1. Паризька мирна конференція та українське питання на ній. Версальський договір




Назва1. Паризька мирна конференція та українське питання на ній. Версальський договір
Сторінка1/7
Дата27.04.2013
Розмір0.57 Mb.
ТипДокументы
nauch.com.ua > Право > Документы
  1   2   3   4   5   6   7
1. Паризька мирна конференція та українське питання на ній. Версальський договір.

Версальським мирний договір був результатом роботи Паризької мирної конференція, яка була скликана державами Антанти та США для врегулювання різних протиріч по розділу німецьких колоній, та яка працювала з перервами з 18 січня 1919 по 21 січня 1920 року. Головну роль на конференції відігравали президент США Вудро Вільсон, прем’єр-міністри Франції – Клемансо, Великобританії – Ллойд-Джорж, Італії – Орландо. В Парижі зібрались представники від 32 країн.

Версальський договір був підписаний 28 червня 1919 року у Версалі. Об’ємом 200 сторінок, 400 розділів та статей, та передбачав створення Ліги Націй. Для Німеччини були поставлені такі вимоги:

  • Німеччина лишалась без колоній та декількох земель (1/8 її території)

  • Встановлення кордонів з Францією, Бельгією, Люксембургом, Швейцарією, Австрією

  • Ельзас та Лотарингія повертались до Франції

  • Ліга Націй брала на себе правління в Саарській області.

  • Гданськ – повинен був стати вільним містом

  • Познань, райони Прусії та Померанії передавались до Польщі

  • Частина німецьких територій відійшла до Бельгії, Данії та Литві

  • Встановлювалась Рейнська демілітаризована зона на правому березі Рейну

  • Німецька армія неповинна перевищувати 100 тис. чоловік, мати підводний флот, крупні надводні кораблі, танки, військову авіацію, тяжку артилерію.

  • Генеральний штаб підлягав розпуску, відмінялась загальна військова повинність.

  • Німеччина повинна виплатити 132 млрд. золотих марок (велику частину Великобританії та Франції). Для гарантії на 15 років війська союзників входять в Рейнську зону.

Такі ж договори були підписані з іншими переможеними державами. Це Австрія, Болгарія, Угорщина та Туреччина. Ці договори зафіксували нові кордони в зв’яжу з утворенням нових держав в Центральній та Південно-східній Європі.

Наслідками Версальського договору були для Німеччини повний економічний крах, велика сума репарацій, національне пригнічення, міжнародна політична ізоляція. Країни переможці задовольнили свої потреби в територіях та отримали значні внесення в свою економіку завдяки німецьким репараціям.

Для тодішньої революційної України Версальський договір обернувся не бажаними діями зі сторони Антанти. Хоча делегації ЗУНР та УНР були присутні на конференції, але вони не змогли достукатися до лідерів великих країн. Які дозволили фактично Польщі окупувати Східну Галичину та Волинь, Буковини – Румунією. За Сенжерменським договором Закарпаття передали Чехословаччині, а Буковину – Румунії. Таким чином Паризька мирна конференція обділила революційну Україну не дозволивши їй встановити контрольна над своїми землями.

Версальський договір юридично закріпив закінчення І світової війни. Договір остаточно зафіксував післявоєнний розклад сил у Європі.

^ 2. Тоталітаризм як феномен ХХ ст. Його ознаки.

ТОТАЛІТАРИЗМ (от ср.-вік. лат. totalis — увесь, цілий, повний). Це одна із форм держави (тоталітарна держава), яка характеризується її повним тотальним контролем над усіма сферами життя суспільства, фактичною ліквідацією конституційних прав та свобод громадян, репресіями по відношенню до опозиції та інакше мислячих, дегуманізацією суспільства перетворенням людини із цілі в засіб, наявністю правлячої партії, культом особистості вождя, терором та насильством як головними засобами підтримування порядку в тоталітарній державі. Тоталітаризм виник як феномен ХХ ст. на тлі після воєнних соціально-економічних потрясінь і проявився в фашистській Італії, Германії, комуністичному режимі в СРСР, франкізму в Іспанії – в кінці 20-х років ХХ ст.

^ 3. Агресія Японії на Китай.

Влітку 1931 р. в Маньчжурії сталися зіткнення між китайськими та корейськими поселенцями, які спричинили погроми китайців у Кореї. Оскільки корейці, котрі мешкали у Маньчжурії, були японськими підданими, Японія скористалася цими подіями. Восени 1931 р. вона окупувала найважливіші пункти в зоні Південно- Маньчжурської залізниці та в районі Мукдена. Цей акт агресії започаткував серйозний воєнний конфлікт на Далекому Сході.

Здійснюючи плани, накреслені у «Меморандумі Танака», Японія наприкінці 1931 - на початку 1932 р. захопила район Цзиньчжоу на півдні Маньчжурії і розпочала наступ на Шанхай. Навесні 1932 р. Токіо підписав угоду з китайським урядом, і бойові дії припинилися.

4 березня 1932 р. за допомогою японців було утворено маріонеткову державу Манчжоу-го, правителем якої став останній представник маньчжурської династії Цін Пу II. Восени того ж року між Японією і Манчжоу-го було підписано протокол про «воєнний союз», який дозволив розмістити японські війська на території новоутвореної держави. Японія домагалася визнання Лігою Націй її дій в Китаї та офіційного визнання Манчжоу-го. Відмова Ліги Націй задовольнити претензії Токіо призвела до виходу Японії з цієї міжнародної організації у березні 1933 р.

Японці продовжували розширювати свою присутність у Китаї. Наприкінці 1933 р. вони ввели війська в провінцію Чахар, а в травні 1935 р. - в демілітаризовану зону провінції Хебей. У Північному Китаї японці організували рух за автономію Внутрішньої Монголії.

Зближення урядових структур Японії з гітлерівською Німеччиною, підписання Антикомінтернівського пакту повністю узгоджувалося з її політикою «великої війни» у Китаї.

Підготовка до цієї війни супроводжувалася інтенсивною ідеологічною обробкою японців. Збройні сили виховувалися на морально-етичному кодексі самураїв-бусідо. Мораль воїна повинна була стати стрижнем японського національного духу, втілювати любов до імператора та Вітчизни.

Новий наступ Японії на Північній Китай розпочався 7 липня 1937 р. Не­вдовзі воєнні дії охопили всю територію країни. До 80% бюджетних видатків Японії припадало на військові потреби. Уряд Коноє змушений був посилювати боротьбу з антивоєнними настроями в країні. Офіційно ця політика називалася «рухом за мобілізацію національного духу». До березня 1938 р. кількість заареш­тованих за участь в антивоєнних виступах досягла 10 тис. чол.

Ліга Націй у жовтні 1937 р. висловила свою моральну підтримку Китаю, засудивши японську агресію. Брюссельська конференція, скликана Лігою На­цій у листопаді 1937 р., ще раз засудила агресивні дії Японії. У відповідь уряд Каноє відмовився від участі у конференції, ігнорувавши декларацію, прийняту її учасниками.

11 листопада 1937 р. японські війська зайняли Шанхай, а через два дні Нанкін. З січня 1938 р. японці розпочали бомбардування південних китайських міст. У жовтні 1938 р. були окуповані важливі стратегічні центри Південного Китаю Кантон і Ханькоу. 22 грудня 1938 р. прем'єр Каноє в урядовій декларації оголосив про встановлення «нового порядку у Східній Азії». Японія вимагала приєднання Китаю до Антикомінтернівського пакту, визнання ним Манчжоу-го та розміщення японських військових баз на китайських територіях.

^ 4. Створення Ліги Націй.

Система післявоєнного врегулювання, створена на основі Версальського договору, зумовила потребу у спеціальній міжнародній організації, яка отримала назву Ліги Націй. Ідея її створення виникла у різних країнах наприкінці першої світової війни, коли численні людські жертви, руйнація, зубожіння, що випали на долю народів воюючих держав, викликали широке розповсюдження пацифістських настроїв.

Зважаючи на громадську думку, президент США В.Вільсон вніс ідею заснування Ліги Націй у свої «14 пунктів», опубліковані 8 січня 1918 р.

На Паризькій мирній конференції під головуванням американського президента діяла спеціальна комісія для укладання статуту Ліги Націй. Запропоно­ваний нею проект статуту був схвалений і внесений до Версальської системи мирних договорів як їх складова частина. Статут підписали 44 держави, в тому числі «первісні члени» Ліги — ЗІ країна, союзники у війні проти німець­кого блоку. До Ліги приєдналося ІЗ держав, які у війні участі не брали.

Керівними органами Ліги були Асамблея, Рада та постійний секретаріат на чолі з генеральним секретарем Ліги Націй. Спочатку Рада Ліги Націй складалася із 4-х постійних членів: Великобританії, Франції, Італії та Японії. США не входили до Ліги Націй, оскільки американський сенат не ратифікував її статут. На певний термін обиралися чотири непостійні члени Ради Ліги Націй. Усі ухвали Асамблеї і Ради Ліги Націй, за винятком чисто процедурних рішень, приймалися одноголосне.

У структурі Ліги Націй були міжнародні організації, постійні та тимчасові комісії, що мали статус допоміжних органів. Деякі з них, зокрема Міжнародна організація праці (МОП) і Постійна палата міжнародного правосуддя, мали статус автономних органів у структурі Ліги. Штаб-квартира Ліги Націй роз­міщувалася в Женеві.

Статут цієї представницької Міжнародної організації вимагав обмеження озброєнь до мінімуму, необхідного для національної оборони, декларував прин­цип гарантії територіальної цілісності країн-членів Ліги Націй. Згідно з стату­том Ліга Націй повинна була вжити негайних і рішучих заходів для упереджен­ня (припинення) будь-якої війни і забезпечення миру.

Проти держав-агресорів, у відповідності зі статутом. Ліга Націй мала право застосовувати дипломатичні, політичні та економічні санкції. Вона могла втручатися у суперечки між державами, які не були її членами. Ліга виробила також порядок управління колишніми колоніальними володіннями Німеччини, заселеними арабами, що були у складі колишньої Турецької імперії.

Ліга Націй була ефективним знаряддям підтримки Версальської системи. Разом з тим її фундатори переслідували свої меркантильні інтереси у міжнарод­них справах. Так, Великобританія і Франція намагалися забезпечити для себе провідні позиції у світовій і європейській політиці.

Радянський Союз до 1934 р. не був членом Ліги Націй як держава, яка відмовилася від виконання багатьох міжнародних зобов'язань і проголосила метою своєї зовнішньої політики світову революцію. На початку 20-х років через зусилля Німеччини та держав, невдоволених результатами Версальського договору, роль Ліги Націй поступово занепадає.

^ 5. Напад Італії на Ефіопію.

Після приходу до влади фашистів вони вступили на шлях відкритої боротьби проти незалежних держав підготовка Італії для нападу на Ефіопію почалась ще в 1925 році. Спочатку її хотіли анексувати мирним шляхом за допомогою договору про дружбу від 1928 року. Однак це не вдалося. Тоді починаючи з 1932 почалась серйозна підготовка до нападу на Ефіопію. В італійських колоніях Еритреї, Сомалі, Лівії зосереджувались війська, відновлювались та будувались нові військові бази, аеродроми, морські порти. За три роки в колоніях було зосереджено біля 13.000 тисяч військовослужбовців. Для ведення війни Італія різко збільшила закупки зброї, літаків та стратегічної сировини. Стурбовані Англія та США у 1935 році ввели заборону на продаж зброї агресору – Італії та її жертві – Ефіопії. Вночі 3 жовтня 1935 року без об’яви війни італійські війська напали на Ефіопію. Ефіопські війська відчували гостру потребу в зброї, бувши озброєні гвинтівками старого зразку не могли дати достойну відсіч загарбникові. Хоча вони проявили велику стійкість та мужність в боях. Під танками, літаками та отруйними речовинами вони стримували напад майже сім місяців. Столиця Аддис-Абеба пала 5 травня 1936 року. Імператор Хайле Селассіе покинув країну. Вже 9 травня коли в руках італійців знаходилась третина Ефіопії Муссоліні об’явив про остаточне завоювання та приєднання Ефіопії до своїх володінь.

^ 6. Захоплення Німеччиною Данії, Норвегії, Голландії.

Протягом кількох днів у вир другої світової війни були втягнуті великі й малі держави 3 вересня 1939 року уряди Англії і Франції оголосили війну Німеч­чині, але понад сім місяців ніяких бойових дій на Західному фронті не велося. Цей період іронічно називали «сидячою» або «іграшковою» війною Проте на морі німецький флот потопив понад 400 торгових англійських і французьких кораблів. У свою чергу англійці знищили 27 німецьких підводних човнів.

3 вересня у війну вступили Австралія, Нова Зеландія та Індія, 10 вересня — Канада і Південно-Африканський Союз США заявили про свій «нейтралітет», хоча з наростанням воєнних дій все більше орієнтувалися на зближення з Англією та Францією.

На світанку 9 квітня 1940 року німецькі війська розпочали воєнні операції проти Данії і Норвегії. Окупація Данії відбулася блискавично. Опівдні було зайнято Копенгаген, а вже наприкінці дня німці окупували всю країну. Датський уряд відмовився від боротьби, звернувшись із закликом до народу не чинити опору окупантам.

14-тисячна армія Норвегії була відведена для «маневрів» в глиб країни, тому німецькі війська майже не зустріли опору. Протягом кількох годин німці оволоділи основними портами й аеродромами. Столицю Норвегії Осло гітлерівці окупували на очах здивованого населення, яке не розуміло, що відбу­вається.

В руках німців опинилися стратегічно важливі командні пункти. Лише середині квітня англо-французькі війська висадилися в декількох пунктах Норвегії. Після двотижневих боїв союзники оволоділи Нарвіком і відкинули німецькі війська до шведського кордону. Але на початку червня, у зв'язку наступом гітлерівців у Франції, союзні війська були повністю виведені Норвегії.

Окупувавши Данію і Норвегію, німецьке командування зосередило на кордонах з Францією і Голландією 115 дивізій. На світанку 10 травня 1940 року почався наступ на Францію — через Бельгію, Голландію, Люксембург в обхід французької оборонної «лінії Мажино» вздовж кордону з Німеччиною.

Уже в перший день німецькі війська зломили опір прикордонних військ Голландії та Бельгії, прорвали фронт і рушили до узбережжя. 15 травня голландська армія змушена була капітулювати, що дало змогу німецькому командуванню перекинути війська до Бельгії.

11 травня група військ генерала Рундштедта прорвалася через території Люксембургу і завдала удару французьким військам у районі Седану, увечері 12 травня завоювавши його Форсувавши Маас, німецькі танки прорвались до Ла-Маншу. Англо-французькі війська чисельністю 340 тис чол. були притиснуті до моря біля Дюнкерка. 17 травня німці без бою окупували Брюссель, 18 травня — Антверпен, 22 — Булонь, 23 — Кале. За наказом короля Леопольда Ш бельгійська армія припинила опір, і 28 травня Бельгія капітулювала

Наприкінці травня у районі Кале-Дюнкерка німці оточили союзні війська, яким загрожувало повне знищення. Кинувши напризволяще воєнну техніку союзники почали евакуацію на Британські острови. Гітлер, розраховуючи укласти з Англією угоду і вивести її з війни, відмінив танковий удар по оточених біля Дюнкерка військах. Англійські патріоти розцінили цей відступ як втечу з поля бою і зраду союзників.

Таким чином, перший етап німецького наступу в Західній Європі завершився поразкою Данії, Норвегії, Бельгії та Голландії і розгромом Північної групі союзних армій Німецьке командування отримало можливість спрямувати всі свої збройні сили для вирішального удару по французькій армії.
  1   2   3   4   5   6   7

Схожі:

1. Паризька мирна конференція та українське питання на ній. Версальський договір iconТема: Паризька мирна конференція. Версальський мирний договір
Версальського мирного договору; охарактеризувати політичну карту Європи по завершенню І світової війни, дати оцінку діяльності Ліги...
1. Паризька мирна конференція та українське питання на ній. Версальський договір iconОблаштування повоєнного світу паризька мирна конференція
Комп'єнський мирний договір. За його умовами Німеччина повинна була залишити всі загар­бані нею території на Заході та вивести війська...
1. Паризька мирна конференція та українське питання на ній. Версальський договір icon«Повоєнне влаштування світу» облаштування повоєнного світу паризька мирна конференція
Комп'єнський мирний договір. За його умовами Німеччина повинна була залишити всі загар­бані нею території на Заході та вивести війська...
1. Паризька мирна конференція та українське питання на ній. Версальський договір iconПідписання акта про капітуляцію Японії. Кінець другої світової війни
Паризька конференція з мирного врегу­лювання з Італією, Болгарією, Угорщи­ною, Румунією та Фінляндією
1. Паризька мирна конференція та українське питання на ній. Версальський договір iconВерсальський договір
Комп'єнське перемир'я між Німеччиною І головними союзними державами (1918 рік). За цим перемир'ям Німеччина капітулювала
1. Паризька мирна конференція та українське питання на ній. Версальський договір iconВсеукраїнський студентський архів
...
1. Паризька мирна конференція та українське питання на ній. Версальський договір iconЕтапи вивчення історичного процесу
Мабуть, із самого початку існування історичної науки вчені задавали собі одне й те ж саме питання: чи є сенс у людській історії,...
1. Паризька мирна конференція та українське питання на ній. Версальський договір iconУкраїнське питання
Карпат до Тихого океану живе єдиний російський народ, котрий розмовляє єдиною російською мовою, має єдині історичні традиції 1
1. Паризька мирна конференція та українське питання на ній. Версальський договір iconІсторія України. Маловідомі імена, події, факти (Збірник статей)
Українське питання в період Першої І другої світових воєн: спроба порівняльного аналізу 21
1. Паризька мирна конференція та українське питання на ній. Версальський договір iconУ рамках виставки науково-практична конференція
«актуальні питання правового регулювання діяльності у сфері обігу лікарських засобів»
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
nauch.com.ua
Головна сторінка