Впровадження компетентнісно орієнтованого підходу на




Скачати 369.88 Kb.
НазваВпровадження компетентнісно орієнтованого підходу на
Сторінка1/3
Дата05.04.2013
Розмір369.88 Kb.
ТипДокументы
nauch.com.ua > Математика > Документы
  1   2   3

КІРОВСЬКИЙ МІСЬКИЙ ВІДДІЛ ОСВІТИ

ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ПІ СТУПЕНІВ №2 КІРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

"Впровадження

компетентнісно

орієнтованого підходу на

уроках української мови та

літератури"

Учитель української мови та літератури ЗОШ №2 Кіровської міської ради Головіна О.І.

2007-2008 навчальний рік

^ Впровадження компетентнісно орієнтованого підходу

на уроках української мови та літератури

ВСТУП

Компетентнісно орієнтований підхід - один із нових напрямків розвитку освіти в Україні та розвинених країнах світу.

На думку сучасних педагогів, саме набуття життєво важливих компетентностей може дати людині можливості орієнтуватись у сучасному суспільстві, сприяє формуванню в особистості здатності швидко реагувати на запити часу.

Головне завдання сучасної системи освіти - створення умов для якісної освіти. Впровадження компетентнісного підходу - це найважливіша умова, що працює на підвищення якості освіти.

Під поняттям "компетентнісний підхід" розуміється спрямованість освітнього процесу на формування та розвиток ключових (базових, основних) і предметних компетентностей особистості. Компетентнісно орієнтований підхід пов'язаний з особистісно-орієнтованим і діяльнісним підходами до навчання, оскільки стосується особистості учня й може бути реалізованим і перевіреним тільки в процесі виконання конкретним учнем певного комплексу дій. Він потребує трансформації змісту освіти, перетворення його з моделі, яка існує об'єктивно, для "всіх" учнів, на суб'єктивні надбання одного учня, що їх можна виміряти.

Компетентнісний підхід вимагає особистісної спрямованості при формуванні змісту освіти. Необхідно забезпечити реальну активність школярів у навчальному процесі. Йдеться, перш за все, про вибір елементів змісту освіти, профілю навчання, способу засвоєння, способу подолання труднощів у навчанні тощо.

Формування компетентностей учнів зумовлене не тільки реалізацією відповідного оновленого змісту освіти, але й адекватних методів і технологій навчання. Перелік цих методів є досить широким, їх можливості -різноплановими, тому доцільно окреслити провідні стратегічні напрями, визначивши, що єдиного рецепту на всі випадки життя, звісно, не існує.

Потенціал, наприклад, продуктивних методик і технологій є дуже високим і реалізація його безпосереднім чином впливає на досягнення такого результату навчання як компетентність.

Продуктивне навчання забезпечує засвоєння знань та умінь, володіючи якими випускник школи знаходить підґрунтя для свого подальшого життя. "Продуктивні - означає необхідні, дієві, міцні, постійно актуальні, сформовані на належному рівні знання та уміння" (І.Підласий). Науковці, підкреслюючи, що продуктом школи є людина, особистість, відзначають основні задачі, які підлягають реалізації:

- створення умов для розвитку та самореалізації учнів;

- задоволення запитів і потреб школяра;

- засвоєння продуктивних знань, умінь;

- розвиток потреби поповнювати знання протягом усього життя;

- виховання для життя в цивілізованому громадянському суспільстві.

Ці задачі співзвучні до переліку завдань основних груп компетентностей. Чим же має керуватися вчитель для їх розв'язання? Витяг з об'ємного, змістовного комплексу педагогічних правші може бути інформацією до роздумів учителів незалежно від стажу їх роботи, категорії та технології, які вони використовують.

- Головним є не предмет, якому ви навчаєте, а особистість, яку ви формуєте. Не предмет формує особистість, а вчитель своєю діяльністю, пов'язаною з вивченням предмета;

- На виховання активності не шкодуйте ні часу, ні зусиль. Сьогоднішній активний учень - завтрашній активний член суспільства;

- Ставте учнів у ситуації, котрі вимагають виявлення та пояснення розбіжностей між фактами, що спостерігаються, та наявним знанням;

- Допомагайте учням оволодіти найбільш продуктивними методами навчально-пізнавальної діяльності, навчайте їх учитися;

- Слід якомога частіше використовувати питання "чому?", щоб навчити мислити причинно: розуміння причинно-наслідкових зв'язків є обов'язковою умовою розливального навчання;

-Пам'ятайте, що насправді знає не той, хто переказує, а той, хто засвоює на практиці;

- Привчайте учнів думати та діяти самостійно, поступово відходьте від механічних переказів, дослівного відтворення;

- Творче мислення розвивайте всебічним аналізом проблем, пізнавальні задачі розв'язуйте кількома способами, частіше практикуйте творчі завдання;

- Учителі з будь-якого предмета, не тільки мови і літератури, мають слідкувати за способом і формою висловлення думки учнів;

- Слід частіше показувати учням перспективи їх навчання;

- Використовуйте схеми, плани, щоб забезпечити засвоєння системи знань;

- Оскільки міцність запам'ятовування інформації, що засвоєна у вигляді логічних структур, є більш високою, ніж міцність розрізнених завдань, закріплювати слід ті знання, що подані у цілісних логічних структурах;

-У значних блоках інформації легше встановлювати логічні зв'язки, чіткіше простежується головна думка, котру легше виділити і показати учням;

-У процесі навчання обов'язково враховуйте індивідуальні особливості кожного учня, об'єднуйте в диференційовані підгрупи учнів з однаковим рівнем;

- Вивчайте і враховуйте життєвий досвід учнів, їх інтереси, особливості розвитку;

- Будьте обізнані з останніми науковими досягненнями із свого предмета;

- Заохочуйте дослідницьку роботу школярів, знайдіть можливість ознайомити їх із технікою експериментальної роботи, алгоритмами розв'язання винахідницьких задач, обробкою першоджерел і довідкових матеріалів;

-Суспільно-історичною практикою доводьте необхідність наукових знань, які вивчаються в школі, навчайте так, щоб учень розумів, що навчання є для нього життєвою необхідністю;

- Пояснюйте школярам, що кожна людина знайде своє місце в житті, якщо навчиться всьому, що необхідно для реалізації її життєвих планів.

Російські науковці передбачають такий алгоритм досягнення результату:

- забезпечити оволодіння учнями певними діями на рівні умінь (навчальна задача);

- забезпечити оволодіння учнями певними способами діяльності на основі привласнення учнями мети (складна - проблемна, ситуативна - навчальна задача, навчальний проект);

- забезпечити інтеграцію компетентностей і формування компетенції (організація і супровід вибору освітньої траєкторії, наприклад, в умовах профільної школи, досвід соціальної діяльності тощо).

Відповідно до цього алгоритму пропонується адекватне змістове та організаційне наповнення системи формування компетентностей учнів за рахунок реалізації певних методів і технологій навчання. Найрезультативнішими визначають метод проектів, дебати, створення портфоліо учня та технологію "Розвиток критичного мислення через читання та письмо".

Метод проектів є основною технологією формування ключових компетентностей учнів, яка дозволяє, використовуючи найменші затрати ресурсів, створити в навчальному процесі умови діяльності, максимально наближені до реальних. Проект визначається як комплекс дій, спеціально організованих учителем, який самостійно виконується дітьми і завершується створенням продукту, що складається з об'єкта діяльності та його усної чи писемної презентації. Метод проектів передбачає поєднання технології створення освітніх ситуацій, у яких учень ставить і розв'язує власні задачі, з технологією супроводу самостійної діяльності учня. Метод проектів є ефективним, оскільки стимулює практичну проектну діяльність школярів і дозволяє формувати весь набір компетентностей. Метод проектів орієнтований на самостійну діяльність учнів - індивідуальну, парну, групову.

"Дебати" як освітня технологія спрямовані на досягнення таких результатів:

- уміння використовувати різні способи інтегрування інформації;

- уміння ставити запитання, самостійно формулювати гіпотезу;

- уміння критично осмислювати одержану інформацію;

- уміння аргументувати власну точку зору та презентувати її;

- уміння враховувати точку зору інших людей, толерантно ставитися до їх думок;

- уміння працювати в команді, здатність до участі у суспільному прийнятті рішень;

- здатність брати на себе відповідальність і приймати рішення в екстремальних ситуаціях.

Навчальне портфоліо сьогодні в загальному розумінні є одночасно формою, процесом організації та технологією роботи з продуктами навчально-пізнавальної діяльності учнів, які призначені для демонстрації, аналізу та оцінки, розвитку рефлексії, усвідомлення та оцінки школярами результатів своєї діяльності та власної суб'єктивної позиції.
РОЗДІЛ І

^ Уміння вчитися як ключова компетентність загальної середньої освіти

Швидкість соціальних і технологічних змін у навколишньому середовищі, прискорене нагромадження інформаційних ресурсів і засобів навчання, які стають доступними для більшості людей планети, мобільність населення зумовлюють переосмислення функцій і результатів загальної середньої освіти.

Умовою й результатом інноваційного типу навчання є сформованість в учнів бажання і здатності самостійно вчитися, шукати в різних джерелах інформацію та застосовувати нові знання, виробляти вміння діяти, прагнути творчості та саморозвитку. "Справжня революція в навчанні полягає не лише в змісті шкільної системи. Вона полягає в навчанні того, як учитися, як думати, у вивченні нових методів, які ви можете використати для розв'язання будь-якої задачі, що виникає перед вами в будь-якому віці" ("Революция в обучении. Научить мир учиться по-новому" Гордон Драйден і Джанет Вос).

Теоретичного і практичного опрацювання потребує проблема формування ключової компетентності "уміння учнів самостійно вчитися".

Щоб у процесі навчання відбувалося постійне нарощування самоосвітньої компетентності, необхідно забезпечити активну позицію учня у навчанні. Наявність цього вміння програмує індивідуальний досвід успішної праці учня, запобігає перевантаженню, сприяє пізнавальній активності, ініціативі, раціональному використанню часу та засобів учіння. Не менш важливо, що людина, яка звикла самостійно вчитися, не губиться в новій пізнавальній і життєвій ситуаціях, не зупиняється, якщо немає готових рішень, не чекає підказки, а самостійно шукає джерела інформації, шляхи розв'язання, бо вміння вчитися змінює стиль мислення та життя особистості.

Тільки розуміючи діяльність як цілісний і багатофункціональний процес, можна обгрунтувати склад компонентів для формування цієї компетентності з урахуванням специфіки навчальної діяльності.

Мотиваційний - ставлення до навчання

Компоненти

навчальної Змістовий - відомі й нові знання, вміння, навички

діяльності Процесуальний - способи виконання діяльності на різних рівнях складності

Отже, уміє вчитися той учень, який:

- сам визначає мету діяльності або приймає поставлену вчителем;

- проявляє зацікавленість у навчанні, докладає вольових зусиль;

- організовує свою працю для досягнення результату;

- відбирає або знаходить відповідні знання та способи для розв'язання задачі;

- виконує в певній послідовності сенсорні, розумові або практичні дії, прийоми, операції;

- усвідомлює свою діяльність і прагне її вдосконалити;

- має вміння й навички самоконтролю та самооцінки.

Особливої уваги потребує мотиваційний компонент уміння самостійно вчитися. Як відомо, мотиви спрямовують, організовують пізнання, надають йому особистісного значення. Внутрішня мотивація виникає поступово, у багатьох учнів вона нестійка і залежить від ситуації (цікаві завдання, розв'язання ситуативних завдань, змагальність, підтримка вчителя тощо).

Мотиви уміння у кожної дитини особистісні, індивідуальні. Працюючи з різними групами і окремими учнями, учителю необхідно бачити перспективи розвитку їхньої мотивації. Значущою для ефективної навчальної діяльності є мотивація, зумовлена інтелектуальною ініціативою та пізнавальними інтересами. Тому практична діяльність педагогів у процесі формування мотиваційної компетентності має будуватися на між предметній роботі, орієнтації на роботу в команді, індивідуалізації, проектно-орієнтованій діяльності.

збагачення змісту особистісно орієнтованим матеріалом

емоціогенність змісту

Умови стимулювання різні способи педагогічної підтримки позитивної мотивації

мотивації стимулювання інтелектуальних почуттів

учіння розвиток пізнавальних інтересів і потреб

формування прагнення до саморозвитку і самовдосконалення

виховання ставлення до відповідального навчання, вольових зусиль

Зазначені умови можна відбити у відповідних цілях організації навчального процесу на різних уроках.

Виявом сформованості в учнів мотиваційного компонента вміння вчитися можуть бути такі характеристики їх ставлення до навчання:

- уміння визначити мету діяльності (здатність ставити цілі, спрямованість на досягнення мети);

- розвинена допитливість, пізнавальний інтерес;

- потреба до самостійного пошуку й засвоєння нових знань;

- позитивні інтелектуальні почуття.

Відповідні мотиваційні складові мають бути закладені та розвиватись передусім у початковій і середній школах. Саме там треба розвивати базові предметні вміння спільно розв'язувати проблеми. Те чи інше вміння може бути об'єктом формування і відповідного відбиття у вимогах до навчальних результатів з різних предметів з урахуванням принципів наступності та перспективності, а також необхідної частотності. У розвитку вміння вчитися необхідно узгоджувати зростання обсягу й складності предметного змісту з розвитком загальнонавчальних умінь, враховувати можливості між предметного впливу. Поєднання знань і досвіду є підставою для виникнення в свідомості учня узагальненого способу діяльності.

1. Навчально-організаційні вміння та навички:

• Розуміти мету діяльності, визначену вчителем;

• Самостійно визначати мету діяльності й завдання для її досягнення;

• Розуміти цінність часу та вміти його розподіляти; здатність працювати різними темпами;

• Планувати послідовність виконання завдання;

• Уміння зосереджувати увагу на одному об'єкті навчальної діяльності;

• Розподіляти увагу між різними об'єктами пізнавальної діяльності;

• Змінювати план діяльності в зв'язку зі зміною умов її виконання;

• Складати алгоритм виконання діяльності;

• Організовувати робоче місце;

• Організовувати навчальну діяльність у взаємодії (у парі, малій групі);

• Прогнозувати результат діяльності, докладати зусилля для його досягнення.

2. Навчально-інформаційні вміння та навички:

• Швидко актуалізувати й відтворювати потрібну інформацію;

о Самостійно шукати нову інформацію з різних джерел;

о Вміння користуватися інформаційно-комунікативними

технологіями;

о Користуватися каталогами, складати бібліографію;

о Користуватися різноманітною довідковою літературою;

о Працювати з графіками, схемами, таблицями, картинами;

• Складати план, тези виступів, доповідей, статей;

• Знати й застосовувати прийоми швидкого читання;

о Використовувати прийоми розуміння тексту (структурування, ставлення пізнавальних запитань, "діалог" з автором тощо);

о Працювати самостійно з підручником (розуміти будову книги і призначення всіх елементів апарату орієнтування в текстах розділів, тем, параграфів; будувати процес самонавчання за певними завданнями);

о Знати і вдаватися до прийомів смислового групування матеріалу;

о Знати як і вміти упорядковувати та відтворювати інформацію (план, алгоритм, таблиця, схема, класифікація, стислий переказ тощо);

• Вміти перетворювати інформацію на спосіб діяльності;

о Досконало застосовувати загально мовленнєві вміння й навички:

- зосереджено слухати та водночас логічно опрацьовувати матеріал;

- виділяти смислові елементи висловлювань;

- формулювати запитання проблемно-пошукового характеру;

- запитувати і вибірково відтворювати матеріал з елементами логічного опрацювання;

- зв'язно, послідовно, доказово відповідати;

- здійснювати опис, пояснення, відтворення інформації, сприйнятої з паперових і електронних носіїв;

- ущільнювати й розгортати інформацію залежно від мети діяльності;

- вести діалог, брати участь у дискусії.

3. Навчально-інтелектуальні та творчі вміння:

о аналізувати різні навчальні об'єкти, розрізняти їх суттєві та несуттєві ознаки: типові й одиничні;

• різнобічне аналізувати один об'єкт;

о порівнювати (зіставляти й протиставляти, здійснювати повне порівняння); встановлювати тотожність; о виділяти головні ознаки, об'єкти, якості; виділяти головне в явищах, процесах діяльності;

• визначати й пояснювати сутність поняття;

о формулювати висновок-узагальнення;

о здійснювати тематичне, між тематичне, між предметне узагальнення;

о абстрагувати й конкретизувати означення, загальні висновки тощо;

• визначати межі дії засвоєних понять, способів тощо;

• встановлювати та пояснювати причинове - наслідкові зв'язки;

• доводити та спростовувати судження;

о висловлювати аргументовані критичні судження й думки;

• вилучати зайве;

• групувати і класифікувати за певними ознаками;

• брати участь у проектній діяльності;

о самостійно вести спостереження за різними предметними

об'єктами, за різними навчальними діями та процесами;

о мати культуру спостереження (планування спостережень, визначення способів кодування інформації, узагальнення результатів);

о мати методику експерименту (послідовне формування низки прийомів, що відповідають особливостям предметного змісту);

о виділяти характерні ознаки (дії, етапи) експерименту як методу дослідження, як методу наукового пізнання; о мати на достатньому рівні практичні загальнонавчальні вміння (вимірювальні, обчислювальні, графічні, конструктивні тощо);

• застосовувати прийоми довільної уваги;

• знати прийоми запам'ятовування.

Творчі вміння:

• виявляти пізнавальну трудність і формулювати її як задачу, проблему;

• формулювати пізнавально-проблемні запитання;

• встановлювати зв'язки між новими та засвоєними знаннями;

• переносити знання й способи діяльності, життєвий досвід у нову ситуацію;

• застосовувати аналогію як засіб засвоєння нового;

• уявляти та прогнозувати (вміти висловлювати припущення, здогадки, гіпотези);

• моделювати, комбінувати, доповнювати, продовжувати, перетворювати;

• знати сутність та вміти використовувати експериментальні вміння;

• генерувати варіанти розв'язування задачі, проблеми;

• знаходити до однієї задачі кілька правильних відповідей (це прояв дивергентного мислення, яке є антиподом конвергентного (логічного, послідовного, однолінійного, що виявляється при розв'язанні задач, що мають єдино правильну відповідь).

4. Контрольно-оцінні вміння та навички:

• знати різні способи перевірки та контролю своєї діяльності за планом, за зразком, за аналогією, за відповіддю, за схемою, вміти прогнозувати результат;

• оцінювати відповідність обраних засобів завданням роботи;

• вдаватися до прийомів повсякденного та поопераційного контролю за ходом виконання навчального завдання;

• знати способи виправлення помилок;

• уміти оцінювати навчальні дії виконавців;

• уміти оцінювати свої досягнення в різних видах діяльності (проміжне і за кінцевим результатом);

• проявляти готовність до взаємоконтролю в парі, групі.

Особистісна орієнтація освіти потребує змін у технологіях навчання на всіх ступенях школи. Має зростати питома вага тих технологій, які сприяють формуванню практичних навичок, пошуку й аналізу інформації, самонавчанню, самоорганізації, становленню ціннісних орієнтацій. Підготовка учнів до самоосвіти - надзвичайно актуальна проблема. Нагальною проблемою сучасною школи є створення умов, за яких кожен учень мав би змогу навчатися самостійно здобувати необхідну інформацію, використовуючи її для власного розвитку, самореалізації, для розв'язання існуючих проблем.

^ РОЗДІЛ ІІ
  1   2   3

Схожі:

Впровадження компетентнісно орієнтованого підходу на iconПедагогічна система Василя Сухомлинського це концептуальна основа...
Педагогічна система Василя Сухомлинського це концептуальна основа особистісно зорієнтованого підходу, що пролонговується у компетентнісно...
Впровадження компетентнісно орієнтованого підходу на iconПроблема над якою працює вчитель
Розвиток особистості в умовах компетентністно-орієнтованого підходу в навчанні та вихованні учнів
Впровадження компетентнісно орієнтованого підходу на iconУроках математики
Звідси І зацікавленість у такій системі навчання, яка спрямована на розвиток індивідуальності шляхом забезпечення особистісно орієнтованого...
Впровадження компетентнісно орієнтованого підходу на iconМетодичні рекомендації щодо впровадження положень директив Нового...
Про затвердження методичних рекомендацій щодо впровадження положень директив Нового та Глобального підходу Європейського Союзу як...
Впровадження компетентнісно орієнтованого підходу на icon«зростання професіоналізму вчителя в системі компетентнісно- орієнтованого навчання»
Ння, виховання, розвитку учнів, сформувати здатність до самопізнання та самовизначення, прийняття себе, допомогти у формуванні позитивної...
Впровадження компетентнісно орієнтованого підходу на iconДовідка про підсумки методичної роботи в навчальних закладах Пролетарського...
У 2011-2012 навчальному році робота нмц будувалась на вирішенні проблеми методичного забезпечення здобуття нової якості освіти в...
Впровадження компетентнісно орієнтованого підходу на iconДовідка про підсумки методичної роботи в навчальних закладах Пролетарського...
У 2012-2013 навчальному році робота нмц будувалась на вирішенні проблеми методичного забезпечення здобуття нової якості освіти в...
Впровадження компетентнісно орієнтованого підходу на iconТема, над якою працює шкільне методичне обєднання вчителів
Тема: «Самостійна робота учнів на уроках математики з урахуванням особисто-орієнтованого підходу»
Впровадження компетентнісно орієнтованого підходу на iconАлгоритми І методи автоматизованої побудови об’єктних моделей
Парадигма об’єктно-орієнтованого підходу спрощує процес розробки складних програмних систем. Такі системи легше розуміти, легше підтримувати...
Впровадження компетентнісно орієнтованого підходу на icon«Впровадження компетентнісно – орієнтовного навчання в початковій школі»
Сучасний зміст виховання в Україні – це науково обґрунтована система загальнокультурних І національних цінностей та відповідна сукупність...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
nauch.com.ua
Головна сторінка