Закон україни




Скачати 479.21 Kb.
НазваЗакон україни
Сторінка1/5
Дата07.04.2013
Розмір479.21 Kb.
ТипЗакон
nauch.com.ua > Право > Закон
  1   2   3   4   5
ЗАКОН УКРАЇНИ

Про третейські суди
Із змінами і доповненнями, внесеними

Цивільним процесуальним кодексом України

від 18 березня 2004 року N 1618-IV,

Законом України

від 15 березня 2006 року N 3541-IV
Окремі положення цього Закону визнано такими,

що відповідають Конституції України (є конституційними)

(згідно з Рішенням Конституційного Суду України

від 10 січня 2008 року N 1-рп/2008)
Додатково див. рекомендації

президії Вищого господарського суду України

від 11 квітня 2005 року N 04-5/639
Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Сфера застосування цього Закону
Цей Закон регулює порядок утворення та діяльності третейських судів в Україні та встановлює вимоги щодо третейського розгляду з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб.
До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Якщо чинним міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлений інший порядок організації, діяльності та вирішення спорів третейським судом, ніж той, що встановлено цим Законом, то застосовуються норми міжнародного договору.
Дія цього Закону не поширюється на міжнародний комерційний арбітраж.
^ Стаття 2. Визначення термінів
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин;
третейський суддя - фізична особа, призначена чи обрана сторонами у погодженому сторонами порядку або призначена чи обрана відповідно до цього Закону для вирішення спорів у третейському суді;
третейський розгляд - процес вирішення спору і прийняття рішення третейським судом;
третейська угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом;

регламент постійно діючого третейського суду (далі - регламент третейського суду) - документ, яким визначаються порядок та правила вирішення спорів у третейському суді, правила звернення до третейського суду, порядок формування складу третейського суду, інші питання, пов'язані з вирішенням спорів третейським судом;
сторони третейського розгляду (далі - сторони) - позивач та відповідач. Позивачами є фізичні та юридичні особи, що пред'явили позов про захист своїх порушених чи оспорюваних прав або охоронюваних законом інтересів. Відповідачами є фізичні та юридичні особи, яким пред'явлено позовні вимоги;

(положення абзацу сьомого статті 2 визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 10.01.2008 р. N 1-рп/2008)
компетентний орган - орган управління юридичної особи, який відповідно до її статуту чи положення має право приймати рішення про утворення постійно діючого третейського суду, затверджувати Положення про постійно діючий третейський суд, регламент третейського суду та списки третейських суддів;
компетентний суд - місцевий загальний суд чи місцевий господарський суд за місцем розгляду справи третейським судом;
(абзац дев'ятий частини першої статті 2 у редакції

Закону України від 15.03.2006 р. N 3541-IV)
склад третейського суду - персональний склад третейського суду, що розглядає конкретну справу;
Третейська палата України - постійно діючий орган самоврядування третейських суддів.

(положення абзацу одинадцятого статті 2 визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 10.01.2008 р. N 1-рп/2008)
Стаття 3. Завдання третейського суду
Завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів сторін третейського розгляду шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону.

(положення статті 3 визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 10.01.2008 р. N 1-рп/2008)
Стаття 4. Принципи організації і діяльності третейського суду
Третейський суд утворюється та діє на принципах:
1) законності;
2) незалежності третейських суддів та підкорення їх тільки законові;
3) рівності всіх учасників третейського розгляду перед законом і третейським судом;
4) змагальності сторін, свободи в наданні ними третейському суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
5) обов'язковості для сторін рішень третейського суду;
6) добровільності утворення третейського суду;
7) добровільної згоди третейських суддів на їхнє призначення чи обрання у конкретній справі;
8) арбітрування;
9) самоврядування третейських суддів;

(положення пункту 9 статті 4 визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 10.01.2008 р. N 1-рп/2008)
10) всебічності, повноти та об'єктивності вирішення спорів;
11) сприяння сторонам у досягненні ними мирової угоди на будь-якій стадії третейського розгляду.
Стаття 5. Право передачі спору на розгляд третейського суду
Юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.
^ Стаття 6. Підвідомчість справ третейським судам
Третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком:
1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів;
2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб;
3) справ, пов'язаних з державною таємницею;
4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів);
5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;
6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа чи організація, казенне підприємство;
7) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;
8) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України.

Стаття 7. Види третейських судів
В Україні можуть утворюватися та діяти постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору (суди ad hoc).
Постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору утворюються без статусу юридичної особи.
Постійно діючий третейський суд очолює голова третейського суду, порядок обрання якого визначається Положенням про постійно діючий третейський суд.
^ Стаття 8. Порядок утворення третейських судів
Постійно діючі третейські суди можуть утворюватися та діяти при зареєстрованих згідно з чинним законодавством України:
всеукраїнських громадських організаціях;
всеукраїнських організаціях роботодавців;
фондових і товарних біржах, саморегулівних організаціях професійних учасників ринку цінних паперів;
торгово-промислових палатах;
всеукраїнських асоціаціях кредитних спілок, Центральній спілці споживчих товариств України;
об'єднаннях, асоціаціях суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, у тому числі банків.
Постійно діючі третейські суди не можуть утворюватися та діяти при органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
Утворення постійно діючого третейського суду компетентним органом суб'єктів, визначених у частині першій цієї статті, вимагає:
1) прийняття рішення про утворення постійно діючого третейського суду;
2) затвердження Положення про постійно діючий третейський суд;
3) затвердження регламенту третейського суду;
4) затвердження списку третейських суддів.
Списки третейських суддів постійно діючих третейських судів повинні містити такі відомості про третейських суддів: дата народження, освіта, отримана спеціальність, останнє місце роботи, загальний трудовий стаж, стаж роботи за спеціальністю.
Місцезнаходженням постійно діючого третейського суду є місцезнаходження його засновника, що не обмежує засновника третейського суду в праві визначати розташування третейських суддів за адміністративно-територіальним принципом.
Порядок утворення третейського суду для вирішення конкретного спору визначається третейською угодою, умови якої не можуть суперечити положенням цього Закону.
^ Стаття 9. Державна реєстрація постійно діючого третейського суду
Постійно діючий третейський суд підлягає державній реєстрації.
Державна реєстрація постійно діючого третейського суду здійснюється Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласними, Київським, Севастопольським міськими управліннями юстиції протягом п'ятнадцяти днів з дня подання його засновником заяви. До заяви додаються рішення про утворення постійно діючого третейського суду, затверджені Положення і регламент цього суду та список третейських суддів, копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та її статуту, довідка органу державної статистики про включення цієї юридичної особи до державного реєстру.
Державна реєстрація постійно діючого третейського суду, засновником якого є всеукраїнське об'єднання громадян, здійснюється Міністерством юстиції України.
Про державну реєстрацію постійно діючого третейського суду видається свідоцтво встановленого зразка.
Постійно діючий третейський суд визнається утвореним з моменту його державної реєстрації.
Підставою для відмови в державній реєстрації є неподання документів, передбачених частиною другою цієї статті, невідповідність Положення про постійно діючий третейський суд і його регламенту вимогам цього Закону. В разі відмови в реєстрації Міністерство юстиції України (його орган) надсилає заявникові письмове вмотивоване рішення.
Відмову в державній реєстрації постійно діючого третейського суду може бути оскаржено до компетентного суду.
У разі внесення змін до документів, зазначених у пунктах 2 - 4 частини третьої статті 8 цього Закону, засновник постійно діючого третейського суду повинен протягом 15 днів подати до Міністерства юстиції України (його органу) заяву в порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.
У разі невиконання засновником постійно діючого третейського суду вимог частини восьмої цієї статті або виявлення протягом трьох років з дня реєстрації постійно діючого третейського суду недостовірних відомостей у поданих на державну реєстрацію документах орган, який зареєстрував такий суд, повинен звернутися до компетентного суду із заявою про анулювання реєстраційного свідоцтва. Рішення компетентного суду про анулювання реєстраційного свідоцтва постійно діючого третейського суду тягне за собою припинення його діяльності.
^ Стаття 10. Положення про постійно діючий третейський суд та регламент третейського суду
Положення про постійно діючий третейський суд та регламент третейського суду затверджуються його засновником і публікуються.
Положення про постійно діючий третейський суд повинно містити відомості про його найменування, місцезнаходження, відомості про засновника третейського суду, склад, компетенцію та порядок створення органів самоврядування третейських суддів, порядок обрання голови третейського суду, підстави та порядок припинення діяльності третейського суду.
Положення про постійно діючий третейський суд може містити інші положення, визнані засновником за необхідні для забезпечення належної діяльності третейського суду відповідно до цього Закону.
Порядок та правила розгляду справ у постійно діючих третейських судах встановлюються цим Законом та регламентом третейського суду.
Регламент третейського суду повинен визначати порядок та правила звернення до третейського суду, порядок формування складу третейського суду, правила вирішення спорів третейським судом, інші питання, віднесені до компетенції третейського суду цим Законом. Регламент третейського суду може містити положення, які хоча і не передбачені цим Законом, але не суперечать принципам організації та діяльності третейського суду, визначеним цим Законом, і є необхідними для належного здійснення третейським судом повноважень з третейського вирішення спорів.
  1   2   3   4   5

Схожі:

Закон україни iconКонституція України, Закон України “Про оборону України”, Закон України...
Методологічні аспекти національної безпеки україни з питань удосконалення вимог до забезпечення технікою та озброєнням збройних сил...
Закон україни iconТематичний план навчання робітників нвк №1 з питань охорони праці Тема 1
Основні законодавчі акти з охорони праці: Закон України "Про охорону праці", Кодекс законів про працю, Закон України "Про забезпечення...
Закон україни iconПлан Поняття про закон мислення. Закон тотожності, закон суперечності...
Як слідує з визначення логіки як науки, одним з предметів її дослідження є закони вірного мислення
Закон україни iconЗакон україни
Цей Закон визначає спеціальний статус міста Києва як столиці України, особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування...
Закон україни iconЗакон України
Цей Закон відповідно до Конституції України визначає статус, основи організації та діяльності адвокатури України
Закон україни iconЛекція на тему: Отримання, обробка, облік, зберігання І поводження...
Закон України “Про інформацію”: Закон України від 02. 10. 92 №2657-хii // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – №29. – Ст....
Закон україни iconЗакон України «Про банки І банківську діяльність»
Закон України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» // ввр. 2003. №25. с. 274
Закон україни iconЗакон україни
Цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові основи діяльності державної геологічної служби України
Закон україни iconЗакон україни
України. Цей Закон не регулює питання компенсації вартості митних послуг, визначених митним законодавством
Закон україни iconЗміст документу закон україни
Цей Закон визначає правові основи організації та діяльності Служби зовнішньої розвідки України
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
nauch.com.ua
Головна сторінка