Литвак олег михайлович




НазваЛитвак олег михайлович
Сторінка1/6
Дата07.04.2013
Розмір0.58 Mb.
ТипДокументы
nauch.com.ua > Право > Документы
  1   2   3   4   5   6


Національна юридична академія України

імені Ярослава Мудрого


ЛИТВАК ОЛЕГ МИХАЙЛОВИЧ

УДК 343.9

ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ

ЗА ЗЛОЧИННІСТЮ

(кримінологічний аспект)
Спеціальність 12.00.08

кримінальне право та кримінологія;

кримінально-виконавче право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора юридичних наук


Харків-2002
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі кримінального права та кримінології в Національному університеті внутрішніх справ МВС України, м. Харків
Науковий консультант – доктор юридичних наук, професор ^ Бандурка Олександр Маркович, ректор Національного університету внутрішніх справ України
Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук, професор Голіна Володимир Васильович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, завідувач кафедри кримінології і кримінально-виконавчого права;
доктор юридичних наук, професор ^ Навроцький В’ячеслав Олександрович, Львівський національний університет імені І.Франка, професор кафедри кримінального права і кримінології юридичного факультету;
доктор юридичних наук, професор ^ Туркевич Інна Костянтинівна, Київський національний університет імені Т.Шевченка, професор кафедри кримінального права та кримінології юридичного факультету.
Провідна установа – Інститут держави і права ім. В.М.Корецького Національної академії наук України, відділ проблем кримінального права, кримінології та судоустрою, м. Київ
Захист відбудеться 9 лютого 2002 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.01 в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77)
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77)
Автореферат розісланий 3 січня 2002 року
Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Битяк Ю.П.
^ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ



Актуальність теми. Історичним призначенням держави згідно з Конституцією України є всебічне забезпечення прав і свобод людини, захист її життя і здоров’я, честі, гідності й недоторканності як найвищих соціальних цінностей (ст. 3). Звідси випливає одна з найважливіших функцій держави у сфері боротьби зі злочинністю - правоохоронна функція. Вона багатогранна і досліджується суспільними та юридичними науками, зокрема кримінологією. Серед важливих і недостатньо досліджених напрямків у кримінології є державний контроль за злочинністю як складова частина соціального контролю в загальній теорії боротьби зі злочинністю. Цю проблему порушували різні дослідники –фахівці різних галузей знань. Однак її різнопланове освітлення в кожній конкретній галузі науки не дало можливості створити загальну теорію протистояння злочинності. Держава у своїй діяльності в боротьбі зі злочинністю не тільки здійснює заходи по боротьбі з нею, а й у деяких випадках може створювати негативні криміногенні чинники і тим чи іншим шляхом сприяти виникненню окремих (нових) видів злочинів. Тому для раціонального й ефективного контролю за злочинністю потрібна загальна теорія (теоретична модель) впливу державної влади на злочинність.

За радянських часів такою теорією вважали кримінальну політику, яку в різні історичні періоди визначала правляча комуністична партія. Існує велика кількість літератури на тему радянської кримінальної, кримінально-процесуальної, виправно-трудової, нарешті, кримінологічної політики. У 20-30-ті роки в СРСР працювали науково-дослідні інститути кримінальної політики. Але об'єктивний науковий пошук замінювали виправдовуванням вкрай ідеологізованої теорії і практики репресивної політики авторитарного режиму. Власне, наукової теорії боротьби зі злочинністю в СРСР, по суті, не було, бо відверте проголошення партійності як основного принципу юриспруденції та політики виключало їхню науковість.

У наш час вивчення досліджень періоду радянської кримінальної політики мають головним чином історичну цінність. Однак варто назвати деякі спеціальні дослідження в Україні, у яких були спроби вийти за межі тієї політики. Це монографії А.Е.Жалінського, В.С.Зеленецького, В.І. Шакуна.

Серед російських авторів досліджень теми слід назвати роботи В.М. Когана, С.В.Бородіна, В.В. Лунєєва, А.І.Харитонова, які широко використовувалися дисертантом і неодноразово згадуються в тексті, хоча вони й мають дещо іншу наукову спрямованість і не спираються на сучасну криміногенну ситуацію в незалежній Україні.

^ Мета і завдання дослідження полягають у визначенні ролі державної влади в протистоянні кримінальному злу, формуванні стратегічних напрямів і засобів державного контролю за злочинністю в період проведення економічних, соціальних та правових реформ у незалежній Україні.

Головними завданнями дослідження є:

- розглянути і сформулювати теоретичну концепцію криміногенного і антикриміногенного впливу держави на злочинність;

- сформулювати поняття та головні напрямки ( форми) державного контролю за злочинністю;

- провести кримінологічний аналіз злочинності в Україні протягом 15 років (1986-2000), з яких – шість років – до проголошення незалежності України, та дев’ять – після проголошення;

- вивчити шляхи і методи підвищення ефективності попереджувального та морально-виховного впливу кримінального законодавства;

- визначити шляхи вдосконалення теорії та практики правозастосувальної діяльності органів кримінальної юстиції;

  • узагальнити практику спеціально-кримінологічного попередження злочинності в Україні і розглянути заходи підвищення її ефективності.

^ Об’єктом дослідження є система знань і політико-правових явищ у сфері боротьби зі злочинністю, зокрема, заходи державного контролю за злочинністю.

Предметом дослідження є головні напрями діяльності держави в сфері контролю за злочинністю: політичні, правові, організаційні, статистичні та ін.

У процесі дисертаційного дослідження застосовувалися наступні наукові методи:

  • діалектичний як загальний науковий метод пізнанання соціально-правових явищ у сфері боротьби зі злочинністю в їх розвитку, зміні та протиріччях;

  • системно-структурний і функціональний при дослідженні злочинності та державних заходів контролю за нею, що дозволило виявити закономірності розвитку злочинності, а також заходів протидії їй, сформулювати пропозиції щодо нових напрямків діяльності держави в боротьбі зі злочинністю;

  • конкретно-соціологічні: історично-правовий, статистичний, порівняльно-правовий при вивченні стану злочинності в Україні протягом 1986-2000 рр. та державних заходів контролю і протидії злочинності.

^ Емпіричною базою дисертації є статистична звітність Міністерства внутрішніх справ, Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури України, значний масив архівних кримінальних справ та інша службова документація правоохоронних, державних органів за 1992-2000 р., зокрема, узагальнення практики досудового слідства, прокурорського нагляду тощо.

Важливими джерелами у дисертаційному дослідженні державного контролю за злочинністю стали конституційні норми, закони, постанови Верховної Ради, рішення Конституційного Суду, укази Президента, постанови Пленуму Верховного Суду України, чинне кримінальне, кримінально-процесуальне, адміністративне законодавство станом на 1 січня 2001 р., а також проекти нового Кримінального кодексу України та матеріали Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю при Президенті України.

Сформульовані в дисертаційному дослідженні теоретичні висновки і практичні рекомендації ґрунтуються на працях українських і російських учених-юристів дореволюційного, радянського й сучасного періодів та видатних мислителів XVIII-XIX століть.

^ Джерельною базою дисертаційного дослідження є роботи з філософії природного права Г.Гроція, Т.Гоббса, Ж.-Ж.Руссо, М.О.Бердяєва, праці з кримінальної політики українського правника М.П.Чубинського, російських учених Л.Є.Владимирова, А.І.Долгової, М.М.Коркунова, В.М.Кудрявцева, Н.Ф.Кузнєцової, В.В.Лунєєва, Л.І.Петражицького, С.Л.Франка, Г.Ф.Шершеневича, наукових доробок сучасних українських науковців з питань теорії та історії держави і права, кримінального права і кримінології Л.В.Багрія-Шахматова, М.І.Бажанова, В.І.Борисова, Ф.Г.Бурчака, Ю.В.Бауліна, В.О.Глушкова, В.В.Голіни, Ю.М.Грошового, В.К.Грищука, Л.М.Давиденка, І.М.Даньшина, О.М.Джужи, А.П.Закалюка, В.С.Зеленецького, А.Ф.Зелінського, В.О.Коновалової, М.Й.Коржанського, О.М.Костенка, М.В. Костицького, І.П.Лановенка, М.І.Мельника, П.П.Михайленка, А.А.Музики, В.О.Навроцького, П.Е.Недбайла, М.Ф.Орзіха, М.І.Панова, А.О.Пінаєва, О.Ф.Скакун, В.В.Сташиса, Є.Л.Стрєльцова, В.Я.Тація, В.М.Трубнікова, А.П.Тузова, І.К.Туркевич, В.П.Тихого, М.В.Цвіка, В.Л.Чубарєва, В.І.Шакуна, О.Н.Ярмиша та багатьох інших. Слід відзначити наукові дослідження вчених-адміністративістів О.М.Бандурки, Ю.П. Битяка, С.В. Ківалова, Е.В.Додіна, А.О. Селіванова та інших, аналіз праць яких доповнив і поглибив вивчення проблеми. Багатопрофільний характер роботи обумовив використання багатьох інших літературних джерел з права, соціології, психології, економіки, філософії.

^ Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що робота є першим в Україні комплексним науковим дослідженням основних напрямів державного контролю і впливу на злочинність. У дисертації вперше сформульовано наукові положення, які в теоретичному плані можна розглядати як новий підхід до соціально-правових і кримінологічних досліджень, що дасть на практиці можливість державі підвищити ефективність контролю за злочинністю. Показані три основні напрями здійснення державного контролю за злочинністю: створення і вдосконалення кримінального законодавства, застосування кримінально-правових норм, спеціально-кримінологічне попередження. На відміну від інших дослідників державного контролю за злочинністю, дисертант не обмежується теоретичними викладками, а, спираючись на достатній фактичний матеріал та особистий практичний досвід, по-новому обґрунтовує низку пропозицій науково-реформаторського характеру. Такими пропозиціями є:

- реорганізація системи кримінальної статистики;

- шляхи підвищення ефективності кримінального законодавства, а також критичні зауваження щодо нового Кримінального кодексу України;

- шляхи підвищення ефективності дії і застосування кримінально-правових норм, зокрема, введення системи компромісів при застосуванні кримінально-правових норм, яка могла б набагато підвищити ефективність роботи оперативно-розшукових служб, досудового слідства та судів і набагато знизити рівень латентної злочинності;

- обґрунтування нагальної потреби у створенні в Україні єдиного слідчого апарату;

- скасування занадто громіздких спеціалізованих структур по боротьбі з організованою злочинністю;

- перетворення Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю при Президенті України на Державний координаційний комітет по контролю за злочинністю і протидії їй при Президенті України або Кабінеті Міністрів України;

- реформування системи юридичної освіти, її спеціалізації залежно від професійної орієнтації;

- забезпечення реального захисту законних прав та інтересів осіб, які потерпіли від злочинів, а також свідків та інших учасників процесу;

  • реформування колоній по виконанню покарання у видгляді позбавлення волі на зразок західноєвропейських країн.

^ Елементи новизни роботи проявляються також в наступних положеннях:

1.Вплив держави на стан злочинності завжди реалізується двома полярно-протилежними напрямами: а) протидія злочинності (контроль за злочинністю) та б) криміногенний вплив. Історія свідчить про небезпеку переродження державної влади і перетворення її на злочинну організацію. Однак це історична аномалія, яка розпочинається тоді, коли державна влада обмежує демократичні права громадян і стає авторитарною.

2.Зростання рівня злочинності в Україні за роки її незалежності (1992-2000) не перевищувало темпів, що мали місце протягом останніх шести років перебування України у складі СРСР. Отже численні заяви про “обвальне” зростання злочинності в Україні після здобуття нею державної незалежності є безпідставними.

3.Державну кримінальну статистику повинні вести державні установи, які не відповідають за стан злочинності і не заінтересована у фальсифікації статистичних звітів.

4.Цілеспрямований соціальний контроль за злочинністю держава здійснює в трьох формах: а) дією кримінального законодавства; б) застосуванням норм Кримінального кодексу і; в) засобами спеціально-кримінологічного попередження. Усі форми між собою взаємопов'язані.

5.Кримінальне законодавство є відносно самостійним попереджувальним і виховним чинником. Стримуючий вплив закону – основна форма його реалізації. Однак ефективність його значною мірою залежить від справедливості та наукової обґрунтованості кримінально-правових санкцій. На жаль, і в попередньому, і в новому Кримінальному кодексі України санкції традиційно визначаються без будь-яких соціологічних і психологічних досліджень.

6.Застосування кримінально-правових норм має завжди бути законним, справедливим, динамічним. Пропонуються заходи щодо реформування системи кримінальної юстиції: відмова від повернення кримінальних справ на додаткове досудове слідство, запровадження в законних межах судових компромісів, створення єдиного незалежного від виконавчої влади слідчого апарату під назвою “Національне бюро розслідувань” або будь-якою іншою.

7. Попередження злочинності повинно стати не лише декларативним, а й реальним засобом державного впливу на злочинність. Пріоритетними повинні стати: а) попередження агресивної (деструктивної) злочинності; б) скорочення економічної злочинності; в) протидія організованій злочинності. Координаційний комітет по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю при Президенті України пропонується реорганізувати в Державний координаційний центр контролю за злочинністю.

8.Підготовка фахівців для органів кримінальної юстиції, інших державних установ та адвокатури повинна здійснюватися на двох рівнях – загальному та спеціальному. Останню будуть здійснювати у відповідних відомчих вищих навчальних закладах.
  1   2   3   4   5   6

Схожі:

Литвак олег михайлович iconТашлицька гаес: друге тисячоліття поспіль
Деркач Олег Михайлович, голова Миколаївського відділення Національного екологічного центру України (нецу), доцент Миколаївського...
Литвак олег михайлович iconРозробка І впровадження біогазової установки для перетворення енергії...
Божок Адік Михайлович, Подільська державна аграрно-технічна академія, старший викладач
Литвак олег михайлович iconРозробка І впровадження біогазової установки для перетворення енергії...
Божок Адік Михайлович, cтарший викладач, Подільська державна аграрно-технічна академія
Литвак олег михайлович iconМатематичне моделювання процесів теплопровідності в тонких пластинах...
Конет Іван Михайлович, професор кафедри диференціальних рівнянь І геометрії, кандидат фізико-математичних наук, Кам'янець-Подільський...
Литвак олег михайлович iconМи пропонуємо Вам сайти, які допоможуть наочно уявити цілісну картину того, що відбувалося
Перемоги. Серед них Герої Радянського Союзу: Артеменко Анатолій Павлович з Прибужан, Свирепкин Павло Михайлович з Дорошівки, Самбуров...
Литвак олег михайлович iconНіхто з істориків не знає, хто був той Олег, що став київським князем...
Однак при всьому тому Олег, на відміну від своїх попередників на київському престолі — Кия, Аскольда й навіть Рюрика, — є не напівлегендарною,...
Литвак олег михайлович iconОбманюк Сергій Михайлович

Литвак олег михайлович icon1. Блажко Ілля Михайлович

Литвак олег михайлович iconПрисяжний володимир михайлович
Вступ
Литвак олег михайлович iconАрбітражний керуючий ліквідатор боржника банкрута фоп остап'як Роксолани...
Арбітражний керуючий ліквідатор боржника банкрута фоп остап'як Роксолани Ярославівни, Опришко Олег Зіновійович, що діє на підставі...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
nauch.com.ua
Головна сторінка