Соціальна структура та економічні зміни




Скачати 170.48 Kb.
НазваСоціальна структура та економічні зміни
Сторінка1/2
Дата23.04.2013
Розмір170.48 Kb.
ТипДокументы
nauch.com.ua > Право > Документы
  1   2
ПОЛЬСЬКО-ЛИТОВСЬКА ДОБА

СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА
ТА ЕКОНОМІЧНІ ЗМІНИ


Українці у Речі Посполитій

Система власності на Україні

Традиційне господарство

Зміцнення шляхти

Закріпачення селянства

Наслідки Люблінської унії були не тільки політичними, вони також справили
великий вплив на спосіб життя українців. Ще до унії на Україні розвивався цілком
новий суспільно-господарський порядок, зовсім не схожий на устрій Київської
Русі. Взаємини українців із поляками, а через них — із Західною Європою мали ви-
рішальний вплив на форми економічного розвитку. Це й зумовило організацію
суспільства на західний зразок. Економічні зв'язки України із Заходом не-
чувано зміцніли. Рідко коли в українській історії вплив Заходу на Україну в ці-
лому був таким великим і помітним у щоденному житті суспільства, як під час пану-
вання литовців та поляків.

 

^ Українці у Речі Посполитій

З точки зору території та населення українські землі складали основну частину
польсько-литовської держави, яка дістала назву «Республіка» (польською мовою —
Річ Посполита) й була найбільшою в Європі державою. Із загальної чисельності її
населення (7,5 млн чоловік) українці становили майже 2 млн, тобто 28 % (не слід
забувати, що всі статистичні дані цього періоду дуже приблизні). Поляки заселяли
тільки 180 тис. кв. км території держави (із загальної площі 815 тис.), але складали
близько половини її населення. До етнічних груп країни належали передусім литов-
ці, білоруси, євреї, німці та вірмени.

Після 1569 р., коли зникли залишки адміністративної системи давніх руських
князівств, українські землі Речі Посполитої було поділено на шість воєводств. Циф-
ри, що подаються у табл. І, спираються на неповні дані, зібрані польським істориком
Александром Яблоновським.

Чужинці, мандруючи Україною, часто звертали увагу на невелику густоту її
населення. Якщо на польських землях вона в середньому досягала 22 чоловік на
кв. км, то на українських (за винятком найближчого до Польщі Підляшшя) —
близько 7 чоловік на кв. км. Найбільше українське воєводство — Київське — фак-
тично знелюдніло. Іншим було становище на початку литовського панування. З по-
чатку XV ст., коли експансія великого князя Вітаутаса досягла Чорного моря, в сте-
пу будували довгі лінії укріплень для захисту поселень, що сягали на південь на-
багато глибше, ніж за часів Київської Русі. Але в міру того як зміцнювалося Крим-
ське ханство та частішали наскоки татар, осіле населення відходило на північ, аж
доки наприкінці XV ст. в південній третині України зникли осілі поселення.

 

Система власності на Україні

З наближенням кінця періоду середньовіччя із заходу через Польщу на Україну
проникла система станової організації суспільства, не знана в Київській Русі. На
відміну від класів, що відображають економічний статус певних соціальних груп,
стани виникали на підставі визначених законом прав, привілеїв та обов'язків. Спо-
чатку правові відмінності між шляхтою, духовенством та міщанами були розми-
тими, й людина могла переходити з одного стану в інший. Проте з часом розмежу-

Таблиця І

Площа та населення українських воєводств у XVI ст.

Воєводство

Площа, тис.

Чисельність
населення,

Густота
населення, чол.




кв. км













тис, чол.

на кв. км

Галицьке

45

446

10

Волинське

42

294

7

Подільське

19

98

5

Брацлавське

35

311

9

Київське

117

234

2

Волзьке (тільки два ра-










йони):










Холмщина

19

133

7

Підляшшя

10

233

24

вання між станами, особливо між шляхтою (дворянством) та іншими верствами,
стало спадковим і майже непроникним. На початку доби, яку ми тут розглядаємо,
станова належність людини була не менш важливою категорією самовизначення,
ніж віросповідання чи національність.













Шляхта. Найважливішим станом, що сформувався у XIV—XV ст., була шляхта,
високе положення якої корінилося, принаймні теоретично, у «крові, пролитій» на
військовій службі королю чи великому князеві. До цього стану належали різні со-
ціальні групи. На Україні, коли вона входила до Великого князівства Литовського,
серцевиною шляхетського стану були від 20 до ЗО княжих чи магнатських родів,
що походили від колись суверенних князів із династій Рюриковичів і Гедимінасів.
Більшість цих княжих родин зосереджувалась на Волині — цій твердині україн-
ської аристократії. Найбагатший із них — рід князів Острозьких — мав величезні
володіння, що охоплювали ЗО % усієї землі на Волині (14 тис. кв. км) із 100 містами
та 1300 селами. До інших багатих і знатних домів належали Сангушки, Чорторий-
ські, Збаразькі, Вишневецькі, Заславські та Четвертинські. Ці родини обіймали пе-
реважну більшість високих посад у Великому князівстві Литовському, а залишки
їхніх колись суверенних прав виражалися у привілеї вести під власними прапорами
свої військові загони чи бути судимими лише судом великого князя, а не місцевих
урядників.

Привілеї величезної більшості знаті, що пізніше стала називатися поль-
ським словом «шляхта», випливали передусім із військової служби. Верхня верства
шляхти, що налічувала кількасот родин на Україні і частково походила від боярства
Київської доби, мала маєтки з 10—15 сіл і монополізувала місцеве правління. Най-
численнішими були нижні верстви шляхти. Тисячі родин, у тому числі давні ви-
хідці з селян чи міщан, отримували статус шляхти, відбуваючи службу в кавалерії —
у походах, охороні замків або кордонів чи будучи озброєними магнатськими слу-

гами. Нерідко їхніх земель вистачало якраз на те, щоб прогодуватися, а їхнє життя
мало чим відрізнялося від життя селян. Це особливо стосувалося Галичини, де
мешкали бідні шляхтичі — Кульчицькі, Яворські, Чайковські та Витвицькі.

Попри великі соціально-економічні відмінності й тертя, що мали місце в середо-
вищі шляхти, саме те, що ці люди меча обдарювалися привілеями в 1387, 1413, 1430
і 1434 рр., розвивало в них відчуття належності до одного стану. В Польщі, де шлях-
та була найкраще організованою і найбільш могутньою, вона складала близько
8—10 °о населення (середнім показником для Європи був приблизно 1—2 %). На
українських землях Великого князівства Литовського знать повільніше завойову-
вала свій особливий статус і, ймовірно, не перевищувала 5% усього населення.

Міщани. Мешканці українських міст, це близько 1—15% усього населення, та-
кож сформувалися в окрему спільність. Із зростанням їхньої чисельності та впевне-
ності в собі польські королі та великі князі литовські надавали великим містам ви-
соко ціноване Магдебурзьке право. Створене на зразок управління німецького
міста Магдебурга й принесене на Україну через Польщу, це право передбачало
надання містам самоврядування. У 1356 р. Магдебурзьке право отримав Львів,
у 1374 — Кам'янець-Подільський, у 1432 —Луцьк і в 1497 р.— Київ, позбувшись
таким чином втручань із боку королів чи княжих урядників.

Попри передбачену Магдебурзьким правом рівність усіх міщан перед законом
серед населення міст існували різкі відмінності. Багаті патриціанські родини,
на зразок тих 40 чи 50, що утворювали львівську еліту, цілком панували в місько-
му управлінні. Середня верства складалася з дрібних купців і торгівців. Міські
трударі, що були фактично позбавлені прав, оскільки не мали власності в місті й не-
рідко мешкали поза його мурами, становили більшість населення. Як завжди, міські
мешканці були етнічно строкатою соціальною групою: серед них можна було знайти
представників корінного населення,' а також польську шляхту та урядників, німець-
ких ремісників, єврейських та вірменських купців.

Селяни. Якщо вищезгадані стани визначалися своїми особливими правами, то
першою ознакою селян, що складали майже 80 % населення України, були повин-
ності. За право користуватися землею селянин мусив сплачувати феодалові від-
робіткову або натуральну ренту. Якщо селянин виконував ці, зобов'язання,—
а в XIV ст. вони були відносно легкими, рідко коли перевищуючи 14 днів від-
робітку на рік,— його не можна було зігнати з земельного наділу. До того ж
селянин міг продати чи відписати свій наділ у спадщину.

За часів, коли землі було багато, а населення мало, селянам удавалося забезпечу-
вати собі відносно широкі права. Це був вільний люд (під тиском церкви та еко-
номічного примусу зникло те обмежене рабство, що існувало в Київській Русі),
котрий міг подавати в суд на знать, а за певних обставин покидати маєток свого
феодала у пошуках кращих умов. У деяких районах України були селяни, ціл-
ком незалежні від феодалів. Наприклад, у Карпатах, де переважало тваринництво,
багато сіл мали Молдавське право, за яким вони сплачували феодалові лише
натуральний оброк (як правило, вівцями). Подібна угода передбачалася Німець-
ким правом, за яким підприємливий селянин, або солтис, за договірне вста-
новлену плату феодалові отримував право засновувати село на його землях та управ-
ляти ним. На степових кордонах Центральної та Східної України багатьох селян
звільняли від зобов'язань перед феодалами за те, що вони служили як прикордон-
на варта.

^ Литовський статут. Численні права та привілеї, даровані різноманітним соціаль-
ним групам Великого князівства, диктували необхідність створення кодифіко-

ваного зводу законів. Більше за всіх у цьому була заінтересована середня та дріб-
на шляхта, котра прагнула законодавче закріпити свій привілейований статус. Уна-
слідок цього в 1529 р. з'явилося перше видання Литовського статуту. Крім підтверд-
ження шляхетських прав, він включав елементи звичаєвого права, які сягали ще ча-
сів Київської Русі. Водночас ним впроваджувалися нові юридичні поняття, що по-
ходили з Німеччини. У 1566 й 1588 рр. вийшло два інших видання Литовського ста-
туту, зумовлені необхідністю привести його у відповідність із змінами, породже-
ними Люблінською унією.

Важко переоцінити значення Литовського статуту в історії права на Україні.
Крім узаконення важливих соціально-економічних змін на Україні в XV—XVI ст.,
він також створив основу для правової системи, що розвинулася згодом, за доби
Козаччини. Навіть у XIX ст. у деяких частинах Східної України закони по суті спира-
лися на цей статут. Необхідно також наголосити на ще одному аспекті тієї ролі, яку
відіграли на Україні Литовський статут зокрема та станова система загалом. Обидва
вони справили великий вплив на визнання українцями цінності таких понять, як
установлені та гарантовані законом права. А усвідомлення цього пов'язувало україн-
ців із західною політичною й правовою думкою. Інший продукт Київської Русі —
Московія, навпаки, в результаті століть монголо-татарського панування не мала
можливостей познайомитися з принципами західної законності.

 

  1   2

Схожі:

Соціальна структура та економічні зміни iconСоціальна структура суспільства: основні. Види та елементи
Поняття «соціальна структура» у науковій І соціально-політичній літературі має кілька трактувань. У широкому розумінні це сукупність...
Соціальна структура та економічні зміни iconСоціологія Городяненко Соціальна структура та соціальна стратифікація суспільства

Соціальна структура та економічні зміни iconТема Суспільство як соціальна система, його соціальна структура
Сусіпльство як соціальна система та соц явище Упродовж усієї історії соціології однією з найважливіших її проблем була проблема:...
Соціальна структура та економічні зміни iconПлан економічні потреби, яка їхня структура І як вони формуються...
Ось чому побудувати високорозвинену ефективну економіку, досягти соціального прогре­су суспільства можна, лише орієнтуючись на задоволення...
Соціальна структура та економічні зміни iconСтруктура взаємин у малій соціальній групі
Мала соціальна група має складну систему спілкування та структуру взаємин між її членами. У більшості таких груп ці взаємини мають...
Соціальна структура та економічні зміни iconРеферат На тему: Соціальна структура суспільства, місце в ній середнього класу
Соціологи нази­вають соціальну структуру хребтом су­спільства, культуру — його плоттю, а соціальний контроль з нормами І санкці­ями...
Соціальна структура та економічні зміни icon2. Джерела доходів та їх структура
Доходи бю­джету відображають економічні відносини держави з підприємства­ми, установами, організаціями, фізичними особами, які виникають...
Соціальна структура та економічні зміни iconНаціональний комплекс
Україна суверенна І незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Людина — найвища соціальна цінність. Економіка України
Соціальна структура та економічні зміни icon18. Соціальна структура суспільства та її складові
Саме на основі статусно-рольових ознак соціальної структури суспільства відбувається об'єднання людей у соціальні спільності (класи,...
Соціальна структура та економічні зміни iconЗагальна характеристика та структура платіжного баланса
Платіжний баланс відіграє роль макроекономічної моделі, яка систематично відображає економічні операції, що здійснюються між національною...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
nauch.com.ua
Головна сторінка