Лекція: Взаємодія суспільства І природи




Скачати 174.13 Kb.
НазваЛекція: Взаємодія суспільства І природи
Сторінка1/2
Дата04.05.2013
Розмір174.13 Kb.
ТипЛекція
nauch.com.ua > География > Лекція
  1   2










Лекція: Взаємодія суспільства і природи.

  1. Взаємодія суспільства і природи. Природні умови та ресурси

  2. Ресурсозабезпечення та природокористування

  3. Мінеральні, лісові, земельні, водні ресурси

  4. Ресурси світового океану і рекреаційні ресурси










1. Взаємодія суспільства і природи. Природні умови та ресурси

Географічне середовище — земне довкілля, частина географічної оболонки, яка безпосередньо пов'язана з життям і діяльністю людини і перебуває в стані постійної взаємодії з нею в процесі господарської діяльності.

Географічне середовище має складну просторову структуру, в якій спостерігаються найрізноманітніші поєднання компонентів географічної оболонки, що пояснюється як величезними просторовими відмінностями природи Землі, так і різноманіттям форм територіального зосередження господарства та систем розселення З розширенням сфери діяльності людини та посиленням рівня економічного розвитку господарства:

а) географічним середовищем суспільства стає вся географічна оболонка планети;

б) вплив господарської діяльності людини на географічне середовище стає співмірним із впливом природних сил Землі;

в) в конкретнім ситуаціях географічне середовище розглядається як природні умови і ресурси життєдіяльності людини.

Природні умови — сукупність компонентів географічного середовища (географічне положення території, клімат, рельєф, гідрографічні особливості території тощо), що впливають на можливості розвитку господарства та умови життя людини.
Природні ресурси — компоненти природи, які за даного рівня розвитку продуктивних сил використовуються або можуть бути використані в господарстві.

Розрізняють ресурси мінеральної сировини, земельні, водні, кліматичні, біологічні, рекреаційні.

Отже, в поєднанні основних елементів природи і суспільства взаємодіють такі основні агенти: людина і її господарство та природні умови і ресурси географічного середовища. При цьому більшість зв'язків суспільства з природою здійснюється опосередковано через господарську діяльність людей. Крім того, географічне середовище треба розглядати не тільки як скарбницю природних ресурсів, а й як середовище для проживання людей. Адже людина не тільки соціальна, а й біологічна істота і поза межами географічної оболонки жити не може

^ Природні умови і ресурси

Живучи у взаємодії з природою, людство більшість своїх потреб задовольняє за її рахунок. Ці потреби можна звести у такі групи:

1) первинні (потреби у повітрі, воді, їжі, житлі, одягу тощо);

2) виробничі (потреби у сировині, енергії, воді для промислових підприємств, ґрунтах для сільського господарства тощо);

3) рекреаційні (потреби у відтворенні фізичних і духовних сил через курортне лікування, оздоровлення, туризм).

Розмаїтість природних умов певної території (особливості рельєфу, клімату, географічного положення тощо) може полегшувати або ускладнювати господарське освоєння території, сприяти або не сприяти розвиткові господарської системи. Природні умови істотно впливають на всі три групи потреб суспільства, але вони створюють лише фон, обстановку, у якій можлива реалізація цих потреб. Наприклад, високогірний рельєф, болота, пустелі, суворі та тривалі зими ускладнюють роботу транспорту та ведення сільського господарства, але без крутих схилів гір альпіністи не уявляють свій відпочинок, а болота використовуються як мисливські угіддя.

На відміну від природних умов до природних ресурсів належать ті компоненти природи, які використовуються у господарській діяльності безпосередньо. Потреби світового господарства в них безперервно зростають. Ступінь використання природних і визначається не стільки їх природними властивостями, соціально-економічними потребами.

^ Розрізняють природні ресурси вичерпні та невичерпні, залежно від їх здатності до природного самовідтворення.

До невичерпних природних ресурсів належать такі, що не виснажуються за будь-яких обсягів господарського використання, бо в результаті природних процесів відбувається їх постійне самовідтворення (наприклад, агрокліматичні ресурси енергія Сонця та вітру тощо).

Вичерпні ж природні ресурси в процесі господарської експлуатації можуть виснажитися, зникнути, змінити свою якість і кількість. Вони поділяються на відновлювані та невідновлювані.

Незалежно від обсягів використання невідновлювані природні ресурси будуть лише зменшуватися в процесі експлуатації. До цієї групи ресурсів належить більша частина корисних копалин.

Стан відновлюваних природних ресурсів залежить від рівня їх споживання. У разі перевищення межі по само відтворенню відбудеться їх виснаження. Людина може істотно зменшити кількість і погіршити якість таких ресурсів, як водні, рослинні, тваринні, але здатна допомогти природі відтворити їх.

З розвитком господарства збільшується обсяг ресурсів, що використовуються (людство споживає більше сировини, палива) залучаються у виробництво нові їх види, змінюється роль старих, освоєних раніше природних багатств. Суспільство, вилучаючи з природи все більше ресурсів, водночас повертає їй дедалі більше відходів своєї діяльності. Так виникли дві взаємозв'язані проблеми — виснаження природних ресурсів і забрудненні навколишнього середовища.
^ 2. Ресурсозабезпеченість та природокористування


Географічна оболонка Землі багата на різноманітні природні ресурси. Запаси різних їхніх видів неоднакові, та й поширені вони вкрай нерівномірно. Лише кілька держав (наприклад, Росія, США, Китай) володіють практично всіма природними ресурсами - мінеральними, лісовими, водними, земельними тощо. Є держави, які володіють запасами світового значення одного чи кількох видів ресурсів. Так, країни Близького Сходу багаті на нафту й газ; Замбія - на мідь. Проте економічні ресурси кожної країни вимірюються не тільки кількістю наявної нафти, газу чи родючих ґрунтів. Велике значення також мають людські ресурси, праце-здатність населення, наявність у країні науково-технічних ідей і капіталу. Як приклад, можна назвати насамперед Японію, що досягла блискучих економічних результатів, маючи вкрай обмежену природно-ресурсну базу. Отже, окремі райони, країни, регіони і навіть материки мають різну ресурсозабезпеченість.

Ресурсозабезпеченість - це співвідношення між величиною природних реcypciв та їхнім використанням.

Ресурсозабезпеченість розраховують за кількістю років, на які має вистачити даного ресурсу, або за його запасами з розрахунку на душу населення. На цей показник насамперед впливає багатство або бідність території на природні ресурси.












За розрахунками вчених, світові загальногеологічні запаси мінерального палива перевищують 5,5 трлн т умовного палива. Це означає, що за сучасного рівня видобування їх може вистачити більше ніж на 350-400 років. Проте якщо враховувати запаси, доступні для видобутку, а також постійне зростання споживання, забезпеченість скоротиться в кілька разів.

3 ХХ ст. триває якісно новий етап у взаємодії природи і суспільства, що характеризується двома рисами, зокрема посиленням тиску на природу з боку суспільства і прискоренням процесу перетворення природних ландшафтів на антропогенні, які нині охоплюють 60 % суходолу, а 20 % суходолу змінено докорінно. Сучасне суспільство вилучає з природи дедалі більше ресурсів і водночас повертає в природу численні відходи своєї діяльності. Ось чому нині гостро постала проблема раціонального використання природних ресурсів і забруднення навколишнього середовища.

Природокористування - сукупність усіх форм використання природних реcypciв для задоволення економічних, екологічних, культурно-оздоровчих й інших потреб населення.

Природокористування може бути раціональним, що передбачає ощадливе освоєння природних ресурсів і запобігання можливим шкідливим наслідкам людської діяльності, підтримання i підвищення продуктивності і привабливості природоохоронних комплексів та охорони природних об'єктів. Складовими раціонального природокористування є охорона, освоєння і перетворення природи.

Нераціональне природокористування призводить до порушення відтворювальної функції природи і рівноваги біологічних систем, до погіршення естетичних і оздоровчих функцій природних об'єктів, спричинює вичерпування неорганічних ресурсів тощо. За нераціонального природокористування стан довкілля з кожним роком погіршується, що зумовлює локальні, регіональні і загальносвітові екологічні проблеми.

^ 3. Мінеральні, земельні, лісові, водні ресурси

Мінеральні ресурси, основою яких є корисні копалини,

природні мінеральні утворення неорганічного чи органічного походження, що виникли в земній корі внаслідок розвитку геологічних процесів упродовж всієї еволюції Землі і використовуються в господарстві безпосередньо або після попередньої обробки як сировина або джерело енергії

В світі налічується понад 200 видів корисних копалин, які за фізико-хімічними властивостями і використанням у господарстві поділяються на: енергохімічні (вугілля, нафта, природний газ, уран, торій, горючі сланці, торф тощо);

рудні (руди чорних, кольорових, рідкісних, розсіяних, благородних металів), нерудні металургійні (флюси, вогнетриви);

гірничо-хімічні (апатити, нефеліни, кам'яна, калійна солі, сірка, сірчаний колчедан, барій, фосфорити);

технічні (алмаз, корунд, азбест, тальк, каолін, графіт, слюда);

будівельні (глина, гіпс, природний камінь);

гідротермальні (прісні і мінеральні природні підземні та поверхневі води). Корисні копалини бувають у твердому (більшість корисних копалин), рідкому (нафта, підземні води) і газоподібному (гази природні горючі) стані. Загалом усі корисні копалини за промисловим використанням поділяють на чотири основні групи: рудні (металеві), нерудні (неметалеві), горючі (паливні), гідромінеральні й газомінеральні.

Родовища корисних копалин розміщені на земній кулі досить нерівномірно, що пояснюється особливостями її геологічної та тектонічної будови. Основою енергетики є паливні ресурси: вугілля, нафта, природний газ, горючі сланці тощо. Найбільші запаси нафти і газу зосереджені у країнах Близького та Середнього Сходу (понад 1/2 світових запасів нафти)

Найбільшими запасами металевих корисних копалин володіють США, Канада, Австралія, Китай, Росія. В надрах країн, що розвиваються, зосереджено 90% кобальту, близько 90% олова, 75% бокситів, 60% міді. Серед країн, що володіють основними запасами залізних руд, — США, Індія, Китай, Росія, Австралія, Бразилія, Ліберія; мідних руд — Замбія, Демократична Республіка Конго, Чилі, США, Канада, Австралія; алюмінієвої сировини — Австралія, Індія, Франція, США, Росія, Угорщина, Суринам, Гвінея; золота — ПАР, США, Австралія, Росія, Бразилія.

Нерудні корисні копалини використовуються в хімічній промисловості, металургії, будіндустрії, медицині тощо. їх видобуток ведеться в багатьох регіонах світу (самородна сірка видобувається в США, Мексиці, Іраку; фосфорити — Науру, Марокко, Бразилії, АІАР, СЩА, Росії; калійні солі — Канаді, Росії, Німеччині).
^ Земельні ресурси

Земельні ресурси належать до ресурсів багатоцільового призначення і використовуються і як тверда опора, фізична поверхня землі (розміщення населених пунктів, промислових і транспортних об’єктів тощо), і як родючий ґрунт (сільськогосподарські землі, ліси і чагарники). Тільки для сільського та лісового господарства земля стає засобом виробництва, тому для цих галузей важлива якість ґрунтів, їх родючість.

Земельний фонд світу становить 133,9 млн км2, або 26,3% загальної площі земної кулі. Сільськогосподарськими угіддями (включаючи ріллю, луки, пасовища, сади, плантації) зайнято близько 35%, лісами та чагарниками — понад 30%, населеними ми пунктами, промисловістю і транспортом — 3% світового земельного фонду. У світі нині розорано і обробляється 10,8% загальної площі земельних ресурсів, під луками та пасовищами зайнято 23,2%.

Сучасний розподіл земельних ресурсів по найбільших регіонах світу істотно відрізняється: площа земельного фонду країн Західної і Центральної Європи (без країн колишнього СРСР) становить близько 500 млн гектарів (незважаючи на високу густоту населення, земельні ресурси цієї території використовуються досить ефективно, чому сприяє найнижча серед усіх частин світу частка неродючих та незручних земель, в основному сприятливий для сільського господарства клімат та рельєф)і Азії — близько 2,7 млрд гектарів (гострий дефіцит земельних ресурсів відчувається в країнах з найбільшою густотою населення — Сінгапурі, Японії, Індії, Китаї, Бангладеш, Республіці Кореї), Африки — близько 3 млрд гектарів, Північної Америки — понад 2 млрд гектарів (більша частина земельного фонду припадає на США та південь Канади), Південної Америки -4 понад 1,7 млрд гектарів, Австралії й Океанії — близько 850 мл* гектарів (незважаючи на переважно рівнинний рельєф Австралії і значну теплозабезпеченість, земельні ресурси цього материка мають в цілому незначний потенціал продуктивності через нестачу вологи).

Зростання кількості населення у світі призводить до збільшення площі сільськогосподарських угідь, яка за останнє десятиліття досягла 360 млн гектарів. Основними проблемами використання земельних ресурсів є зниження родючості ґрунтів та опустелення, яке виникає через вирубування лісів, знищення рослинного покриву, надмірне випасання худоби тощо.
Лісові ресурси

Ліси — складова рослинних ресурсів, які використовуються як сировинна база для лісової, деревообробної, целюлозно-паперової промисловості, будівельної індустрії, для розвитку рекреації та туризму. На Землі лісові ресурси розміщені нерівномірно, їх географія в основному збігається з поширенням зони тайги, мішаних, широколистих, вологих екваторіальних лісів (північ Євразії, Північної Америки, екваторіальний пояс Південної Америки — Амазонія та Африки). Значні запаси лісу зосереджені в областях висотної поясності (Росія, Китай, США, Канада, Перу, Болівія тощо), але їх використанню перешкоджають складний рельєф і транспортна доступність. До найбільш забезпечених лісовими ресурсами країн належать Фінляндія (77% території вкрито лісами), Камбоджа (69%), Бразилія (66%), Республіка Корея (66%), Швеція (68%), Індонезія (60%), Малайзія (54%), Демократична Республіка Конго (50%), Канада (49%), Росія (45%), М'янма (44%), США (32%). Разом з тим багато країн слабо забезпечені лісовими ресурсами або взагалі не мають лісів.

Водні ресурси

Вода — одна з найпоширеніших речовин у природі. На Світовий океан припадає 361 млн км2, або 71% загальної площі поверхні Землі. Площа всіх внутрішніх водойм суходолу становить близько 3% площі земної кулі. Майже 10% суходолу вкрито льодовиками.

Незважаючи на порівняно величезні світові запаси води, прісна вода становить лише 2,5% усієї води на Землі, до того ж понад 2/3 її законсервовано в льодовиках та сніжниках. Використовується ж тільки 0,0002% загальних запасів прісних вод. Крім того, здебільшого великі річки та озера знаходяться на порівняно мало освоєних територіях. Наприклад, Амазонка, річки Росії та Канади, що впадають у Північний Льодовитий океан

Одним із найбільших споживачів води є сільське господарство. Так, на вирощування 1 т цукрових буряків витрачається іоО-150 м3 води, 1 т пшениці — 800-1200, 1 т бавовни-сирцю —4000-5000, рису — 5000-7000 м3. Багато води споживає промисловість. На виробництво 1 т бавовняної тканини витрачається близько 250 м3 води, виробництво 1 т аміаку — близько 1000 м3. До найбільших споживачів води належать також теплові електростанції.
  1   2

Схожі:

Лекція: Взаємодія суспільства І природи iconОсновні джерела антропогенного забруднення довкілля
З появою людини на планеті Земля велику роль у глобальній екосистемі стали відігравати взаємовідносини суспільства І природи. Особливо...
Лекція: Взаємодія суспільства І природи icon„Кондорсе про основні епохи історічного процессу”
У філософії існують концепції, у яких історична взаємодія людини І природи розглядається з погляду розвитку сутності людини, форм...
Лекція: Взаємодія суспільства І природи iconЛекція 1еп Тема Економіка природокористування: основні поняття, методологія, принципи
Природокористування – це залучення людства до процесу суспільного використання ресурсів первинної природи (землі, лісів, води, корисних...
Лекція: Взаємодія суспільства І природи iconАнкета для учнів 11 класу
...
Лекція: Взаємодія суспільства І природи iconВ. О. Сухомлинський
Чим більше впевненості І винахідливості в дитячій руці, тим тонша взаємодія із знаряддям праці, чим складніші рухи, тим глибше входить...
Лекція: Взаємодія суспільства І природи iconВ. О. Сухомлинський
Чим більше впевненості І винахідливості в дитячій руці, тим тонша взаємодія із знаряддям праці, чим складніші рухи, тим глибше входить...
Лекція: Взаємодія суспільства І природи iconМеханізмом державної влади
Розвиток держави І суспільства неможливий без врахування об’єктивних законів природи та теорій, які намагаються пояснити та скорегувати...
Лекція: Взаємодія суспільства І природи iconІ. Природні ресурси І їх вплив на життя суспільства На всіх етапах...
В сучасних умовах посилюється взаємозалежність господарства І природи. Розвиток продуктивних сил в умовах ринкової економіки пов’язаний...
Лекція: Взаємодія суспільства І природи iconЛекція Лободи Юрія Федоровича «Стратегія боротьби із рейдерством»
Відкрита публічна лекція Білла Баурінга «Методологія написання наукових статтей в сша»
Лекція: Взаємодія суспільства І природи iconРеферат Тема: Економічні аспекти взаємодії суспільства І природи
Надмірне нарощуван­ня галузей з високою питомою вагою водоспоживання привело до того, що всі доступні водні ресурси опинилися на...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
nauch.com.ua
Головна сторінка