Загальні властивості та закономірності відчуттів




Скачати 281.88 Kb.
НазваЗагальні властивості та закономірності відчуттів
Сторінка1/3
Дата19.04.2013
Розмір281.88 Kb.
ТипЗакон
nauch.com.ua > История > Закон
  1   2   3

  1. Поняття про відчуття та класифікація.

Залежно від контакту рецептора з подразником (дистанційні-рецептори реагують на подразники які надходять від віддалених об’єктів:зорові,слухові,нюхові; контактні-діють при безпосередньому контакті з об’єктом:кінетичні смакові)

Залежно від розміщення рецептора (інтероцептивні-рецептори в внутрішніх органах тканинах тіла відображають стан внутрішніх органів; пропрецетивні- рецептори в мязах і суглобах дають інформацію про рух і положення тіла в просторі; екстероцетивні- відображення властивостей предметів і явищ зовнішнього світу розміщені на поверхні тіла зорові слухові )

  1. ^ Загальні властивості та закономірності відчуттів.

Властивості (якість-те що відображає одне від іншого, інтенсивність, тривалість, просторова локалізація подразників)

Якість-особливість певного відчуття,яка відрізняє його від інших відчуттів

Інтенсивність-кількісна характеристика відчуттів, визначається силою подразника що діє.

Тривалість-часова характеристика відчуття залежить від часу дії подразника його інтенсивності й функціонального стану організму.

Просторова локалізація-відтворення у відчуттях місця перебування подразника.

Закономірності (пороги чутливості-нижній(мінімальна сила подразника яка викликає ледь помітні відчуття), абсолютний (момент силу подразника яку ми здатні відчувати певним аналізатором), диференціації(мінімальна різниця в силу двох подразників яка викликає ледь помітну різницю відчуття); адаптація(фізіологічна зміна чутливості аналізаторів-позитивна,негативна повне зникнення відчуття; адаптація соціальна-психологічна;адаптація професійна); взаємодія відчуттів- сенсибілізація(підвищення чутливості в результаті взаємодії аналізаторів) синестезія (виникнення під впливом подразнення одного аналізатора відчуття характерного для іншого))

  1. ^ Поняття про сприймання, види, властивості.

Сприймання-відображення у свідомості людини предметів і явищ об’єктивної дійсності за їх безпосередньої дії на органи чуття. Властивості:

Предметність-суттю є відображення в перцептивному образі властивостей предмета як не ізольованих а таких що належать предмету.

Цілісність-виявляється як властивість перцептивного образу відображати предмети у всій сукупності його рис як єдине ціле.

Структурність-реалізується як властивістьперцептивного образу відображати будову об’єкта сприймання.

Константність-відносна постійність перцептивного образу при зміні відстані положення спостерігача освітленості предмета.

Осмисленість-виявляється як формування властивості перцептивного образу бути усвідомленим.

Види:

1.сприймання простору-є відображенням простору що об’єктивно існує тобто відображенням віддалі розміру і форми предметів їх взаємного розміщення і напряму в якому вони рухаються.

Воно включає в себе оцінку положення власного тіла регулювання рухів орієнтацію очей.

2.сприймання часу-відображення у свідомості тривалості швидкості та послідовності подій. На сприймання часу впливають емоції-при позитивних емоціях виникає ілюзія прискореного плину часу а при негативних час суб’єктивно сповільнюється.

Сприймання руху-виявляється у відображенні зміни положення предметів у просторі протягом певного часу. Спостереження за нерухомим об’єктом іноді породжує ілюзію: ілюзія індукованого руху-за відносного переміщення двох об’єктів рухомим здається об’єкт який насправді нерухомий.

Стробоскопічний-виникає за швидкої зміни нерухомих картин.

Автокінетичний- спостерігається при фіксованому погляді на нерухому точку яка освітлюється в темряві.

  1. ^ Пам’ять та її види

Виділяють такі види пам'яті за методом запам'ятовування:

мимовільна — інформація запам'ятовується без спеціальних прийомів заучування, під час виконання діяльності або работи з інформацією.

довільна — цілеспрямоване заучування, за допомогою спеціальних прийомів, і ефективність запам'ятовуваня тут залежить від прийомів, цілей запам'ятовування;

За характером переважаючої психічної активності:

рухова — пам'ять на рухи та їх системи.

емоційна — пам'ять на почуття, які виступають стимулом до діяльності.

образна — пам'ять на уявлення: зорова, слухова, нюхова, смакова, дотикова.

словесно-логічна — специфічна людська, запам'ятовується думка у формі понять.

За тривалістю збережнення інформації:

сенсорна пам'ять триває 0,2 - 0,5 секунди, дозволяє людині орієнтуватися в оточенні.

короткочасна пам'ять забезпечує запам'ятовування одноразової інформації на короткий проміжок часу - від кількох секунд до хвилини;

довготривала пам'ять — збереження інформації протягом тривалого часу;

оперативна пам'ять — проявляється під час виконання певної діяльності і необхідна для її виконання в кожний заданний проміжок часу.

Короткочасна пам'ять є практично повністю автоматичною і працює без якої-небудь свідомої установки на запам'ятовування. Людина може охопити поглядом близько семи предметів, запам'ятовуючи у середньому від п'яти до дев'яти одиниць інформації, які вона спроможна точно відтворити через кілька десятків секунд після їхнього пред'явлення. Тому обґрунтовано вважають, що обсяг короткочасної пам'яті становить (7±2) елементи.

Довготривала пам'ять забезпечує людині тривале збереження знань, умінь і навичок, що потрібні в житті. Встановлено що інформація найкраще запам'ятовується, якщо до неї повертатися через визначені проміжки часу. Перший складає 15-20 хв, що зв'язано з роботою короткочасної пам'яті. Через дві години в людини включаються функції довгострокової пам'яті. Найкраще повернутися до вивченого через вісім годин і через добу. Якщо ж матеріал не повторювати, він буде сприйматися як новий.

  1. ^ Процеси пам’яті їх загальна характеристика

Процеси пам’яті: запам’ятовування, зберігання, відтворення і забування.

Розрізняють такі головні процесі пам’яті: запам’ятовування, зберігання, відтворення та забування.

Запам’ятовування – це утворення й закріплення тимчасових нервових зв’язків. Що складніший матеріал, то складніші й ті тимчасові зв’язки, які утворюють підґрунтя запам’ятовування.Процес запам’ятовування – активний процес, під час якого з початковим матеріалом відбуваються певні дії. Процес запам’ятовування починається в короткотривалій пам’яті і завершується в довготривалій пам’яті.

У короткотривалу пам’ять із сенсорної пам’яті потрапляє тільки той матеріал, який пізнано шляхом зіставлення актуального сенсорного образу з еталоном, що зберігаються в довготривалій пам’яті. Після того як зоровий або акустичний образ потрапив у короткотривалу пам’ять, його перекладають на звукову мову і він існує в цій пам’яті далі, здебільшого саме в такій формі. У процесі цього перетворення матеріал зазнає класифікації на основі смислових ознак і надходить у відповідну частину довготривалої пам’яті. Насправді цей процес ще складніший і являє собою встановлення смислових зв’язків між отриманим матеріалом і семантично спорідненими узагальненнями, що зберігаються в довготривалій пам’яті. При цьому відбувається трансформація не тільки наявного матеріалу, а й структур довготривалої пам’яті. Як тільки ці зв’язки встановлено й закріплено, матеріал залишається в довготривалій пам’яті «для вічного зберігання».
Зберігання як процес пам’яті полягає у ступені збереження обсягу й змісту інформації впродовж тривалого часу. Для збереження обсягу й змісту інформації впродовж тривалого часу. Для збереження потрібне періодичне повторення.

Збереження означає наявність інформації в довготривалій пам’яті, що не завжди пов’язано з її доступністю для свідомості. Забування – неоднорідний процес, він може набувати різноманітних форм. Людина, наприклад, не може згадати того, що відбувалося з нею в ранньому дитинстві, тому що до оволодіння мовою вона не могла передати на збереження в символічній формі те, що сприйняла у формі образної.

Певною мірою забування є функцією від запам’ятовування - що краще матеріал запам’ятали, то менше його забувають. Що рідше матеріал залучають до активної діяльності, то менш доступним він є. Другим важливим чинником є кількість встановлених і поновлених смислових зв’язків між змістом цього матеріалу та іншими матеріалами, що зберігаються в довготривалій пам’яті. У цьому контексті можна сказати, що будь-яка смислова перебудова досвіду, наприклад, зміна способу життя, віри, переконань, світогляду, може супроводжуватися втратою або недоступністю колишніх елементів досвіду.
Відтворення – один з головних процесів пам’яті. Воно є показником міцності запам’ятовування й водночас наслідком цього процесу. Засадою для відтворення є активізація раніше утворених тимчасових нервових зв’язків у корі великих півкуль головного мозку.

Відтворення матеріалу, який зберігається в довготривалій пам’яті полягає в переході його з довготривалої пам’яті в короткотривалу, тобто актуалізація його у свідомості. Відтворення залежить від процесів запам’ятовування і забування, але має також свої особливості і механізми. Відтворення може мати три форми – впізнавання, пригадування і спогади.

Впізнавання – це відтворення, що виникає під час повторного сприймання предметів. Впізнавання буває повним і неповним.

Під час повного впізнання повторно сприйнятий предмет відразу ототожнюють з раніше відомим, повністю відновлюється час, місце та інші деталі попереднього стикання з ним.

Для неповного впізнання характерна невизначеність, труднощі співвіднесення об’єкта, який сприймаємо, з тим, що вже знайомий нам у попередньому досвіді.

Метрит необхідного матеріалу в довготривалій пам’яті. Оскільки матеріал у пам’яті організований певним чином на основі смислових ознак, які становлять це поняття або образ, то його пошук також є не сліпим блуканням у комірках пам’яті, а певним рухом до потрібного матеріалу по семантичній системі або дереву.

Спогади – це локалізовані в часі та просторі відтворення образів нашого минулого. Специфічним елементом цього відтворення є факти життєвого шляху людини в контексті історичних умов певного періоду, до яких вона так чи інакше була безпосередньо причетна. Це зумовлює насиченість спогадів різноманітними емоціями, які збагачують і поглиблюють зміст відтворення.

Забування виявляється в тому, що втрачається чіткість запам’ятованого, зменшується його обсяг, виникають помилки у відтворенні, воно стає неможливим і, нарешті унеможливлюється впізнання.

Блок забування також можна розглядати як відносно незалежний. Особливу проблему становить спонтанна динаміка сліду. Відомо, наприклад, що деякі події можуть «витіснятися», тоді як інші не вдається навмисно забути. Оцінюють темпоральні й точні сні характеристики забування залежно від стратегій, які було використано на попередніх етапах обробки, особливо під час запам’ятовування. І, звичайно, на забування впливає модальність завченого матеріалу ( образний, вербальний тощо ), його усвідомленість і звичність. Динаміка забування залежить також від функціонального й емоційного стану людини.

Забування – це згасання тимчасових нервових зв’язків, що впродовж тривалого часу не підкріплювалися. Якщо набуті знання протягом тривалого часу не використовують і не повторюють, вони поступово забуваються. Іншою причиною забування є недостатня міцність запам’ятовування. Отже, щоб запобігти забуванню, потрібно добре заучувати матеріал.

Згідно з класичними уявленнями, короткотривала пам’ять має таку стабільну характеристику, як обсяг або ємність. Якщо обсяг поточної інформації перевищує цю граничну величину, то інформація втрачається (стирається, згасає).

6.Індивідуальні особливості пам’яті

Кожна особистість має індивідуальні відмінності (особливості)

пам’яті, які виявляються в різних сферах її мнемічної діяльності.

У процесах пам’яті індивідуальні відмінності виявляються у швид-

кості, точності, міцності запам’ятовування та готовності до відтво-

рення.

Швидкість запам’ятовування визначається кількістю повторень,

необхідних людині для запам’ятовування нового матеріалу.

Точність запам’ятовування характеризується відповідністю від-

твореного тому, що запам’ятовувалося, і кількістю зроблених поми-

лок.

Міцність запам’ятовування виявляється у тривалості збереження

завченого матеріалу (або у повільності його забування).

Готовність до відтворення виявляється в тому, як швидко та легко

в потрібний момент людина може пригадати необхідні їй відомості.

Індивідуальні відмінності пам’яті можуть бути зумовлені типами ви-

щої нервової діяльності. Швидкість утворення тимчасових нервових

зв’язків пов’язана із силою процесів забування та гальмування, що

зумовлює точність і міцність запам’ятовування. При сильному, але

недостатньо рухливому гальмуванні диференціація вражень відбу-

вається повільно, що може позначатися на точності запам’ятовуван-

ня. Якщо у людини сформовані раціональні способи мнемічної діяль-

ності, вироблені відповідні звички — акуратність, точність, відпо-

відальність, то негативні прояви, що зумовлюються типологічними

особливостями нервової системи, можуть коригуватися. Індивідуальні

відмінності пам’яті виявляються і в тому, який матеріал краще за-

пам’ятовується — образний, словесний чи однаково продуктивно як

той, так і інший.

  1. об’єм пам’яті

  2. точність

  3. мобілізаційна готовність до відтворення

  4. упевненість у правильності відтворення
  1   2   3

Схожі:

Загальні властивості та закономірності відчуттів iconВідчуття та сенсорна організація особистості (поняття про відчуття,...
Дії. Знання про зовнішній І свій внутрішній світ людина набуває в ході чуттєвого та логічного пізнання дійсності за допомогою пізнавальних...
Загальні властивості та закономірності відчуттів iconЗагальні властивості відчуттів. Як ми відчуваємо. Органічні І тактильні...
...
Загальні властивості та закономірності відчуттів iconЗагальні властивості відчуттів. Як ми відчуваємо. Органічні І тактильні...
...
Загальні властивості та закономірності відчуттів iconЗавдання Предмет науки криміналістики
Розвиток наукових уявлень про предмет криміналістики. Закономірності об’єктивної дійсності, що вивчаються криміналістикою: закономірності...
Загальні властивості та закономірності відчуттів iconЗавдання Предмет науки криміналістики
Розвиток наукових уявлень про предмет криміналістики. Закономірності об’єктивної дійсності, що вивчаються криміналістикою: закономірності...
Загальні властивості та закономірності відчуттів iconРозвиток наукових уявлень про предмет криміналістики. Закономірності...
Криміналістична ідентифікація як самостійне наукове вчення. Наукові основи криміналістичного ототожнення об’єктів. Види І форми криміналістичної...
Загальні властивості та закономірності відчуттів iconЩо вивчає психологія І що дає її вивчення
Психологія наука про загальні психічні закономірності взаємодії людини із середовищем
Загальні властивості та закономірності відчуттів iconЩо вивчає психологія І що дає її вивчення
Психологія наука про загальні психічні закономірності взаємодії людини із середовищем
Загальні властивості та закономірності відчуттів iconЩо вивчає психологія І що дає її вивчення
Психологія наука про загальні психічні закономірності взаємодії людини із середовищем
Загальні властивості та закономірності відчуттів iconТеорії Держави І пава
Предмет тдп – загальні І специфічні закономірності виникнення, розвитку І функціонування державно-правової організації суспільства,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
nauch.com.ua
Головна сторінка