Розділ ліцензування господарської діяльності як адміністративно-правовий захід




Скачати 337.7 Kb.
НазваРозділ ліцензування господарської діяльності як адміністративно-правовий захід
Сторінка1/3
Дата21.04.2013
Розмір337.7 Kb.
ТипДокументы
nauch.com.ua > Право > Документы
  1   2   3


П Л А Н


ВСТУП_________________________________________________________3
РОЗДІЛ 1. ЛІЦЕНЗУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ ЗАХІД

    1. Місце ліцензування в адміністративно-правовому регулюванні господарської діяльності в Україні____________________________________10

    2. Юридична природа та поняття ліцензування ______________39

    3. Критерії запровадження ліцензування господарської діяльності__________________________________________________________59

РОЗДІЛ 2. ВИДАЧА ЛІЦЕНЗІЙ НА ЗДІЙСНЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКОННОСТІ В СФЕРІ ЛІЦЕНЗУВАННЯ.

    1. Процесуальний порядок видачі суб’єктам господарювання ліцензій на провадження господарської діяльності______________________71

    2. Здійснення контролю за господарською діяльністю ліцензіата___________________________________________________________92

    3. Нагляд та звернення громадян як способи забезпечення законності при ліцензуванні_________________________________________111

    4. Заходи адміністративного примусу, що застосовуються в сфері ліцензування господарської діяльності_______________________________128

ВИСНОВКИ__________________________________________________159

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ__________________________165



Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

^ ВСТУП


Актуальність теми дослідження. Здійснювана в Україні адміністративна реформа спрямована на всебічну та комплексну перебудову існуючої системи державного управління, є важливим чинником забезпечення соціально орієнтованого розвитку суспільства, визначає істотне посилення дієздатності держави, ефективне виконання нею своїх функцій. Реалізація основоположних завдань реформи повинна здійснюватись в умовах чіткого спрямування та координації діяльності органів виконавчої влади всіх рівнів на активній соціальній політиці держави щодо забезпечення конституційних прав, свобод та інтересів людини і громадянина. Необхідною основою цього є розроблення нової схеми та регламенту прийняття управлінських рішень, а також надання управлінських послуг фізичним та юридичним особам, в тому числі в сфері ліцензування господарської діяльності.

Ліцензування є одним із заходів державного регулювання господарських відносин в Україні. Разом з тим, нормативна база в регулюванні багатьох питань ліцензування відстала від потреб часу, не в усьому її вимогам відповідає і практична діяльність органів, які безпосередньо здійснюють видачу ліцензій.

Необхідність формування принципово нової системи державного управління, в тому числі і в сфері економіки, удосконалення з цією метою діяльності державних органів, з одного боку, успішний розвиток підприємництва та інших видів господарювання, як запорука розвитку усього суспільства та держави, з іншого, обумовлює актуальність та важливість дослідження проблем ліцензування господарської діяльності, його сутності та значення, змісту та об’єктів, повноважень посадових осіб щодо виконання та застосування його правових норм тощо. Таке дослідження необхідно також з точки зору потреб розвитку, удосконалення та систематизації адміністративного законодавства, розробки проектів нормативних актів, зокрема, кодифікованого нормативного акту щодо надання органами державної влади управлінських послуг, інших актів в сфері ліцензування, прийняття яких набуло особливої гостроти.

У вітчизняній та зарубіжній юридичній літературі питанням ліцензування господарської діяльності приділяли увагу такі фахівці, як: Авер’янов В., Андрєєв В., Бахрах Д., Береславський С., Іонова Ж., Голосніченко І., Калюжний Р., Коліушко І., Кириченко І., Лаптєв В., Мельник П., Олійник О., Піджаренко О., Плішкін В., Подлінєв В., Попович В., Савченко Л., Саніахмєтова Н., Сегеда С., Тихомиров Ю., Шакун В., Шеваріхін А., Шкарупа В., Щербина В. та ін. Проте глибокі наукові дослідження з цих питань відсутні. В цілому для вітчизняної правової науки розробка зазначених проблем є новим напрямом наукового пошуку, основними недоліками якого є відсутність базового поняття ліцензування, його юридичної природи, критеріїв запровадження. Недостатньо акцентовано увагу на питаннях адміністративної відповідальності учасників ліцензійних відносин, застосування інших заходів адміністративно-правового примусу в цій сфері.

Таким чином, недостатня теоретична розробленість обраної теми, її незаперечна наукова і практична значущість та актуальність зумовлюють потребу в проведенні її поглибленого дослідження.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами темами. Дисертація виконана відповідно до пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень МВС України, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 2001-2009 рр. (наказ МВС України №755-04). Крім того, цей напрямок дослідження відповідає Концепції боротьби з корупцією на 1998 - 2005 роки, затвердженій Указом Президента України від 24 квітня 1998 року.

^ Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення організаційно-правових засад, юридичної природи, сутності, значення, змісту ліцензування, а також вироблення рекомендацій щодо удосконалення правового регулювання та практичної діяльності органів влади та суб’єктів господарювання в цій сфері.

Виходячи із поставленої мети, завданням дослідження є:

  • аналіз державно-правового механізму регулювання господарських відносин в Україні;

  • з’ясування сутності управлінських послуг, які надаються фізичним та юридичним особам;

  • визначення юридичної природи, поняття, критеріїв ліцензування;

  • дослідження процесуального порядку видачі ліцензій на здійснення певних видів господарської діяльності;

  • аналіз способів забезпечення законності в сфері ліцензування;

  • характеристика заходів адміністративного примусу, що застосовуються в сфері ліцензування господарської діяльності;

  • вироблення рекомендацій, спрямованих на удосконалення організаційно-правових засад ліцензування господарської діяльності в Україні.

У процесі виконання дисертації використано наукові праці ряду вчених в галузі теорії держави та права, конституційного, адміністративного, цивільного права, а також статті публіцистичного характеру в друкованих засобах масової інформації. Емпіричну базу дослідження склали результати фокус-групового дослідження Українського незалежного центру політичних досліджень “Сучасний стан та перспективи розвитку державного регулювання сфери ліцензування господарської діяльності в Україні”, практика діяльності Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва, статистичні дані про здійснення ліцензування господарської діяльності та застосування заходів адміністративного примусу. Обсяг опрацьованої літератури, вивчених і узагальнених практичних матеріалів дозволяє стверджувати про вірогідність і наукову обґрунтованість результатів виконаного дослідження.

^ Об’єктом дослідження є суспільні відносини в сфері ліцензування господарської діяльності.

Предметом дослідження виступають норми права, які регламентують організацію та порядок здійснення ліцензування господарської діяльності, а також особливості ліцензійної роботи Міністерства внутрішніх справ України.

^ Методи дослідження. В роботі використано як загальнонаукові методи дослідження, зокрема, діалектичний і структурно-функціональний – при визначені місця і ролі ліцензування серед заходів адміністративно-правового регулювання господарських відносин в Україні, системного аналізу – для співставлення різноманітних нормативно-правових актів з метою з’ясування їх впливу на відносини в сфері ліцензування [підрозділ 1.1], так і спеціальні. Використання порівняльно-правового методу дозволило з’ясувати принципи та критерії запровадження ліцензування в зарубіжних країнах [підрозділ 1.3], статистичного – для дослідження практики видачі та анулювання ліцензій органами ліцензування, застосування заходів адміністративного примусу [підрозділи 2.1 та 2.3]. В досліджені також використовувались методи документального аналізу, експертних оцінок та ряд інших.

Нормативну базу дисертації складають Конституція України, інші закони України, підзаконні нормативно-правові акти Президента, Кабінету Міністрів України, інших органів влади.

^ Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що до нашого часу проблеми ліцензування господарської діяльності в України комплексно не досліджувались. Існуючі праці вчених, що стосуються зазначених проблем, зачіпають лише окремі їх питання. Дослідження діючих норм права, нових поглядів та тенденцій розвитку суспільних відносин організаційно-правового забезпечення ліцензування господарської діяльності в Україні з урахуванням реалій переходу держави до ринкових відносин дало змогу обґрунтувати ряд висновків та пропозицій із зазначенням напрямів удосконалення законодавства. Зокрема:

вперше:

  • визначено юридичну природу ліцензування, яка полягає в легітимації правоздатності (в області дії локальних заборон при загальному дозволі) або наділенні спеціальною правоздатністю осіб (при загальній забороні) у сфері суспільних відносин, що охороняються державою;

  • запропоновано критерії та процесуальний порядок запровадження ліцензування господарської діяльності;

  • обґрунтовано введення спрощеного порядку продовження терміну дії ліцензії на новий строк стосовно суб’єктів господарювання, до яких немає серйозних претензій з боку органів ліцензування шляхом внесення плати за право провадження господарської діяльності, що ліцензується, та запровадження поетапної сплати коштів для деяких видів господарської діяльності, де вартість ліцензії становить більше ста тисяч гривень;

доведено доцільність внесення у розділ ХІІ Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідальності посадових осіб, які видають ліцензії, у разі порушення законодавства в сфері ліцензування;

уточнено поняття плати за видачу ліцензії, під якою слід розуміти разовий платіж, який сплачується суб’єктом господарювання за право заняття видом господарської діяльності, вказаним у ліцензії, пропонується ввести грубе порушення ліцензійних умов як підставу для анулювання ліцензії;

дістали подальшого розвитку поняття ліцензування, яке розглядається в якості правового режиму щодо окремих встановлених законодавством видів господарської діяльності, який передбачає державне підтвердження та визначення меж права на їх здійснення, контроль за такою діяльністю та можливість припинення останньої за особливими підставами з боку повноважних органів держави, положення про стадії ліцензійного провадження, систему способів забезпечення законності в державному управлінні, застосування заходів адміністративного примусу в сфері ліцензування та інші.

^ Практичне значення одержаних результатів. Дисертаційне дослідження розширює та конкретизує існуючі уявлення про сутність, юридичну природу, особливості й об’єкти ліцензування окремих видів господарювання та про діяльність органів внутрішніх справ щодо його здійснення.

Висновки та пропозиції, сформульовані дисертантом, можуть бути використані:

  • у науково-дослідній роботі – для поглиблення теорії адміністративно-правових засобів регулювання господарських відносин в Україні, вивчення сутності та змісту ліцензування господарської діяльності. Дослідження розглянутих в дисертації питань дозволило сформулювати та висвітлити низку важливих науково-дослідних положень, пов’язаних із визначенням правових основ, положення, завдань та порядку здійснення ліцензійної діяльності, що заповнило загальний вакуум, який існував щодо цих питань в теорії права та управління;

  • у правотворчій діяльності – при опрацюванні проекту Кодексу адміністративних процедур, розробці нових і вдосконаленні існуючих нормативно-правових актів, що стосуються порядку ліцензування господарської діяльності в Україні;

  • у навчальному процесі – під час викладання курсу “Адміністративний процес” при висвітлені питань, що стосуються ліцензійного та контрольного проваджень. Одержані результати дисертаційного дослідження в певних випадках носять комплексний та міжгалузевий характер і можуть бути використані в сфері теорії управління, загальної теорії держави та права, адміністративному, цивільному та інших галузях права, для підготовки підручників і навчальних посібників, методичних матеріалів, проведенні лекцій, інших занять із слухачами та студентами юридичних закладів освіти, в системі підвищення кваліфікації працівників правоохоронних органів;

  • у практичній діяльності різних державних органів, в тому числі внутрішніх справ – при безпосередньому здійсненні функцій, пов’язаних з видачею ліцензій, здійсненням контролю за дотриманням ліцензійних умов провадження діяльності, застосуванні заходів адміністративного примусу в цій сфері тощо.

^ Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки були оприлюднені дисертантом на двох науково-практичних конференціях – “Європа на порозі нового тисячоліття” (Київ, травень 1999р.) і “Проблеми права на зламі тисячоліть” (Дніпропетровськ, лютий 2001р.).

Основні положення дисертаційного дослідження впроваджені автором в практику діяльності Департаменту адміністративної служби міліції ГУ МВС України в м. Києві у вигляді рекомендацій, які стосуються видачі ліцензій на провадження видів господарської діяльності, підвідомчих ОВС, контролю за дотриманням підприємцями ліцензійних умов, застосування заходів примусу за їх порушення (Акт впровадження № 9/36-01 від 12.09.2003р.), використані в роботі Комітету Верховної Ради України з питань промислової політики і підприємництва при вдосконаленні Закону України “Про ліцензування окремих видів господарської діяльності” (Акт впровадження №06-11/12-266 від 22.06.04р.) та враховані у навчальних програмах, планах семінарських і практичних занять при викладанні курсу “Адміністративний процес” кафедрою адміністративного права Національної академії внутрішніх справ України.

Публікації. Результати дисертації опубліковано у шістьох наукових статтях, чотири з яких – у фахових наукових журналах та збірниках.

^ Структура дисертації. Дисертація включає в себе вступ, два розділи, висновки та список використаних джерел. Повний обсяг дисертації – 181 сторінка, з них список використаних джерел, який складається із 189 найменувань, займає 17 сторінок. Назви і розташування розділів та підрозділів зумовлені логікою викладення і результатами виконаного дослідження.


Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html


ВИСНОВКИ


В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його реалізації, теоретичного осмислення ряду наукових праць в різних галузях знань, сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення адміністративно-правового регулювання і практичного здійснення ліцензування господарської діяльності. Основні з них наступні:

1. На сучасному етапі розвитку України відбувається звуження сфери адміністративно-правового регулювання економічних відносин, формування принципово нової системи державного управління економікою, Проте повністю відмовитись від її державного регулювання сьогодні недоцільно. Дії держави у цій сфері мають бути послідовними і виваженими, і спрямовані на адаптацію економіки і системи управління до нових умов.

Адміністративно-правовим заходом регулювання господарської діяльності в Україні є її легітимація, яка спрямована на законність входження її суб’єктів в господарський обіг, і може включати: державну реєстрацію, ліцензування, патентування, квотування.

  1. Держава забезпечує легітимацію господарської діяльності (в тому числі ліцензування) шляхом надання управлінських послуг - врегульованих нормативно-правовими актами дій уповноважених органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, спрямованих на реалізацію прав, свобод та законних інтересів фізичних та юридичних осіб (за їх ініціативою) шляхом прийняття індивідуального адміністративного акту.

  2. При регулюванні тих або інших правовідносин спеціальної правоздатності необхідно чітко розуміти їхню юридичну природу і правову підставу - чи регулюються вони дозвільним порядком у сфері дії загальної заборони або ж загальнодозволеним порядком в сфері дії загального дозволу. Внаслідок різних юридичних наслідків у випадку невідповідності дії юридичної особи змісту встановленої для нього спеціальної правоздатності даний аспект набуває принципового значення.

Виходячи з вищенаведених теоретичних положень, юридична природа ліцензування полягає в легітимації правоздатності (в області дії локальних заборон при загальному дозволі) або наділенні спеціальною правоздатністю осіб (при загальній забороні) у сфері суспільних відносин, що держава зазначила об'єктами своїх публічних інтересів.

  1. Ліцензування можна визначити як правовий режим провадження окремих встановлених законодавством видів господарської діяльності, що передбачає державне підтвердження та визначення меж прав на їх здійснення, контроль за цією діяльністю та можливість її припинення за особливими підставами з боку повноважних органів держави. Крім того, ліцензування повинно розглядатися як форма поручництва, де держава, в особі уповноважених на те органів, виступає поручником здійснення суб’єктами господарювання діяльності, що ліцензується.

  2. З метою впорядкування встановлених нормативно-правовими актами України правил та порядку одержання суб'єктами господарювання дозволів на здійснення господарської діяльності, потрібно виходити з того, що єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом діяльності є ліцензія. В цілях систематизації законодавства необхідно уніфікувати термінологію, яка застосовується, тим більше, що це підтверджується однаковою сутністю дозвільних документів, незважаючи на різноманіття їх назв. Ліцензію можна визначити як документ державного зразка, виданий компетентним органом або уповноваженою ним особою, який засвідчує право його володаря на провадження зазначеного в ньому виду діяльності, виконання певних дій або використання прав.

  3. В законодавстві відсутні критерії, а також процесуальний порядок віднесення тих або інших видів діяльності до таких, що потребують ліцензування. У зв’язку з цим, ліцензуються найрізноманітніші види господарювання. В Законі України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» необхідно закріпити положення про те, що ліцензуванню підлягають лише ті види господарської діяльності, які являються небезпечними для необмеженого кола осіб, які не беруть участі в її здійсненні, залучають в своє середовище необмежене коло учасників, включаючи їх майно, являються досить прибутковими і, як наслідок, потребують підвищеного оподаткування. Визначну роль у процедурі визнання необхідності ліцензування певних видів діяльності повинні відігравати Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва, створена при ньому Експертно-апеляційна рада та інші зацікавлені особи, включаючи самих суб’єктів господарювання.

  4. Аналіз процедури та логіки ліцензування господарської діяльності, встановленого національним законодавством, дозволяє виділити наступні його стадії. Перша стадія включає в себе комплекс заходів, спрямованих на забезпечення вирішення питання про видачу або відмову у видачі ліцензії суб’єкту господарювання. Основними етапами цієї стадії є: а) порушення ліцензійного процесу (прийняття та реєстрація заяви, інших необхідних документів); б) перевірка даних у документах, поданих заявником для отримання ліцензії, та відповідності його ліцензійним умовам, встановленим для обраного виду діяльності; в) прийняття рішення про видачу ліцензії або відмову в її видачі.

У випадку відмови у видачі ліцензії суб’єкту господарювання ліцензійний процес припиняється на першій стадії. У разі прийняття позитивного рішення – переходить у стадію здійснення контролю за додержанням володарями ліцензій ліцензійних умов, встановлених до обраного виду діяльності, яка може супроводжуватись такими факультативними діями як продовження дії ліцензії на наступний термін, переоформлення та видача її дубліката.

  1. Необхідно спростити порядок продовження строку дії ліцензії для суб’єктів господарювання, до яких немає серйозних претензій з боку органу ліцензування. Вважаємо, що в таких випадках продовження строку дії ліцензії на заняття певним видом господарської діяльності має відбуватися не за правилами видачі ліцензії, а шляхом подання суб’єктом господарювання (до закінчення строку дії попередньої ліцензії) документу, що підтверджує внесення плати за ліцензію. Такі дії повинні тягнути за собою продовження строку дії ліцензії на визначений строк. Несплата коштів за ліцензію тягне за собою припинення ліцензійних відносин.

  2. Контроль, нагляд та звернення громадян є дієвими і достатніми способами забезпечення законності в сфері ліцензування господарської діяльності. Основний тягар контрольних повноважень приходиться на органи, які здійснюють видачу ліцензій. Такий контроль можна визначити, як здійснювану у встановлених законом, підзаконними нормативними актами формах та підставах перевірки органами ліцензування дотримання суб'єктами господарювання ліцензійних умов провадження господарської діяльності, визначення результатів їх дотримання та виконання, виявлення допущених порушень, причин і умов, що їм сприяють, їх усунення та попередження, а також застосування до підконтрольних суб’єктів заходів примусу.

З метою впорядкування кількості проведення планових та позапланових перевірок на законодавчому рівні необхідно закріпити обов’язок контролюючих органів перед початком перевірки робити запис у Журналі реєстрації перевірок, що ведуться суб’єктами господарювання. Відмова від підпису в журналі є підставою для недопущення особи, яка здійснює перевірку, до її проведення.

  1. Нагляд, як один із способів забезпечення законності в сфері ліцензування господарської діяльності, здійснюється прокуратурою та Держпідприємництва. Предметом прокурорського нагляду є додержання і правильне застосуванням законів міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, які видають ліцензії, а також підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, які провадять господарську діяльність, що підлягає ліцензуванню.

Адміністративний нагляд у сфері ліцензування полягає у здійсненні спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування перевірки діяльності органів ліцензування, виконання ними вимог чинного законодавства з метою виявлення та попередження правопорушень, усунення їх наслідків. Він здійснюється без втручання в оперативну діяльність піднаглядного та притягнення винних осіб до юридичної відповідальності.

11. Застосування заходів адміністративного примусу є необхідним і дієвим заходом попередження, припинення та відповідальності за правопорушення у сфері провадження тих видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню. Проте ці заходи не кодифіковані, підстави та порядок їх застосування регламентовані здебільше суперечливими та застарілими актами, що призводить до порушення принципів встановлення єдиного порядку ліцензування господарської діяльності на території України та законності при їх застосуванні.

З метою подолання прогалин та суперечностей нормативно-правового регулювання діяльності по ліцензуванню господарської діяльності необхідно внести в діюче законодавство України наступні зміни:

  • частину 1 ст.21 “Анулювання ліцензії” Закону “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” [25] доповнити пунктом: “грубе порушення ліцензійних умов”. Грубим, зокрема, може бути визнано навмисне порушення законодавства, а також таке, що завдало значної матеріальної, фізичної та іншої шкоди державі, колективним суб'єктам та іншим особам;

  • в ст.1 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” [25] поняття плати за ліцензію визначити як “разовий платіж, що вноситься суб'єктом господарювання за право зайняття видом господарської діяльності, вказаним у ліцензії”. Крім того, для тих видів господарської діяльності, де вартість ліцензії становить сотні тисяч та мільйони гривень, доцільно встановити поетапний порядок її сплати.

  • Частину 1 статті 24 Кодексу України про адміністративні правопорушення необхідно доповнити наступними адміністративними стягненнями:

  • анулювання дії ліцензії внаслідок порушення встановлених нормативними актами ліцензійних умов. Цей захід має застосовуватися як основне, так і додаткове адміністративне стягнення;

  • заборона протягом встановленого терміну звертатися за новою ліцензію, якщо підставою позбавлення попередньої ліцензії були протиправні дії. Така санкція має носити характер додаткового адміністративного стягнення;

  • внести зміни до ст.164 КпАП “Порушення порядку заняття підприємницькою та господарською діяльністю”, доповнити її, зазначивши в ній адміністративну відповідальність як суб’єктів господарювання, так і відповідальних посадових осіб відповідних державних органів. Адже, згідно Закону “Про ліцензування”, посадові особи органів ліцензування та спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування у разі недодержання законодавства у сфері ліцензування несуть відповідальність згідно із законом, проте адміністративна відповідальність посадових осіб цих органів КпАП не встановлена.

  1. Першочерговими заходами по удосконаленню нормативно-правової бази ліцензування господарської діяльності мають бути прийняття Кодексу адміністративних процедур, законів “Про управлінські послуги”, “Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності”.



Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

  1   2   3

Додати документ в свій блог або на сайт

Схожі:

Розділ ліцензування господарської діяльності як адміністративно-правовий захід iconПро затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності...
Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та постанови Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2003 року n 1548 "Про...

Розділ ліцензування господарської діяльності як адміністративно-правовий захід iconВступ
Виходячи з цього, вважаємо що всі адміністративно-правові інститути повинні розглядатися через призму забезпечення прав, свобод І...

Розділ ліцензування господарської діяльності як адміністративно-правовий захід iconВступ 3
...

Розділ ліцензування господарської діяльності як адміністративно-правовий захід iconКабінет міністрів україни постанова від 5 грудня 2007 р. №1396 Київ...
Про ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури

Розділ ліцензування господарської діяльності як адміністративно-правовий захід iconТараса Шевченка На правах рукопису Шпомер Алла Іванівна удк 346. 1
Розділ 1 Загальна правова характеристика ліцензування господарської діяльності

Розділ ліцензування господарської діяльності як адміністративно-правовий захід iconЗаконукра ї н и
Цей Закон визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензу-вання, встановлює державний контроль...

Розділ ліцензування господарської діяльності як адміністративно-правовий захід iconПро ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві
Затвердити Порядок ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві, що додається

Розділ ліцензування господарської діяльності як адміністративно-правовий захід iconЗаконодавства про ліцензування
Актуальність теми. Ліцензування певних видів господарської діяльності є одним з інститутів господарського права, що розвиваються...

Розділ ліцензування господарської діяльності як адміністративно-правовий захід iconПро внесення змін до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності...
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05. 12. 2007 n 1396 "Про ліцензування певних видів господарської діяльності...

Розділ ліцензування господарської діяльності як адміністративно-правовий захід iconПро затвердження Ліцензійних умов провадження посередницької діяльності митного перевізника
Відповідно до статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (зі змінами й доповненнями) І постанови...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
nauch.com.ua
Головна сторінка