи. Розвиток європейської культури так чи інакше відбувався під знаком ідей Просвітництва. Але найчисленніший, збагачений яскравими талантами загін просвітителів сформувався у Франції: саме звідсіля, несу­чи на собі печатку французького генія, ідеї Просвітництва поширилися по всій Європі.
^ 25. Основні ідеї філософії Канта. У філософській діяльності Канта виділяють три періоди: докритичний розробив космологічну гіпотезу, згідно з якою Сонячна система є продуктом поступового охолодження газової туманності. В “докритичний” період Кант виступив як крупний вчений, теоретик, природодослідник. В цей період він визнавав можливість об’єктивного існування речей поза свідомістю людини. У цей період намагається пояснити походження світів, виникнення небесних тіл та причин їх руху. Праця – «Загальна природна історія і теорія неба».Найважливіші ідеї були розроблені у критичний період творчість Канта набуває іншого ґатунку. Він фактично став на шлях заперечення пізнання речей, їх сутності. в цей період Кант публікує ряд праць таких, як “Критика чистого розуму” (1781), “Критика практичного розуму” (1788), “Критика здатності суджень” (1790). Головна ідея цих творів – це “критика” теорії пізнання, теза про те, що людина перш ніж з’ясувати сутність речей повинна встановити межі своїх пізнавальних можливостей; що вона зможе пізнати, а що не зможе. Вже в цьому містився сумнів Канта стосовно можливості самого пізнання. Основним напрямком діяльності у цей період було досліджує «здібності розуму взагалі, тобто у відношенні до всіх знань, до яких він може прагнути. В антропологічному періоді – з’ясувати питання про те, чи зможе людина за реальних умов життя здійснити своє призначення. Праця «Антропологія з прагматичного погляду».


^ 26. Охарактеризуйте філософську систему і метод Гегеля. Основою всіх явищ природи і суспільства Гегель вважав абсолют, якесь духовне начало, котре він називав по-різному — "світовим розумом", "світовим духом", "абсолютною ідеєю", які нібито існували ще до матеріального світу. У рідкісній за глибиною і складністю викладу думок праці "Феноменологія духу" духовна культура подається ним як поступове і послідовне виявлення творчої сили світового розуму. Духовний розвиток індивіда, за Гегелем, відтворює стадії самопізнання світового духу. Універсальну сферу творчої діяльності духу Гегель називає абсолютною ідеєю, а логіку визначає як науково-теоретичну самосвідомість цієї ідеї. У "Феноменології духу" обґрунтовується принцип абсолютного ідеалізму, дається зображення поступального руху свідомості від першої, безпосередньої суперечності між нею і предметом відображення аж до поняття науки, розглядається генезис філософського знання. У своєму русі свідомість, за Гегелем, триразово проходить шлях від безпосередньої достовірної чуттєвості до філософського знання і кожний раз ніби в іншій площині. Відповідно до цього "Феноменологію духу" можна поділити на три розділи. У першому дається тлумачення свідомості, самосвідомості, розуму і розглядається рух індивідуальної свідомості, починаючи з чуттєвої достовірності; у другому дається характеристика духу; в третьому аналізується релігія і «абсолютне» знання, те, що марксистською термінологією називається формами суспільної свідомості. Центральною у "Феноменології духу" є багатозначна категорія "відчуження". Під "відчуженням" Гегель розумів, по-перше, опредметнення духу, породження ним природи і суспільства; по-друге, будь-яке складне відношення між суб'єктом і об'єктом, уся доцільна діяльність людини (історія виступає в нього як результат відчуження людської діяльності); по-третє, викривлене сприйняття людьми результатів їх власної діяльності, внаслідок чого вони здаються людям чужими силами, які живуть самостійним життям і панують над ними. Проблема відчуження залишається актуальною і в наш час. Метод Гегеля зв'язує з античним поняттям діалектики - таким розглядом речей, що охоплює всі нескінченні різноманіття, всі суперечності, що входять у визначення тієї чи іншої речі, включаючи і суперечності об'єктивного положення речей і їх суб'єктивного усвідомлення у людському розумі. Гегелівський діалектичний метод -це утримання в єдності всіх суперечливих моментів і, насамперед, суб'єктивне і об'єктивне пізнання. Основою такої єдності є уявлення про Абсолютний дух як логічний початок Всесвіту.
^ 27. Зміст і сутність антропологічного матеріалізму Л. Феєрбахаю Людвіга Фейербаха — автора анонімного, надто сміливого памфлету «Думки про Смерть і Безсмертя». У 1841 р. виходить в світ основний твір Людвіга Фейербаха «Суть християнства», де родове мислення, родова свідомість визначаються як «антропологічний принцип», з позицій якого переосмислюється вся історико-філософська традиція і пропонується критичний аналіз християнського світогляду. Антропологічний принцип - це єдність людської природи, що протиставляється гегелівському духовно-розумовому визначенню людини. Не розум сам по собі, говорить Людвіг Фейербах, а єдність душі і тіла, розуму і тілесного організму - така суть людини. Звідки ж орган, тобто тіло, звідти і його функція, тобто Дух. Людина -частина природи і її продукт. А її особливість, «антропологія», тобто відмінність від тваринного, полягає у свідомості; в ній же корениться і релігія. Людина одночасно і Я, і Ти; людина може стати на місце іншої саме тому, що об'єктом її свідомості служить не її індивідуальність, але й її рід, її суть. Людвіг Фейербах, по суті, вперше дає визначення вже не розуму людини, а людській свідомості, основному поняттю антропологічної філософії. У Людвіга Фейербаха - це органічність, подібне породжується подібним і пізнається ним же. Об'єктом розуму стає об'єктивований Розум, об'єктом чуття - об'єктивоване чуття. Іншими словами, Бог - це потреба почуттів і свідомості в відповідному чутті і відповідній свідомості. Тому релігія є частина історії свідомості, втілення абсолютної потреби свідомості в іншій свідомості як адекватному йому об'єкті. Релігія антропологічна за природою, виникає не як усвідомлення людиною індивідуального чуття і індивідуальної свідомості (Я), а як усвідомлення чуття і свідомості родових характеристик Людини, тобто свідомість причетності Людини до людства.
^ 28. Розкрийте основну проблематику та вихідні принципи філософії марксизму. Батьківщина марксизму — Німеччина. Його творці — Карл Маркс (Ш8-1883 pp.) і Фрідріх Енгельс (1820-1895 pp.); час створення — 40-і роки XIX ст.. Велику роль у формуванні марксистського філософського бачення світу відіграв бурхливий розвиток природознавства. Філософія марксизму чітко визначає своє ставлення до конкретних наук. Вона використовує знання цих наук, але кардинально відрізняється від них як предметом, так і методом пізнання. Це добре показано Ф.Енгельсом у праці "Діалектика природи" (1873-1886 pp.). Вся історія філософії почала розглядатись через призму боротьби матеріалізму та ідеалізму. Марксизм став на бік матеріалізму й піддавав нищівній критиці не тільки "чистий" ідеалізм а й будь-які щонайменші відхилення в його бік. Особливе місце у філософії марксизму посідає проблема людини. Основоположники марксистської філософії прийшли до висновку, що причиною відчуження є експлуатація людини людиною, в основі якої лежить приватна власність на засоби виробництва. Серед послідовників вчення К. Маркса і Ф.Енгельса особливе місце належить В.І.Леніну. Ленін намагається максимально використати філософію марксизму для створення теорії боротьби робітничого класу. Ленін називає діалектику теорією розвитку, найповнішим і всестороннім знанням про нього. Щільне місце у ленінській філософській спадщині посідають питання теорії пізнання. В своїй основній філософській праці "Матеріалізм і емпіріокритицизм" (1908 p.) він робить ряд принципових висновків гносеологічного характеру. Обґрунтовує ідею, що в основі матерії лежить така властивість як відображення. Відображення — це атрибут матерії, одна з її найзагальніших і суттєвих характеристик. В.І.Ленін трактує пізнання як складний, суперечливий процес, що функціонує за законами діалектики. Діалектичними є і процес пізнання, і його результат — знання, яке з певною мірою істинності чи хибності відображає реальну дійсність. Ленін формулює принцип єдності діалектики, теорії пізнання та логіки і проводить думку, що діалектика є водночас теорією пізнання і логікою Ідеї марксизму, в тому числі філософські, крім праць. В.І.Леніна, знайшли своє осмислення і подальший розвиток у роботах його сучасників, зокрема О.Бауера (1882-1932 pp.), М.І.Бухаріна (1888-1938 pp.), Р.Люксембург (1871-1917 pp.), Л.Д. Грецького (1879-1940 pp.). Непоодинокими є спроби синтезу філософських положень марксизму з фундаментальними положеннями інших філософських течій, наприклад, психоаналізу, екзистенціалізму, герменевтики, феноменології та ін.
^ 29 Охарактеризуйте характерні риси та основні напрямки філософії 20 ст.Своїм розвитком філософія 20 ст. може нагадувати розвиток ланцюжкової реакції, коли із кожного пункту її протікання миттєво відгалужується ціла низка процесів. Особливості філософії 20 ст.: - вийшла далеко за межі академічних аудиторій; - постала досить сильно інтегрованою у системі загальної освіти; - отримала широке розповсюдження через різного роду видання, публічні лекції та семінари, діяльність філософських товариств; - постала у своїх основних проявах неокласичного; - відчутно змінилася мова філософії: звернена до широкого загалу, вона почала говорити зрозуміло кожній людині; змінилися також її змістові та предметні орієнтації; - відбулася досить радикальна переоцінка ідей, уявлень та цінностей, нарощувалось тенденції мінімалізму у філософії, тобто відновлення від абсолюті; - почали поступово розмиватися грані між філософськими працями та жанрами з інших сфер інтелектуальної діяльності. Основні напрямки у зарубіжній філософії 20 ст.: сцієнтичний ; антропологічний; культурологічний; «нова філософська хвиля» та постмодернізм; історіософський; релігійна філософія.

^ 30 Сцієнтизм та антисцієнтизм у філософії 20 ст.У 20 ст. наука досить швидко та впевнено перетворилась на один із провідних чинників суспільного життя. У своїй більшості напрямки всіляко підкреслюють позитивні сторони наукового прогресу, ратують за розвиток науки, і тому вони називаються сцієнтизм. Сцієнтичні напрямки у філософії 20 ст.: 1.логічний позитивізм або неопозитивізм—заслуги неопозитивізму: його представники зробили вагомий внесок у розроблення математичної логіки та вдосконалення мов науки; під впливом ідей та діяльності неопозитивізму суттєво змінилися уявлення про науку.2.аналітична та лінгвістична філософ; 3 поспозитивізм( пізній пост позитивізм) представники пост позитивізму доводили, що наука вона історично розвивається, що на неї чинять вплив соціальна істота, культура, особистості вчених.; 4 Марбузька школа неокантівська- представники Г. Кожен та Е. Кассірер досліджували засади наукового пізнання. Кожен виділяв три види інтелектуальної дійсності: теоретичну(наука), практичну(етика), естетичну (мистецтво). Е. Кассірер доводив, що самі пособі факти не вирішують долю наукової теорії. 5.Радикальна епістемологія( Е. Глазерсфельд, У. Мату рана) вважают, що людські знання постають за суттю інтелектуальним конструюванням; їх завдання полягає не у представлені реальності, а у її творені на основі внутрішнього структурування інтелектуальної діяльності. Основні течії антропологічного напрямку філософії 20 ст. 1 Екзистенціалізм –феноменологія Е. Гуссерля. Ми завжди маємо справу з феноменом тобто з тим , що нам надано, що перед нами з’явилось. 2. Філософська антропологія засновник М. Шелер. За Шелером, найвищою любов’ю є любов до Бога. 3.Персоналізм наполягав на тому, що вирішальним для людини є не якісь її властивості. А те, що вона є особа, точніше особистість. Представники Е. Муньє, М. Бердяєв. 4. Фрейдизм засновник З. Фрейд. Відкрив і докладно дослідив явище несвідомого в людській психіці. 5. Неофрейдизм
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15

Схожі:

1. Світогляд: сутність,структ. Типи icon1. Світогляд: сутність,структ типи
Філософія "любов до мудрості" виникла у 8-6 столітті до нашої ери, к Греції. Перші давньогрецькі філософи були І фізиками, природознавцями....
1. Світогляд: сутність,структ. Типи icon1. Світогляд, сутність, структура, типи Світогляд це найбільш загальне...
Специфіка світоглядних знань: вони визначають відношення людини до світу. Існує 3 аспекти світогляд натуралістичний(Віднош люд до...
1. Світогляд: сутність,структ. Типи icon1. Світогляд, сутність, структура, типи
Специфіка світоглядних знань: вони визначають відношення людини до світу. Існує 3 аспекти світогляд натуралістичний(Віднош люд до...
1. Світогляд: сутність,структ. Типи iconСвітогляд. Стркутра, сутність, типи виникнення філософії
С-во як система І життєдіяльність, процес пізнання, закономірності його ф-ння розв
1. Світогляд: сутність,структ. Типи icon1. Світогляд, сутність, структура, типи
На цих рівнях форм цілісна картина світу. Світог на цьому рівні повяз з абстрактним мисленням, теоретичним пізнанням, І його можна...
1. Світогляд: сутність,структ. Типи icon1. Світогляд, сутність, структура, типи
На цих рівнях форм цілісна картина світу. Світог на цьому рівні повяз з абстрактним мисленням, теоретичним пізнанням, І його можна...
1. Світогляд: сутність,структ. Типи icon1. Світогляд, сутність, структура, типи
Рівнева- це щабелі узагальнення світоглядного досвіду. Вкл. В себе: 1 свгговідчутя-ставлення до світує. 2 світосприйняття світ дасться...
1. Світогляд: сутність,структ. Типи icon1. Світогляд: сутність та структура
Світогляд – це найбільш загальне й цілісне розуміння людиною світу й самої себе в ньому. По іншому, світогляд – це сукупність поглядів,...
1. Світогляд: сутність,структ. Типи iconІсторичні типи світогляду, їх характеристика
Світогляд – це знання людини про оточуючий світ на основі яких у неї формується переконання, цінності І т п
1. Світогляд: сутність,структ. Типи iconПлан лекції Сутність функції організації. Основи теорії організації....
В процесі вивчення цієї теми важливо, насамперед, усвідомити сутність трьох ключових категорій: "організація", "організаційний процес...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
nauch.com.ua
Головна сторінка