Конституція України – фундамент подальшої розробки правової держави




Скачати 287.85 Kb.
НазваКонституція України – фундамент подальшої розробки правової держави
Сторінка1/4
Дата05.05.2013
Розмір287.85 Kb.
ТипДокументы
nauch.com.ua > Право > Документы
  1   2   3   4



Конституція України – фундамент подальшої розробки правової держави

Вступ.



Сучасна Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року - найважливіший нормативно-правовий акт новітньої Української держави. Україна нарешті здобула свій Основний Закон – необхідний елемент сучасної законодавчої системи, який є її своєрідним підмурком. Конституція 1996 року закріпила статус незалежної України – рівноправного учасника міжнародних відносин.

В даній курсовій роботі розглядається зміст та значення сучасної Конституції України, докладно аналізуються I, II та III розділи Конституції, визначаються їх найважливіші ідеї та потенціал у справі розбудови в нашій країні правової держави. При написанні роботи використовувалися підручники і посібники, монографії та наукові публікації в журналах. Застосовані також матеріали з історії української конституційно-правової думки, що дозволяють побачити глибинні історичні корені сучасного Основого Закону, виявити шлях визрівання його передумов, сприймати Українську державу як невід’ємну частку світового співтовариства.

Проте сучасна Конституція України це не тільки підсумок процесів державотворення, це й своєрідний дороговказ подальшого вдосконалення нашої держави, наповнення її сформованих інститутів реальним змістом, перетворення їх на реальні чинники правового регулювання суспільних відносин в Україні. Слід зазначити, що прийняття Конституції стало результатом компромісу різноспрямованих політичних сил, тому її можна розглядати як запоруку майбутньої злагоди в нашому супільстві, гарантію його розвитку на засадах забезпечення врівноваженості різних соціальних верств та політичних течій за умови неодмінного визнання непорушності політичного суверенітету нашої держави.
  1. ^

    Розвиток конституційної думки в Україні як історична передумова сучасної Конституції



Термін “конституція” має латинське походження і походить від слова constitutio – “устрій”, “установлення”. У Стародавньому Римі конституціями називалися акти, що їх видавав імператор. “Словник іншомовних слів” стверджує, що конституція - “основний закон держави, який визначає основи політичної, економічної і правової системи країни. Конституція закріплює форму правління й державний лад, порядок утворення, принципи діяльності і компетенцію центральних і місцевих державних органів, виборчу систему, права і обов’язки громадян, організацію та принципи правосуддя тощо” [3;442].

Сучасний європейський конституціоналізм має витоки в середньовічній Англії, адже в 1215 році тут, на вимогу повсталих баронів та городян король Іоанн Безземельний затвердив Велику хартію вольностей, що вперще законодавчим шляхом обмежила королівську владу. Також хартія встановила недоторканість майна та особистості англійців.

Першою загальновизнаною у світі конституцією є Конституція Сполучених Штатів Америки, прийнята в 1787 р. Молода демократична держава, яку утворили європейські колоністи в Північній Америці, одразу зафіксувала в законодавчому порядку принципи поділу влади, народного суверенітету, забезпечення природніх прав людини. Правам людини було присвячено прийнятий в 1791 р. Білль про права, який увійшов до Конституції США.

У 1791 році з’явилася й перша конституція Франції. ЇЇЇї поява стала наслідком французької революції кінця XVIII ст. Під час цієї революції у Франції на зміну абсолютної монархії прийшла конституційна, а в 1791 році – республіка. З 1791 по 1799 роки у Франції було послідовно прийнято чотири конституції.

У 1867 році було видано конституці. Північнонімецького союзу, який обб’єднав більшість тодішніх німецьких держав. У 1871 році окремі німецькі монархії об’єдналися в Німецькій імперії, конституція якої надала всім німцям загальне виборче право, на засадах якого обирався рейстаг – загальнонімецький парламент.

Тривалішим був шлях Росії до конституції. В цій державі ще наприкінці XIX – на початку ХХ ст. глибинні монархічні традиції поєднувалися з недорозвинутістю громадянського суспільства. Перша конституція побачила світ у Росії тільки в 1918 році.

Конституційні процеси відбувалися наприкінці минулого – в першій половині нинішнього століття і в інших країнах Європи та Америки, призвівши зрештою до юридичного оформлення в них Основного Закону. Своєрідним винятком була Англія, де так і не з’явилося єдиної писаної конституції. Основні засади державного ладу цієї держави викладено в декількох державно-правових актах. Проте ця особливість законодавчої системи Великої Британії не зашкоджає їй бути демократичною.

І навпаки, формальна наявність конституції ще не гарантує того, що держава є справді правовою та демократичною. Доказом тому є історія тоталітарних держав, насамперед СРСР. Ця держава, як і її східноєвропейські та азіатські сателіти та Китай, мали конституції, а конституція СРСР 1936 року стала для свого часу найбільш демократичною. Але на практиці комуністична влада всіляко нехтувала проголошеними нею самою правами людини, наповнивши формально демократичні державні інститути тоталітарним змістом.

В Україні зародження конституційної думки належить ще до початку XVIII ст. Автономний осередок українського державного життя – Запорозька Січ – традиційно функціонувала на засадах демократії навіть в умовах чужоземного панування на більшій частині України. Демократічний ідеал був покладений в основу державотворчих процесів у Гетьманщині – українській козацькій державі, заснованій під час Визвольної війни 1648-1657 років.

“Однією з найцікавіших пам’яток української правничої думки є “Пакти й конституції законів та вольностей Війська Запорозького”, що з’явилися на світ у Бендерах серед тієї частини українського козацтва, яка пішла за Мазепою і в результаті опинилася у вимушеній еміграції…Важливою особливістю, яка відрізняла цей акт від традиційних гетьманських статей і робила його подібним до пізніших європейських конституцій, було те, що він укладався не між гетьманом і монархом – протектором української держави, а між гетьманом і козацтвом, яке виступало від імені українського народу” [8;97]. Щоправда, автори підручника з правознавства за редакцією І.Б.Усенка не вважають цей акт конституцією в сучасному розумінні, але в ньому були встановлені повноваження й порядок діяльності вищих органів козацької влади, її головних посадових осіб, визначалися кордони козацької держави, повноваження судових органі і т.і. За умов тодішнього панування в Україні Російської імперії та Речі Посполитої Конституція П.Орлика, що на 77 років випередила Конституцію США, не набула чинності на теренах України, залишившися яскравою пам’яткою вітчизняної конституційно-правової думки.

Вагомий доробок до історії українського конституціоналізму належить видатному українському громадському діячеві другої половини XIX ст. М.Драгоманову, який “…розробив конституційний проект перетворення Російської імперії на децентралізовану федеративну державу – «Проэктъ основаный устава украинскаго общества «Вольний союзъ» – «Вільна спілка» (1884 р.). Адміністративний устрій тут нагадує федеративні республіки США, Швейцарії…Однак Михайло Драгоманов реально оцінює можливості докорінних змін у тодішній Російській імперії і пропонує систему не місцевого самоврядування і певної централізації, виборності та призначення” [4;50].

Наступним кроком у формуванні історично-правових передумов Конституції України можна вважати проект, який “…було опубліковано у вересні 1905 р. в першому номері часопису Української народної партії “Самостійна Україна” під назвою “Основний закон “Самостійної України” спілки народу українського”. Цей проект передбачав повну самостійність України, територія якої мала складатися з дев’яти земель” [5;15].

Повалення російського царату 27 лютого (ст.ст.) 1917 року та проголошення Україною автономії поставило питання про конституцію нашої країни в порядок денний. Новостворений орган – Українська Центральна Рада з червня 1917року по січень 1918 року видала чотири Універсали. I, II та III Універсали виходили з ідеї автономії України у складі оновленої федеративної Росії, а IV Універсал, прийнятий 22 січня 1918 року, проголошував незалежність Української Народної Республіки. Рівно роком пізніше, 22 січня 1919 р,, було прийнято акт про злуку Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки в єдину УНР.

У 1918 році “…29 квітня, на засіданні Центральної Ради ухвалено проект Конституції Української Народної Республіки, зміну земельного закону (залишалося без вивласнення не 40, а 30 десятин) і обрано М.Грушевського на президента УНР” [7;485]. Конституція УНР не набула чинності через переворот гетьмана П. Скоропадського.

Гетьманат П.Скоропадського та Директорія на чолі з В.Винниченком також залишили в історії певні конституційно-правові документи. Проте зберегти державну незалежність України в умовах московсько-більшовицької агресії їм не вдалося.

Поразка українського народу в боротьбі за незалежність зумовила встановлення встановлення в Україні радянської влади, жорстко керованої московським більшовицьким проводом. На теренах Наддніпрянської України проголошувалася формально незалежна Українська Соціалістична Радянська Республіка, суверенітет якої з самого початку існував виключно на папері. Доказом цьому може бути текст “Союзного робітничо-селянського договору між Російською Соціалістичною Федеративною Радянською Республікою й Українською Соціалістичною Радянською Республікою”, укладеного 28 грудня 1920 року, в якому передбачалося: “Об’єднані народні комісаріати обох республік входять до складу Раднаркому РСФРР і мають у Раді Народних Комісарів УСРР своїх уповноважених, затверджених і контрольованих Українськими ЦВК і з’їздом Рад…Керівництво й контроль об’єднаних комісаріатів здійснюється через Всеросійські з’їзди Рад депутатів робітничих, селян і чевоноармійців, а також І Всеросійський Центральний Комітет, в які УСРР відправляє своїх представників на підставі постанови Всеросійського з’їзду Рад” [2;211].

У грудні 1922 року VII Всеукраїнський з’їзд Рад схвалив ідею створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік і входження до нього УСРР. На практиці нове багатонаціональне державне утворення стало відновленою Російською імперією на їнших політичних та економічних засадах, але з тою ж імперіалістичною сутністю.

Перебуваючи у складі СРСР Україна послідовно мала чотири конституції, прийняті в 1919, 1929, 1937 та 1978 роках. Вони являли собою скорше політичні, ніж юридичні документи. Формально наша країна була суверенною соціалістичною державою, але в дійсності перебувала під цілковитим контролем союзних органів.

Перший важливий крок до реальної незалежності Україна зробила 16 липня 1990 року, коли Верховна Рада прийняла Декларацію про державний суверенітет УРСР. “Виходячи з невід’ємного права української нації на самовизначення, Декларація проголошувалав верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки у межах її території, недоторканість і незмінність кордонів, право народу України на володіння, користування і розпорядження національним багатством, самостійного створення банкової, цінової, фінансової, митної і податкової систем. Україна заявила про свої права на власні Збройні Сили, власні внутрішні війська та органи державної безпеки, підпорядковані Верховній Раді” [6;124].

Декларацію про суверенітет можна розглядати як початок новітнього періоду конституційного процесу в Україні. В даному періоді можна виділити три етапи:

  1. 16 липня 1990 року – 26 жовтня 1993 року. На початку цього етапу була створена Конституційна комісія на чолі з тодішним головою Української держави Л.М.Кравчуком. Ця комісія розробила Концепцію нової Конституції, в якій було сформульовано загальнометодологічні принципи майбутньої Конституції. Водночас до чинної Конституції УРСР вносилися зміни й доповнення з метою приведення її у відповідність до положень Деларації про суверенітет та Акту проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року. Проте конституційний процес був перерваний через загострення політичної ситуації та протистояння різних гілок влади, представники кожної з яких мали різні, ба навіть суперечливі, бачення майбутньої Конституції.

  2. 10 листопада 1994 року – 8 червня 1995 року. Під час цього етапу паралельно з розробкою проекту нової Конституції розв’язувалася проблема створення тимчасового конституційного порядку. Завершенням цього етапу слід вважати укладення Конституційного Договору між Президентом України І Верховною Радою України про організацію державної влади та місцевого самоврядування на період до прийняття нової Конституції України. Цей Договір забезпечив умови для пришвидшення конституційного процесу.

  3. 8 червня 1995 року – 28 червня 1996 року. Даний етап мав суттєві особливості, що рідко зустрічаються у світовій практиці. Саме на цьому етапі відбулися наступні вирішальні щодо прийняття сучасної Конституції події:

  • 24 листопада 1995 року Конституційна комісія створила на своєму засіданні нову Робочу групу з підготовки проекту Конституції;

  • Конституційна комісія схвалила проект, представлений Робочою групою, і передала його разом їз зауваженнями і пропозиціями членів Конституційної комісії на розгляд Верховної Ради;

  • 5 травня 1996 року Верховна Рада створила Тимчасову спеціальну комісію з доопрацювання проекту Конституції;

  • Верховна Рада обговорила більшість статей Конституції і прийняла нову Конституцію переважною, кваліфікованою більшістю голосів;

  • 28 червня 1996 року після завершального редагування тексту Конституції Верховна Рада остаточно прийняла Конституцію України, а 12 липня її урочисто підписали Президент України й Голова Верховної Ради України.
  1   2   3   4

Схожі:

Конституція України – фундамент подальшої розробки правової держави iconКонституція України – фундамент подальшої розбудови правової держави” Зміст
Розвиток конституційної думки в Україні як історична передумова сучасної Конституції 4
Конституція України – фундамент подальшої розробки правової держави iconШляхи формування правової держави в Україні”
Ми є свідками й учасниками творення новітньої Української держави. Більш як тисячолітній досвід суспільної та політичної консолідації...
Конституція України – фундамент подальшої розробки правової держави icon“ Шляхи формування правової держави в Україні”
Ми є свідками й учасниками творення новітньої Української держави. Більш як тисячолітній досвід суспільної та політичної консолідації...
Конституція України – фундамент подальшої розробки правової держави icon“ Шляхи формування правової держави в Україні”
Ми є свідками й учасниками творення новітньої Української держави. Більш як тисячолітній досвід суспільної та політичної консолідації...
Конституція України – фундамент подальшої розробки правової держави icon“ Шляхи формування правової держави в Україні”
Ми є свідками й учасниками творення новітньої Української держави. Більш як тисячолітній досвід суспільної та політичної консолідації...
Конституція України – фундамент подальшої розробки правової держави iconПатріарх Київський І всієї Руси-України філарет
А що таке фундамент? Фундамент складає незалежна держава І духовні основи. Без незалежної держави І без духовних основ не може бути...
Конституція України – фундамент подальшої розробки правової держави iconКонституція. Конституційна реформа Вступ
Су­часне розуміння слова "конституція" (конституція держави) бере свій початок із періоду зміни в Європі феодального ладу на буржуазний...
Конституція України – фундамент подальшої розробки правової держави iconКонституція як захист інтересів держави та її громадян вступ
Українського народу й Української держави сталася історична подія – в результаті тривалого, напруженого І багатогранного конституційного...
Конституція України – фундамент подальшої розробки правової держави iconКонституція України – історія, теоретичні основи, зміни
До них належать за­сади суспільного ладу й політи­ки, правового становища особи, державного устрою, організації та діяльності органів...
Конституція України – фундамент подальшої розробки правової держави iconТермін “конституція” походить від лат. Constitutio установлення,...
Конституція є таким законом, що встановлює форму держави, систему державних органів, визначає порядок їх формування та діяльності,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
nauch.com.ua
Головна сторінка