Україна у XX столітті війна І революція




Скачати 246.88 Kb.
НазваУкраїна у XX столітті війна І революція
Сторінка3/4
Дата09.04.2013
Розмір246.88 Kb.
ТипДокументы
nauch.com.ua > Культура > Документы
1   2   3   4
Більшовицький переворот і Центральна Рада

Якщо Лютнева революція була по суті наслідком падіння влади, то причиною
другої революції, яку називають Жовтневою, стало захоплення влади, її здійснили
більшовики на чолі з Леніним — група, яку лише шість місяців тому вважали мало-
вірогідним кандидатом на владу в Росії.

На початку 1917 р. більшовицька партія Росії, що в основному складалася з ро-
сійської та єврейської інтелігенції й робітників, налічувала менше 24 тис., у той
час як інші соціалістичні партії об'єднували сотні тисяч членів. Але більшовикам
були властиві риси, що в ті хаотичні часи мали куди більшу вартість. Вони являли
собою дисципліновану, суворо централізовану партію відданих і досвідчених рево-
люціонерів, які в особі Леніна мали геніального вождя, неперевершеного майстра
революційної тактики. Впевненість Леніна, його цілеспрямованість, а також обі-
цянки дати масам «мир, хліб і землю» завойовували дедалі більше прихильників його
партії. До осені 1917 р. більшовицькі лави зросли до 350 тис. Вирвавши більшість у
Радах із рук інших соціалістичних партій і піднявши гасло «Вся влада Радам», 7 лис-
топада (25 жовтня за юліанським стилем) більшовики скинули тонучий Тимчасо-

вий уряд і заявили від імені Рад робітничих і селянських депутатів про свої претен-
зії їй владу. '•

Бі іьшовики в основному зосереджувалися в промислових центрах Росії і на
Україні мали мізерний вплив: у 1918 р. їх налічувалося тут якихось 4—-5 тис., .голов-
ним чином у Донбасі. Відтак, серед понад 2 млн робітників України прибічники біль-
шовиків складали крихітний відсоток. Для порівняння: самі лише українські соціал-
революціонери в цей час мали понад 300 тис. членів. До того ж оскільки більшо-
вицька програма була в основному звернена до пролетаріату, серед якого українці




Микола Скрипник

були слабко представлені, вона мало їх приваблювала. Промислові робітники України
були переважно росіянами та євреями й складали 75 % членів партії. Відтак, за сло-
вами радянського історика Миколи Попова, «більшовики на Україні були партією
росіян і русифікованого пролетаріату».

Як і більшість росіян на Україні, більшовики вороже поставилися до українського
руху. Як марксисти, вони побоювалися, що цей рух підірве єдність робітничого кла-
су; як представники панівної меншості, вони відчували загрозу нещодавно покірної
більшості, що мобілізувалася; і як. мешканці міста, вони з презирством дивилися на
рух, котрий спирався на селянство. Для одного з провідних більшовиків Християна
Раковського проблематичним було визнати навіть сам факт існування українського
народу. Про поширеність таких поглядів у партії свідчив один із небагатьох видат-

нрх українських більшовиків Микола Скрипник: «Для більшості членів нашої пар-
тії Україна не існувала як національна одиниця». Один із найвпливовіших більшо-
вицьких вождів на Україні Георгій Пя-аков відверто заявив, що партія повинна
.чостаточцо відкинути гасло права націй на самовизначення. З іншого приводу він ка-
зав: «Ми не повинні підтримувати укр?їнців, оскільки їхній рух невигідний проле-
таріатові. Росія не може існувати без українського цукру, промисловості, вугілля,
. КруПИ ТрІЦОї». '• .. ;

Проте Ленін був надто обережним політиком, щоб дозволити таким підходам
формувати партійний курс. Він зрозумів, хоч і з деяким запізненням, що націона-
лізм є могутньою силою, якою партія могла б скористатися. Тому він сформулю-
вав досить плутане твердження, що більшовикам належить визнати й навіть сприяти
здійсненню права пригноблених народів на культурний розвиток і самоврядування,
доти,— і тут йшло дуже важливе застереження,— доки це не перешкоджало проле-
тарській революції. Так, наприклад, якщо український націоналізм вів до відокрем-
лення українських робітників від російських, то це, за Леніним, являло собою бур-
жуазний націоналізм, з яким належало неухильно боротися. Інакше кажучи, в теорії
національні прагнення українців визнавалися, а на практиці — відкидалися.

Велика перевага такого підходу полягала в тому, що він дозволяв робити вигляд,
наче більшовики симпатизують прагненням українців і тому заслуговують на під-
тримку з їхнього боку, ще й при цьому не зраджуючи справу соціалістичної револю-
ції. Вплив ідей Леніна на його послідовників на Україні виявився у серпні 1917 р.,
коли до Центральної Ради приєдналося 10 більшовиків.

Після того як більшовики захопили владу в Росії, постало питання, хто ж прави-
тиме на Україні. Не маючи достатньо сил, щоб розбити і Центральну Раду, й прибіч-
ників Тимчасового уряду в Києві, які згуртувалися навколо штабу армії, більшовики
вирішують на деякий час утримувати добрі стосунки з українцями, намагаючись вод-
ночас покінчити зі штабом армії. 10 листопада в Києві вибухнули бої майже 6-ти-
сячних сил більшовиків із штабом армії, в розпорядженні якого було до 10 тис. чо-
ловік. У вирішальний момент Центральна Рада наказала 8 тис. своїх бійців прийти на
допомогу більшовикам, змусивши штаб армії до евакуації з Києва.

Але більшовики оторопіли від здивування, коли Центральна Рада оголосила, що
бере на себе верховну владу в усіх дев'яти губерніях, де українці становлять біль-
шість. Формально це підтверджував її Третій універсал від 22 листопада, що прого-
лошував установлення автономної Української Республіки. Все ще не наважуючись
остаточно розірвати зв'язки з Росією, Центральна Рада заявила про одну і^ своїх ці-
лей — створення в колишній Російській імперії федерації вільних і рівноправних на-
родів. Сподіваючись, що Центральна Рада стане стабілізуючим чинником в анар-
хії, що поширювалася, владу українського уряду визнали українські та неукраїнські
партії, більшість Рад і навіть більшовики (хоч для останніх це був крок вимушений
і тимчасовий).

Проте незабаром стало очевидним, що конфлікт між Центральною Радою та біль-
шовиками був невідворотним. Якщо Центральна Рада критикувала Леніна за на-
сильство при захопленні влади в Петрограді, то Ленін скаржився на те, що україн-
ці пропускають козацькі війська через свою територію,, дозволяючи їм зосередити-
ся на півдні, де формувався російський антибільшовицький рух. Тим часом на Ук-
раїні більшовики зазнали кількох політичних невдач. У грудневих виборах до Все- <
російських Установчих Зборів, пізніше розігнаних більшовиками, українські партії
отримали понад 70% голосів, тоді як більшовики — лише 10 °о. Ще відчутнішою бу-
ла 'їхня невдача на Всеукраїнському з'їзді Рад, який-вони самі скликали 17 грудня в
Києві й який сподівалися поставити під свій цілковитий контроль. Але українські
партії закликали на з'їзд своїх прибічників із села, переваживши близько сотні біль-
шовицьких делегатів двома з лишком тисячами своїх. Розлючені члени невеликої

більшовицької фракції покинули з'їзд, переїхали до Харкова, кваліфікували Цент-
ральну Раду як «ворога народу» й проголосили створення Радянської Української
Республіки. Одночасно на Україну з Росії почали наступ більшовицькі війська.

Інтервенція більшовиків на Україні. З північного сходу рухалися 12-тисячні біль-
шовицькі сили на чолі з талановитим командувачем Володимиром Антоновим-Ов-
сієнком і його кривавим поплічником Михайлом Муравйовим. Проти .них україн-
ський військовий міністр Симон Петлюра мав розкиданих по різних місцях 15 тис.
вояків, що складалися з селянського ополчення «вільних козаків», січових стріль-

Німецько-австрійська інтервенція 1918 р.

ців, колишніх військовополонених галичан, кількох невеликих загонів із фронту та
Декількох сотень київських гімназистів, що пішли на фронт прямо від шкільної
лави.

Тут якраз може виникнути питання: де ж поділися 300 тис. бійців українізованих
загонів, що влітку заприсягнули Центральній Раді? БілЬщість з них повернулися
по своїх селах, зайнявічи «нейтральну» позицію,— між іншим, як і деякі з тих, котрі
лишилися під рушницею. Частина перекинулася до більшовиків. Настрої цих укра-
їнських солдатів (що виглядали різким контрастом на тлі героїчних зусиль відносно
невеликої групи людей, кОтрі боролися за Центральну Раду) в основному поясню-
валися ефективністю більшовицьких агітаторів. Як зауважив Річард Пайпс, «у перші
місяці громадянської війни все населення було збите з,пантелику, дезорієнтоване й
"не знало, за ким іти. Добрий агітатор був вартий сотень озброєних солдатів: він міг
привернути на свій бік війська супротивника й тим самим вирішити долю важливих
боїв». Більшовики не шкодували ні грошей, ні людей для того, щоб проникнути в
українські загони, які значною мірою складалися з надзвичайно наївних у політиці
селян, і переконати останніх або не брати участі в боях, або ж приєднатися до біль-
шовиків. Унаслідок цього їхні сили на Україні до грудня зросли до 40 тис. чоловік.

Іншою перевагою більшовиків на Україні були організовані їхніми прибічниками
майже в кожному великому місті диверсійні повстання проти Центральної Ради. Най-
небезпечніше з них вибухнуло 29 січня 1918 р. у Києві, коли російські робітники за-
хопили «Арсенал», на кілька днів скувавши українські війська. Водночас трохи на
схід від містечка Крути в останній великий бій із силами Муравйова, що наближали-
ся, вступили загони Петлюри. Після запеклих боїв українці були змушені відступити.
В оточення потрапив загін із 300 гімназистів, які всі загинули, їхня смерть здобула їм
почесне місце в українському національному пантеоні. Тим часом Центральна Рада,
що засідала вдень і вночі, похапцем прийняла закон про радикальну земельну рефор-
йу, тобто націоналізацію великих землеволодінь. Вона видала свій Четвертий і
останній універсал (цей важливий документ хоч і датований 22 січня, фактично було
складено в ніч з 24 на 25), проголосивши, що Українська Народна Республіка розри-
ває зв'язки з більшовицькою Росією й відтак стає вільною і самостійною державою.

^ Угода в Брест-Литовську. Перед лицем неминучої поразки останньою надією
Центральної Ради була чужоземна допомога. Взагалі симпатії Ради схилялися на бік
Антанти, і з самого початку вона наполегливо домагалася визнання її членів, і
особливо Франції. Але реакція Франції, яка рішуче стояла за відновлення «єдиної та
неподільної Росії», була неоднозначною. Проте 22 грудня 1917 р. виник цілком но-
вий набір можливостей, коли Ленін розпочав мирні переговори у Брест-Литовську
з Центральними державами, заявивши про те, що він репрезентує всі народи колиш-
ньої Російської імперії. Щоб не дати більшовикам представляти на мирних перего-
ворах Україну, Центральна Рада вирядила до Бреста власну делегацію. 9 лютого
1   2   3   4

Схожі:

Україна у XX столітті війна І революція iconУкраїна у XX столітті україна у другій світовій війні
З наближенйям Європи до другої світової війни українці, здавалося, мало що мог
Україна у XX столітті війна І революція iconУрок 24 Тема. Англійська революція. Громадянська війна
Англій­ською революцією; схарактеризувати видатні постаті (О. Кромвель, В. Оранський); розвинути вміння порівнювати абсолютну та...
Україна у XX столітті війна І революція iconЧи триває в Україні революція
У лексиконі українських політиків І політичних аналітиків дедалі частіше зустрічаємо слово „революція”. Водночас, депутат Волков...
Україна у XX столітті війна І революція iconНауково-технічна революція І світове господарство
На відміну від науково-технічного прогресу, що споконвіку супроводжує розвиток цивілізації, науково-технічна революція (нтр) це якісний...
Україна у XX столітті війна І революція iconДержава Романовичів та Золота Орда (40-50-ті рр. XIII ст.)
Східна (Кримська) війна 1853-1856 рр. І україна (до 150-річчя Східної (Кримської) війни)
Україна у XX столітті війна І революція iconВіталій кличко. Політика
...
Україна у XX столітті війна І революція icon„що краще мир чи війна?, а скоро й вправно застосував до кривдника...
Це не війна проти Іраку, це війна за Ірак, де люди десятки літ існують напівголодні І безправні, І де їх було фізично винищувано...
Україна у XX столітті війна І революція iconВ історії європейської культури французька буржуазна революція 1789...
Для музики, як І для інших областей мистецтва, французька буржуазна революція стала рубежем, від якого бере свій початок музична...
Україна у XX столітті війна І революція iconВійна буде повторюватися до тих пір, поки питання про неї буде вирішуватися...
Війна в однаковій мірі обкладає даниною чоловіків І жінок, але з одних стягає кров, з інших — сльози
Україна у XX столітті війна І революція iconПлан. Перші ознаки прояву міжобщинних зв'язків в доісторичні часи....
Неолітична революція та її вплив на розвиток міжплемінної господарської взаємодії
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
nauch.com.ua
Головна сторінка