Правової, соціальної держави




Скачати 361.21 Kb.
НазваПравової, соціальної держави
Сторінка1/3
Дата09.04.2013
Розмір361.21 Kb.
ТипДокументы
nauch.com.ua > Право > Документы
  1   2   3


ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
ОСИКА Ірина Віталіївна

УДК 340.1


ПРАВОВА КУЛЬТУРА У ФОРМУВАННІ

ПРАВОВОЇ, СОЦІАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ


Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права;

історія політичних і правових учень

АВТОРЕФЕРАТ


дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ — 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі теорії держави і права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України (м. Київ).


^ Науковий керівник:







доктор юридичних наук

ОНІЩЕНКО Наталія Миколаївна,

Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, провідний науковий співробітник

Офіційні опоненти:










доктор юридичних наук, професор
^
КАЛЮЖНИЙ Ростислав Андрійович,

Національна академія внутрішніх справ України, начальник кафедри




кандидат юридичних наук
^
ВЛАСОВ Юрій Леонідович,
Господарський суд м. Києва, суддя

Провідна установа:










Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого МОН України, кафедра теорії держави і права (м. Харків)


Захист відбудеться “___” вересня 2004 року о ___ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.867.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук в Інституті законодавства Верховної Ради України за адресою: 04053, Київ, провулок Несторівський, 4.
Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту законодавства Верховної Ради України за адресою: 04053, Київ, провулок Несторівський, 4.
Автореферат розісланий “___” серпня 2004 року.
Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.М. БИКОВ

^ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Сучасні процеси демократизації суспільного розвитку вимагають іншого, більш зваженого й абсолютно реального погляду на основні напрямки та складові державотворення. Розпочавши розбудову української державності, ми орієнтувалися на створення демократії за найвищими цивілізаційними зразками. То було скоріше емоційне прагнення, підсвідома реакція на довгі роки і десятиліття тоталітарних обмежень та утисків, ніж чіткі програми дій чи ясне бачення шляхів, якими треба йти.

Тоді, на світанку незалежності, переважали і, як це не парадоксально виглядає зараз, співіснували два діаметрально протилежні підходи до орієнтирів, цілей та перспектив державотворення і суспільного розвитку.

З одного боку було постійне озирання назад в історію або недавнє минуле, де все здавалося таким звичним, надійним та усталеним порівняно з тим невідомим і незвіданим, що чекало за крутим поворотом буття. Багатьом не вірилося, що минуле відійшло вже назавжди і безповоротно.

А з іншого боку, і це стосувалося перш за все значної частини українських інтелектуалів, політикуму, мали місце революційне нетерпіння та забігання наперед, прагнення досягти всього і відразу, незважаючи ні на що і перескакуючи через обов'язкові та неминучі, як це виявилося вже незабаром, еволюційні щаблі.

Багато в чому це йшло від безоглядного прагнення копіювати зарубіжний досвід, хоча об'єктивно він не відповідав нашим умовам.

Надто численними, гострими та багатогранними були проблеми, з якими зіткнулася незалежна Україна – як задавнені, успадковані від попередньої системи, так і нові, здетоновані тектонічними зсувами в суспільстві, політиці та економіці, у повсякденному житті.

Відтак набувають дедалі більшої актуальності дослідження базових характеристик політичної сфери суспільства взагалі й особливо таких її елементів, як політична система, держава та її інститути, на засадах загальнонаціональних інтересів та національної ідеї, технології реалізації політичної влади, специфіки політичної діяльності в різних суспільно-історичних, політико-правових і соціально-психологічних умовах. Ці та інші проблеми зумовили потребу з'ясувати ідейні витоки і сучасні уявлення про сутність таких феноменів, як правова культура, правова, соціальна держава, громадянське суспільство, як основних орієнтирів суспільного розвитку, політичних перетворень, спрямованих на втілення цінностей свободи і демократії.

Створення громадянського суспільства є однією з необхідних умов розвитку України шляхом значних соціально-політичних, економічних та правових реформ. У зв’язку з цим необхідно розглянути вплив громадянського суспільства, що формується, на державу і право, на майбутнє цих соціальних інститутів. Правотворча та правозастосувальна діяльність тільки тоді буде ефективною, коли поряд із міцними самоорганізуючими витоками пріоритетне місце займе свідома організаційна творчість. Правосвідомість суспільства, окремих груп, індивідів та його більш значна соціальна форма – правова культура ­– органічно пов’язані з правом як соціальним цілісним інститутом, з його виникненням, функціонуванням і розвитком, правотворчістю та правозастосуванням, іншими сторонами правового буття суспільства.

Суттєвою перешкодою на шляху розбудови правової держави стає правовий нігілізм, який в умовах кризи охопив усі сфери суспільства.

У нашій державі він набув нового змісту: дещо змінилася його природа, причини існування, джерела, що його відтворюють, форми та способи впливу на суспільне життя. Успішно стримувати поширення правового нігілізму, обмежувати його енергію можна тільки тоді, коли будуть з'ясовані чинники, які його породжують та відтворюють.

Саме тому існує нагальна потреба привернути ува­гу науковців до висвітлення питання впливу правової культури на еволюцію державності в цілому; питання взаємодії правового та етичного нігілізму, які дійсно можуть бути підставами повної деградації суспільства; питання збереження правової регулятивної системи, збереження та розвитку держави як особливої форми політичного, територіального, структурного об’єднання людства.

Актуальність дослідження правової культури зумовлена рядом інших принципово важливих обставин. По-перше, в умовах трансформування і демократизації суспільства, прийняття нових законодавчих актів мають місце значні зміни в гро­мадській правосвідомості, а тому вагомого значення набуває погляд на правову культуру з позиції соціально-правового суспільства. По-друге, у зв’язку зі зростанням кількості правопорушень актуалізується необхідність профілактичної і виховної функції правової культури. По-третє, стан правової свідомості і правової культури суспільства в цілому та особистості зокрема не відповідає європейським стандартам, внаслідок чого виникає байдужість людей до правових цінностей, відсутність потреб і навичок користування нормами права, що призводить до появи нелегітимних норм поведінки та правопорушень.

Тому необхідно визначити основні шляхи і методи впливу правової культури на формування розвинутого громадянського суспільства та держави правової і соціальної.

^ Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи Ін­ституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України та планів наукової роботи відділу теорії держави і права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України “Теоретико-методологічні основи розвитку правової системи України” (номер державної реєстрації 0102U001597).

^ Мета та завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб із теоретичної та практичної точок зору, спираючись на напрацьовані раніше здобутки правознавства з проблем правової культури і правосвідомості громадян, проаналізувати поняття, структуру, види, форми та зміст правової культури як однієї з основних ознак процесу формування правової, соціальної держави.

Для досягнення цієї мети необхідно:

1) науково обґрунтувати поняття та зміст правової культури;

2) проаналізувати специфіку взаємозв’язку правосвідомості та правової культури;

3) з'ясувати загальні закономірності формування правової культури громадян і конкретизувати їх прояви в сучасних умовах переходу України до ринкової економіки;

4) визначити шляхи та засоби підвищення правової культури;

5) проаналізувати вплив правової культури на еволюцію державності в цілому і на формування правової, соціальної держави в Україні;

6) спрогнозувати шляхи зменшення впливу правового нігілізму на правову систему держави;

7) сформулювати відповідні прикладні рекомендації, які могли б бути запроваджені в практику заходів щодо формування правової культури особистості.

Об'єктом дослідження є правова культура як особливий феномен формування правової, соціальної держави, її основні ознаки, характеристики та особливості функціонування.

^ Предметом дослідження є теоретико-методологічні положення та концептуальні підходи до визначення поняття, змісту, функцій, структури, місця і ролі правової культури. Дослідження кола проблемних питань, пов’язаних із комплексним формуванням правосвідомості, правової культури та правової ідеології, правового нігілізму і правового виховання, які впливають на формування держави правової та соціальної.

^ Методи дослідження. Головним методологічним інструментарієм дисертації є науковий аналіз діалектичного взаємозв'язку об'єктивних і суб'єктивних факторів суспільного розвитку, зокрема розвитку суспільної й індивідуальної свідомості та культури (у тому числі й правової); загальнонаукові методи: історико-правовий, системно-структурний, порівняльний, логічний. Це ґрунтується на певних закономірностях та принципах формування і функціонування індивідуальної правової культури в суспільному житті. Принцип об’єктивності дозволяє виявити тенденції і закономірності виникнення та розвитку феномена правової культури, спираючись на об’єктивні знання, отримані внаслідок глибокого і всебічного вивчення всієї сукупності фактів, що впливають на об’єкт дослідження. Застосовувалися також і такі методи дослідження, як системний, структурно-функціональний, конкретно-соціологічний, формально-догматичний та інші.

Поряд із перерахованими загальними методами дослідження використовувалися і спеціальні. У першому розділі використовуються структурно-функціональний, формально-догматичний і системний методи, а також аналіз та синтез як прийоми логічного методу для формулювання визначення поняття правової культури (1.1). Увага приділена діалектичному методу який використано відповідно до принципу історизму: правова культура розглядається як явище, що рухається в часі під впливом факторів, які відповідають певному історичному етапу. Через рух від абстрактного до конкретного автор досліджує взаємозв’язок і взаємовплив правової культури та правосвідомості (1.2). Для характеристики чинників правовиховного впливу на особу використовуються системний метод і принцип об’єктивності (1.3). У другому розділі за допомогою методу юридичного моделювання і логічних прийомів індукції та дедукції визначено взаємозалежність правової культури і політики, права, економіки (2.1, 2.2, 2.3).

Теоретична та нормативна основа дослідження базується на загальних принципах об’єктивності та пріоритету загальнолюдських цінностей, які передбачають об’єктивний опис і аналіз подій, явищ на основі науково-критичного використання різноманітних джерел.

Зокрема, науково-теоретичною базою для розроблення теми автору стали дослідження українських і російських вчених О. Аграновської, С. Алєксєєва, В. Бабкіна, Г. Балюк, Н. Бури, В. Головченка, В. Зеніна, Е. Зорченка, М. Козюбри, В. Копєйчикова, М. Костицького, А. Крижанівського, В. Кудрявцева, О. Лукашової, М. Матузова, Є. Назаренка, А. Нікітіна, В. Оксамитного, Н. Оніщенко, М. Орзіха, П. Рабіновича, О. Ратінова, Р. Русінова, В. Сальникова, В. Селіванова, О. Семітка, В. Сіренка, О. Татаринцевої, В. Шишкина, В. Щегорцова та ін.

Емпіричну базу дослідження становили результати соціологічних досліджень стану правової культури і правової свідомості гро­мадян України, зокрема анкетне опитування 100 осіб м. Києва.

^ Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших комплексних монографічних досліджень теоретико-прикладних проблем правової культури в умовах сучасного державотворення в Україні, що значною мірою підносить теоретичне та практичне значення проведеного дослідження, порівняно з існуючими, і полягає в розробленні та формулюванні таких положень:

1) визначено структуру та функції правової культури;

2) на основі аналізу різних наукових підходів виокремлено складові елементи правової культури;

3) сформульовано положення про дію та взаємозв'язок у системотворчому процесі демократичного розвитку українського суспільства трьох підсистем: громадянського суспільства, правової, соціальної держави та ринкової економіки;

4) істотно уточнено політологічне визначення соціальної держави як такої, що забезпечує внутрішній порядок та стабільність, зовнішню безпеку, гідне існування громадян; бере на себе і реально виконує обов'язки підтримки стабільного соціально-економічного становища соціуму та громадянської злагоди; активно сприяє ефективному функціонуванню основних інститутів громадянського суспільства;

5) аргументовано положення про взаємну зумовленість соціально-регулятивної функції держави, її оптимального впливу на процес становлення правової культури людини;

6) доведено залежність ефективності політики соціальної держави від рівня розвитку правової культури особистості, а також політичних чинників: соціальної спрямованості політичних партій, розстановки сил у парламенті та його законотворчої діяльності, стану розвитку правосвідомості;

7) доведено положення про те, що в перехідний період, коли руйнуються старі політичні інститути та структури і набувають дедалі більшої легітимізації нові відносини, засновані на активності й підприємливості громадян, роль правової, соціальної держави не знижується, а, навпаки, зростає;

8) визначено, що для формування правової культури основними функціями сучасної соціальної держави повинні бути: державно-правове регулювання економіки; перерозподіл доходів; боротьба з бідністю, зниження соціальної нерівності; боротьба зі злочинністю; охоронно-регулятивна функція, що передбачає відповідальність бізнесу перед державою і третіми особами.

^ Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані:

1) у наступних дослідженнях проблем правової культури як суспільства в цілому, так і особистості зокрема;

2) у системі правової освіти і правового виховання громадян та попередження правопорушень;

3) для розроблення рекомендацій з удосконалення законодавчого й іншого нормативно-правового регулювання суспільних відносин;

4) для вирішення проблем у сфері державно-правових реформ, зокрема розроблення нормативних актів щодо розвитку та вдосконалення функцій правової культури, здійснення заходів, спрямованих на посилення її соціальної ефективності; активізації процесу інтеграції України у світову та європейську правові системи.

Висновки, зроблені в процесі дослідження, можуть також використовуватися для подальшого опрацювання проблем розбудови правової, соціальної держави, здійснення масштабних державно-правових реформ в умовах перехідного періоду, форм і методів подолання правового нігілізму, підвищення правової та політичної культури громадян.

^ Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорювалися на засіданнях відділу теорії держави і права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Окремі положення дослідження, зроблені в ньому узагальнення і висновки доповідалися на Міжнародній науковій конференції “Європа, Японія, Україна: шляхи демократизації державно-правових систем” (м. Київ, 2000) та на Міжнародній науковій конференції до 10 роковини проголошення незалежної Української держави “Україна в ХХ столітті: уроки, проблеми, перспективи” (м. Київ, 2001), а також опубліковані в чотирьох наукових статтях.

^ Структура дисертації. Специфіка проблем, що стали об'єктом даного дослідження, зумовила логіку та структуру дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків та списку використаних джерел (176 найменувань). Загальний обсяг дисертації — 194 аркуші.
  1   2   3

Схожі:

Правової, соціальної держави iconОсновні напрями утвердження соціальної справедливості в процесі розбудови...
Вступ
Правової, соціальної держави iconВступ 2 висновки 16 список використаних джерел 28 вступ
Сучасна Україна розвивається на конституційно визначених засадах демократичної, соціальної та правової держави. Проте така держава...
Правової, соціальної держави iconШляхи формування правової держави в Україні”
Ми є свідками й учасниками творення новітньої Української держави. Більш як тисячолітній досвід суспільної та політичної консолідації...
Правової, соціальної держави icon“ Шляхи формування правової держави в Україні”
Ми є свідками й учасниками творення новітньої Української держави. Більш як тисячолітній досвід суспільної та політичної консолідації...
Правової, соціальної держави icon“ Шляхи формування правової держави в Україні”
Ми є свідками й учасниками творення новітньої Української держави. Більш як тисячолітній досвід суспільної та політичної консолідації...
Правової, соціальної держави icon“ Шляхи формування правової держави в Україні”
Ми є свідками й учасниками творення новітньої Української держави. Більш як тисячолітній досвід суспільної та політичної консолідації...
Правової, соціальної держави iconЗагальна характеристика роботи
Прийняття Конституції України стало важливим етапом становлення та розвитку України як правової соціальної держави. Основний Закон...
Правової, соціальної держави iconОголошення конкурсу
У світі було розроблено різні концепції та форми соціальної держави. Але основні елементи соціальної держави – це зайнятість, охорона...
Правової, соціальної держави iconЗагальна характеристика роботи актуальність теми дослідження
Визнання та дотримання Україною міжнародних стандартів у сфері місцевого самоврядування та прав людини сприятиме розвитку нашої держави...
Правової, соціальної держави iconРекомендації рмк щодо підвищення ефективності виховної роботи у навчальних...
...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
nauch.com.ua
Головна сторінка