Після тривалого періоду, що минув під знаком «безстатевої педагогіки» у вивченні дитинства, настав час актуалізації такого важливого аспекту виховної роботи як




НазваПісля тривалого періоду, що минув під знаком «безстатевої педагогіки» у вивченні дитинства, настав час актуалізації такого важливого аспекту виховної роботи як
Сторінка1/5
Дата11.04.2013
Розмір0.76 Mb.
ТипДокументы
nauch.com.ua > Психология > Документы
  1   2   3   4   5
ВСТУП

Після тривалого періоду, що минув під знаком «безстатевої педагогіки» у вивченні дитинства, настав час актуалізації такого важливого аспекту виховної роботи як статеве виховання. Інтерес батьків та педагогів до нього зумовлений не тільки тим, що категорія статі - складна історико-культурна, соціальна, клінічна, психологічна проблема, але, перш за все тому, що сучасні вимоги виховання та особистісно орієнтованої освіти до формування життєвої компетентності не можуть бути реалізованими без урахування специфіки статі дитини.

Довгий час у нашому суспільстві статевому вихованню дошкільників, приділялося недостатньо педагогічної уваги. На жаль, педагоги цю проблему сором'язливо обходять; у літературі, рекомендованій для батьків, питання статевого виховання дітей розглядаються рідко. Проте, якщо бути об'єктивним, питання статевого виховання дітей дошкільного віку заслуговують належної педагогічної уваги та вдумливого ставлення. Тому мета методичного посібника - допомогти педагогу:

  • усвідомити біологічне та соціальне у статевій поведінці дитини;

  • збагнути значущість культури статі у формуванні дитячої особистості;

  • уточнити місце та роль сучасного освітнього закладу у системі формування статевої

самосвідомості, статевого виховання та статевої освіченості дітей;

  • здійснити якісний аналіз процесу формування статеворольових уявлень у хлопчиків та дівчаток дошкільного та молодшого шкільного віку;

  • дібрати літературу для спільного читання та обговорення з дітьми, з метою здійснення їхньої статевої освіченості.




Питання: з якого віку слід здійснювати суспільне статеве виховання дитини, взаємопов'язане з рішенням термінологічної проблеми. Безумовно, якщо йдеться про сексуальне виховання, то утягування дошкільників і молодших школярів у цей процес більш ніж безглуздо. Але, якщо ми говоримо про статеве виховання, то передбачуваним стає питання стосовно запізнілого його початку у підлітковому віці.

К. А. Абрагам вважає, що статеве виховання починається ще до появи малюка на світ: з бажання батьків мати хлопчика чи дівчинку, тобто дитину тієї чи іншої статі. Ці бажання батьків можуть позначитися на статевому розвитку дитини у ході неусвідомленого статевого виховання. Скажімо, у сім'ї чекали хлопчика, а народилась дівчинка. Батьки начебто змирилися з цим, але мимоволі виховують її як хлопчика .

Перший крик дитини... І перше радісно-тривожне запитання мами: «Хто в мене, хлопчик чи дівчинка?». Проте сучасні породіллі завдяки УЗО мають можливість наперед дізнатися, хто має народитися. Таке знання дає змогу молодій сім'ї заздалегідь підготуватися до народження хлопчика або дівчинки: прочитати відповідну літературу, отримати консультацію педіатра, психоневролога, психолога...

Зрозуміло, що від того, буде новонароджений хлопчиком або дівчинкою, залежить, як складеться його життя. А, може, і дійсно, стать малюка до якогось віку не має значення, і хлопчики розвиваються так само, як дівчатка?

Записуючи біотоки мозку немовлят вчені зафіксували, що мозок хлопчиків та дівчаток вже у цьому ніжному віці працює неоднаково, у більшості випадків, проаналізувавши взаємодії електричних потенціалів різних областей кори головного мозку, вони могли з великою ймовірністю сказати, якої статі дитина. Але ж вони тільки-но народилися! Дорослі ще так мало встигли їм дати, ще й не почали їх виховувати, а вони вже такі різні, їхній мозок готовий вбирати інформацію, готовий сприймати й аналізувати усе, що поруч. Але вже на першому місяці життя процеси сприймання і аналізу інформації хлопчиком і дівчинкою різняться.

Тож статеве виховання має починатися від народження дитини й зумовлюватися переважно соціально-психологічними факторами. Адже, опановуючи в родині, дитячому садку, школі, оточуючому суспільстві загальні моральні норми, хлопчики й дівчатка, у той же час, освоюють правила, що передбачають деяку відмінність у їхній поведінці залежно від статі. Дослідженнями вчених доведено, що найуспішніше діти засвоюють статево-соціальну роль у дошкільному та молодшому шкільному віці: хлопчики у 5-7 років, у дівчаток цей період більш розмитий - від 3 до 8 років.

Якщо статеве виховання починається від народження дитини і є складовою часткою її загального виховання, то все, що дорослі роблять для поліпшення загального розвитку малюка, благотворно позначатиметься й на його статевому розвитку.

Г. П. Медведєв та А. В. Над'ярний підкреслюють, що подання дітям у допустимому контексті знань про статеве життя необхідно починати якомога раніше. Тобто, з дошкільного віку, коли у дитини з'являються питання на статеву тему. Природна поведінка дорослих, звичайний тон спілкування - одна з найлегших і найважчих умов статевої освіти дітей.

А з якого віку варто розпочинати виховання морально-етичних поглядів, що регулюють ставлення людини однієї статі до іншої, прививати культуру міжстатевого спілкування і подружнього життя. Виявляється, підготовка дітей до ролі батька та матері починається з раннього дитинства. Ці уявлення починають формуватися у дитини вже з 2-3 років і проявляються у 3-5 років на етапі рольових ігор у «дочки-матері». Основне значення має тут, звичайно, особистий приклад батьків. Рольові ігри дитини мають риси, характерні для її сім'ї, причому переймається й закріплюється навіть таке поводження батьків, яке у самої дитини викликає страх. Д. Н. Ісаєв і В. Ю. Каган наводять приклад подібного поводження дитини:

Дівчинка 6 років. Батька не знає, живе вдвох з матір'ю, яка суворо поводиться з нею, зайнята собою й усіляко намагається влаштувати доньку поза домом - у санаторій, лікарню будь-інде. Відвідує її рідко, виписку відтягує й лякає дівчинку тим, що не забере її зовсім. Бесіда з дівчинкою:

  • Коли ти будеш дорослою, у тебе буде сім'я?

  • Так.

  • А діти будуть?

  • Не будуть.

  • А чому?

  • Та ну їх... З ними одна турбота.

  • Ну а якщо все ж таки будуть, як ти будеш їх виховувати? Як мама тебе. Або як-небудь по-іншому?

  • Як мама.

  • Чому?

  • А щоб боялися .

Так само у дошкільному віці, коли закладаються (або не закладаються) основи батьківських ролей, у дитини формуються засади тієї якості, що називають дитинолюбієм. Зростаючи, дитина осмислює те, що відбувалося в її сім'ї, намагається у цьому розібратися, і, якщо диференціює щось негативне у родинних стосунках, вона може прагнути бути несхожою на батьків, тобто формувати сімейний ідеал від противного, орієнтуючись на позасімейні зразки. Однак сприйняте у сім'ї здебільшого заважає такому формуванню. Установлено, що емоційне ставлення до малюків закладається в особистості задовго до фактичного материнства й батьківства. Воно далеко не завжди збігається із тим, що дитині буде прищеплено пізніше - розумною оцінкою цінності дітей, їхнього позитивного впливу на сім'ю тощо. Засади дитинолюбія закладаються у процесі статевого виховання і не тільки у родині, а й у дошкільному навчальному закладі. У бесідах з дітьми й у всьому поводженні дорослих має простежуватися мотив: діти - щастя сім'ї, радість для батьків.

Як це не сумно, невротичні реакції на вагітність і пологи, негативне відношення до батьківства можуть бути «запрограмовані» у ранньому дитинстві, наприклад, почутими від дорослих жінок розмовами про пологові труднощі, неправильними поясненнями дітям процесів запліднення та дитинонародження. Уразливій дошкільниці достатньо почути історію про те, що матусі у лікарні розрізали животика і дістали дитинку, для того, щоб у неї на підсвідомому рівні укорінився страх пологів. Якщо дівчинка боїться лікарні, білих халатів, уколів, то вона може зв'язати цей страх із народженням дитини та, ставши дорослою, відмовлятися від того, щоб народжувати власних дітей. Іноді дорослі, керуючись сором'язливістю, говорять дитині, що для того, щоб з'явилася дитинка, матуся ковтає татове насіннячко, а дитина, яка вже з 4-5 років чітко зв'язує харчування з дефекацією, робить висновок, що малюк викакується, це розвиває бридливе ставлення до немовлят. Подібне ставлення або страхи підсвідомі й тому їх дуже важко виправити. На їх основі створюються негативні установки на дітородіння, які у дорослому віці мотивуються вже зовсім іншими «об'єктивними» причинами.

Під впливом ставлення оточуючих у дитини формується статева самосвідомість, усвідомлюється власна статева ідентичність. Спеціальними дослідженнями доведено, що ні хромосомний набір, ні внутрішні репродуктивні органи не мають вирішального значення для формування статевої ролі. На думку В.Ю. Кагана, у динаміці формування статевої ролі, статевої ідентичності, виділяють три періоди:

  1. ранній вік (1-3 роки) - формування первинної статевої ідентичності;

  2. дошкільний вік (4-6 років) – формування номінативної статі;

  3. молодший шкільний вік (6-10 років) – формування статеворольової ідентичності .

Важливий аспект статевого виховання становить формування позитивного ставлення дитини до норм і вимог статевої поведінки. У наслідок визнання чеснот представників іншої статі, задоволеності власною статевою належністю, взаємної прихильності, яка пізнається дітьми у дружбі, симпатіях, ігровому спілкуванні, інших видах діяльності, діти навчаються виявляти свої почуття.

У психологічний літературі ігри дошкільнят та молодших школярів в «тато і маму», «дочки-матері», у «лікарню» отримали назву сексуальних, соціосексуальних ігор. Вони відіграють важливу роль не тільки у статеворольовому особистісному розвитку, а й у становленні здорової сексуальності . Під час цих ігор діти часто проявляють інтерес до статевих органів однолітків, роздягаються, можуть роздивлятися один одного, виконуючи визначені ролі (мами, дочки, лікаря), задовольняючи тим самим свою допитливість. Подібні ігри не мають лякати дорослих. Якщо помітивши сексуальні ігри, батьки чи вихователі карають дитину, вона усвідомлює, що за такою поведінкою криється щось негарне, негідне. Це відчуття може залишитися у дитячій свідомості на все життя. Психологи звертають увагу на такий факт: негативні емоції дітей, викликані картанням, жорстким доріканням дорослих за подразнення ними статевих органів, закріплюються у корі головного мозку дитини, уходять у підсвідомість і можуть потім, у дорослому віці, викликати слабкість, фригідність.

Якщо спробувати об'єднати думки різних дослідників про сексуальні проявлення дітей до 10 років, то до їхнього складу ввійдуть не тільки різного роду маніпуляції з статевими органами, а й обгризування нігтів, кусання та облизування губ, колупання у носі, надмірні ніжність, брутальність, намагання наносити біль, лайка, письмо, малювання на стінах зображень сексуальної тематики, затримання тілесних випорожнень тощо.

Усвідомлення дитиною свої статевої приналежності входить до структури образу її «Я». Наявність у дитини дошкільного віку зацікавленості тілесними відмінностями статей, походженням дітей та їх народженням - звичайна річ, яка є свідченням зародження елементарних пізнавальних конфігурацій дитячого світогляду, який є важливою складовою життєвої компетентності дитини взагалі, і соціальної - як її частки.

Дитина у віці 6-7 років підходить до етапу формування статево рольових стереотипів та поведінки. У молодшому шкільному віці продовжується самоусвідомлення дітьми своєї статевої належності, закладаються психологічна та емоційна основи сексуальності - сором'язливість чи розв'язність, різкість чи м'якість, ласкавість чи грубість, доброта чи злість, щедрість чи скупість тощо. Еротична чутливість виявляється через внутрішню рецепцію (зона геніталій). Більшість молодших школярів ще шукають розгадку секрету дитинонародження, таємниці материнства. Власне сексуальна сфера перебуває у стадії спокою. У цьому віці діти активно засвоюють принципи спілкування людей різної статі.

^ Статева належність - основа формування психологічної структури, яка визначає поведінку, що прийнята у даному суспільстві, тому завданням батьків дошкільників і молодших школярів та педагогів, які працюють з дітьми цього віку, є формування статеворольових уявлень про характер поведінки хлопчика чи дівчинки.

^ Статеворольові уявлення, як структурний компонент статевої самосвідомості індивіда, відіграють роль своєрідної емоційно-етичної установки, яка регулює поведінку дитини як з однолітками (своєї та протилежної статі), так і з дорослими.

Згадайте як хлопчики і дівчатка відповідають на запитання у дитячому садку чи на уроках в школі? Хлопчик дивиться на парту, убік або перед собою, і, якщо знає відповідь, відповідає впевнено, а дівчатка дивляться в очі вихователю чи вчителю і, відповідаючи, шукають в них підтвердження правильності своєї відповіді й, тільки після стверджувального кивка дорослого, продовжують вже більш впевнено. І в запитаннях дітей прослідковується та сама лінія. Хлопчики частіше ставлять запитання дорослим заради одержання якоїсь конкретної інформації («Який у нас наступний урок?», «Що ми зараз робитимемо?»), а дівчата - для встановлення контакту з дорослим («А ви до нас ще прийдете?», «Ви нам дуже сподобалися...»). Тобто хлопчики (і чоловіки) більше орієнтовані на інформацію, а дівчатка (і жінки) - на стосунки між людьми.

Встановлено, що хлопці охочіше займаються пошуковою діяльністю, висувають нові ідеї, вони краще працюють, якщо необхідно розв'язати принципово нове завдання, але якість, старанність, акуратність виконання або оформлення його невисокі. І в школі хлопчик може знайти новий нестандартний розв'язок математичної задачі, але припуститися помилки в обчисленні і одержати в результаті погану оцінку.

Дівчатка зазвичай краще виконують завдання вже не нові, типові, шаблонні, втім коли вимоги до старанності, опрацювання деталей, виконавчої частини завдання високі. А це саме те, що вимагають у школі. Спочатку пояснюється, як треба розв'язати задачу, тобто етап пошуку виключається, його бере на себе дорослий, а від дітей вимагають розв'язання типових задач, які розбираються на уроці. Мінімальні вимоги до пошуку і новаторства, максимальні - до старанності виконання. Це добре для дівчинки, а хлопчикові треба трохи недопояснити і наштовхнути його самого на знаходження принципу розв'язку.

Хлопчикам - учням початкових класів властиве прагнення до лідерства, схильність до ризику, енергійне активне поводження, причому незалежне від групової думки.

Дівчинки зазначеного віку характеризуються більшою, ніж у хлопчиків, виразністю чутливості, товариськості, сумлінності, упевненості в собі, довіри до авторитету вчителя, але меншою схильністю до ризику й лідерства.

Природно, що активне поводження хлопчиків створює їм більші труднощів в адаптації до школи, тому що часто таке поводження наражається на несхвалення, а часом і публічне засудження вчителя. Це не тільки зумовлює психологічний дискомфорт при навчанні, але й більшою мірою відображається на нервово-психічному здоров'ї хлопчиків. Так, серед спостережуваних першокласників, 2/3 хлопчиків мали різні відхилення у стані нервово-психічного здоров'я, у той час як у половини дівчаток таких відхилень не відмічено.

Отже, однакові вимоги школи до дітей різної статі створюють передумови для формування у хлопчиків конформізму та, внаслідок опертя цим вимогам, - обережності, замкнутості, потреби використовувати обман як захист власної особистості.

Може шкільні вимоги більше відповідають особливостям дівчаток? На жаль, дослідження цього не підтверджують. Психологи центра виділяють два шляхи соціально-психологічної адаптації дівчинок до вимог школи й суспільства. Один шлях іде через втрату жіночих особистісних рис і посилення чоловічого (маскулінного) психологічного профілю. Інший шлях соціально-психологічної адаптації дівчини веде до збереження жіночих психологічних рис характеру. Але такий шлях протікає на тлі заниженої оцінки дівчинками власних особистісних достоїнств, недостатньої самоповаги, гострого переживання їх нерозуміння, тобто певного комплексу неповноцінності через приналежність до жіночої статі. У підсумку можуть відбутися зрив адаптації, конфлікти з маскулінізованими подругами і, як наслідок, - втрата нервово-психічного здоров'я.



Усім дорослим, серед яких росте дитина перші десять років життя, відводиться вельми важлива роль у її статевому вихованні. Та хибною була б думка, що формування статевої культури дитини відбувається тільки під час цілеспрямованого впливу на неї дорослого. Вона й сама охоче й активно черпає інформацію з навколишнього оточення про те, що її цікавить. Дитина постійно дізнається про різноманітні життєві речі та явища незалежно від бажання чи небажання дорослих, відповідальних за її виховання. І якщо дитина не задовольнить свою зацікавленість статевою інформацію цивілізовано та неупереджено, спілкуючись з батьками та педагогами, вона, усе ж, дізнається про це, але вже, так би мовити, «нелегальним» шляхом. Сучасні діти набувають статевої культури видобуваючи відповідні знання із потоку загальної інформації. Як частинки мозаїки вкладаються вони у дитячу картину світосприймання, одночасно формуючи її.

Важливим залишається значення суспільного виховання для становлення статевої свідомості та поведінки дітей. У цій справі партнерство педагогів і батьків - запорука ефективного розвитку зростаючої особистості. Безперечно, первинною соціальною групою, в якій відбувається процес статевої соціалізації, є батьки, брати і сестри, найближчі родичі - сім'я. За допомогою механізму ідентифікації зі значущими іншими, особливо з матір'ю і батьком, формується психологічна стать дитини за допомогою оволодіння нею нормами і стереотипами поведінки відповідно зі статевою приналежністю.

Одні батьки вважають, що статеве виховання - важлива й потрібна справа, а тому, чим раніше воно почнеться, тим краще; інші вбачають у ньому прояв падіння моралі, від якого не доводиться чекати нічого хорошого, і чим пізніше воно почнеться, тим, на їхню думку, краще. Така позиція межує з ханжеством а, може й з авторитаризмом. Турбота про те, щоб виглядати пристойно в очах оточуючих, страх втратити «авторитет» і є, на наш погляд, тут визначальним. Ці батьки не почувають себе достатньо компетентними та упевненими, щоб розмовляти з дитиною на статеві теми. Зрозуміло, що було б краще, якби дитина довідалася про неминуче вдома, ніж на вулиці. Проте нелегко перебороти умовності культури, навіть якщо вони відверто безглузді. І насправді, чому розмовляти з дітьми про їжу можна, а про відносини статей - ні? Певно, така заборона - мимовільна спадщина багатовікової християнської культури з її проповіддю аскетизму й гріховності" . Мабуть в оцінці батьків, які негативно ставляться до статевого виховання дітей, його зміст зводиться лише до сфери сексуальних стосунків. Проте, ще за радянські часи, відомий дитячий психолог Є. А. Аркін зазначав: „ Батьки повинні відійти від прищеплених їм вихованням або одержаних із сумнівних джерел ... поглядів, розглядати кожний прояв почуття, яке має будь-яке відношення до статевої сфери, як до проявів хвороби" .

У Коментарі до базового компоненту дошкільної освіти в Україні, статеве виховання визначається як „ вплив на психічний і фізичний розвиток хлопчика і дівчинки з метою оптимізації їх діяльності, пов'язаної з відносинами представників різної статі, з формуванням статеворольової позиції" .

Є й такі батькі, які визнають важливість і необхідність статевого виховання, але не знають як до нього підступитися і тому вирішують: нехай краще цим займаються педагоги, вихователі, інформація про це йде з газет і журналів, радіо і телебачення.

Більшість же батьків просто не помічають, що питання здійснення (або ні) статевого виховання існує. Вони впевнені, що статевий розвиток дитини, будь то хлопчик чи дівчинка, відбувається сам по собі та не вимагає ніякої участі дорослих. «Ми чудово виросли без цього, -стверджують вони, - виростуть і наші діти!» Безсумнівно, діти виростуть, проте якими? «Адже батьки виховують не дитину взагалі, а хлопчика чи дівчинку з притаманними їм психологічними відмінностями у світосприйнятті, ставленні до навколишнього, засвоєнні навичок і вмінь, розвитку пізнавальної сфери, емоційності. Знання статевих відмінностей, що виявляються з самого раннього віку, допоможе дорослим підібрати такі виховні впливи, які сприяли б формуванню психологічної статі дитини з властивими цій статі формами поведінки» - зазначає провідний вітчизняний психолог Т. М. Титаренко.

Звісно, батьківській сім'ї надається пріоритет у становленні особистості дитини. Для гармонійного розвитку особистості необхідно, щоб дитина набувала досвіду спілкування з обома батьками. Через адекватні моделі материнської і батьківської поведінки вона засвоює модель статеворольової поведінки. Процес становлення статевої ідентичності здійснюється від ототожнення себе з особами своєї статі у сім'ї до наслідування певних суспільних моделей статевої поведінки.

Проте соціологи фіксують сьогодні збільшення кількості розлучень. Багато дітей виховується у неповних сім'ях. Водночас слід зазначити, що така життєва ситуація має менш негативне значення для загального розвитку дитини, ніж споглядання дитиною неадекватних стосунків між батьками. Виховний вплив мають не тільки слова батьків, а й атмосфера сімейного кола.

Якщо питання статевого розвитку та виховання дітей у сімейному колі у деякій мірі знайшли пояснення у відповідній літературі, то питання суспільного статевого виховання маленьких дітей висвітлені значно меньше. Де вихователю знайти відповіді на запитання: Як реагувати, коли батьки просять у нього консультації з питань статевого виховання власної дитини? Як поводитися, коли вихованці звертаються до нього з питанням на статеву тему? Відсилати до батьків? Адже якщо з подібним питанням дитина звертається саме до педагога, то чи не є це свідченням того, що вона довіряє цій людині? Либонь у родині вона не знайшла відповіді на запитання, яке її хвилює? А втім, чи не набагато природніше, якщо дитині надасть статеву інформацію людина, яка має спеціальну педагогічну підготовку. І при цьому зробить це дохідливо та об'єктивно?

Фахівці стверджують, що на всі дитячі питання неодмінно треба відповідати. Маємо глибоке переконання, що сучасний педагог мусить оволодіти умінням надавати дітям чітку правдиву інформацію у відповідь на їх зацікавленість статевою інформацією. Звісно, у допустимому контексті, з урахуванням вікових та особистісних рис кожної дитини. Важко й уявити до яких індивідуальних варіацій у формуванні особистості дитини можуть призвести окремі слова або дії дорослого. Тому, щоб виключити небажані наслідки непрофесійного статевого виховання, педагогу необхідно отримати відповідні знання й уміння з його здійснення, бути психологічно готовим до реалізації його завдань.

Так само вихователю треба бути спроможним надати кваліфіковану допомогу батькам з питань статевого виховання дошкільнят та молодших школярів, а задля цього він має добре орієнтуватися у психології статі, знати етапи психосексуального розвитку дитини, закономірності статевої ідентифікації та механізми статеворольової соціалізації тощо.

Як доводять спостереження на практиці, актуальними проблемами статевого виховання дітей дошкільного віку виявилися:

  • дитяча закоханість;

  • інтерес дітей до будови статевих органів;

  • зацікавленість процесом дитинонароджуваності;

  • дитячий онанізм.

Вихователі відмічають, що у власній практиці роботи з дітьми неодноразово стикаються з вищеназваними явищами і нерідко не знають як себе педагогічно грамотно поводити, як достойно розрішити ситуацію, що виникла.

Раніше вважалося, що сексуальність виникає в отроцтві. Зараз, навпаки, фахівцям дошкільного дитинства відомо, що статевий інстинкт дає взнаки у ту ж хвилину, коли дитина з'являється на світ. Дехто, стверджуючи, що кожній справі повинні бути відведені свій час і місце, наполягають на тому, що дитинство - не краща пора для вільного прояву статевого інстинкту. На противагу цьому, психологи пояснюють, що спроби пригнічення статевого інстинкту ні в якому разі не знищують бажань, які приховуються за ним. Навпаки, такий тиск лише породжує сум'яття у свідомості дитини, створює комплекс провини, викликає неспокій і прагнення щось робити потайки. Дорослим, зацікавленим у нормальному статевому розвитку дошкільників, потрібно знати який статевий досвід діти можуть самостійно отримати, та не чекати їх отроцтва, щоб допомогти дітям керувати їхніми статевими поривами. Тоді вже буде надто пізно. Робити це потрібно у міру виникнення проблеми.

Прояви статевого інстинкту характерні для всіх дітей. Штучно закриваючи очі на статеву активність дитини, не можна зарадити її статевому розвитку і спрямувати її поведінку у відповідне русло. Натомість немає потреби слідкувати за дитиною, щоб дізнатися, що вона робить таємно, як набуває статевого досвіду. Вона проявить свій статевий інстинкт у безліч різних способів. Вихователі відмічають й наводять велику кількість прикладів статевої поведінки своїх підопічних, проте рідко хто з них може дати правильну оцінку почутому та побаченому. І тільки одиниці знаходять педагогічно грамотні рішення у ситуаціях, коли стикаються з подібними моментами у практиці роботи з дітьми.

Сама думка про те, що всі діти набувають певного статевого досвіду, багатьма сприймається як аморальна. Всього лише одне покоління назад люди визнавали малюків у сексуальному сенсі абсолютно безневинними створіннями. Сьогодні так вважає обмаль людей, та все ж, оскільки цих небагато існує, питання підлягає обговоренню.

Спробуємо перерахувати з чого складається статевий досвід дошкільнят?

^ Гігієнічні процедури. Першого і самого звичайного статевого досвіду діти набувають у віці немовляти, коли дорослі, які здійснюють догляд за ними, торкаються їхніх геніталій - статевих органів. Навіть у 2-3-місячного хлопчика можлива ерекція пенесу - статевого члену, коли здійснюються його гігієнічні процедури, і це абсолютно фізіологічно-здорова реакція організму.

Мастурбація. Діти і самі торкаються своїх статевих органів перш за все для того, щоб дізнатися, що це таке, і дуже скоро розуміють, що дотики ці приємні. Якщо стосунки дорослого з малюком настільки відверті, що є можливість запитати його, чому він так робить, він зі всією щирістю відповість: «Тому що мені приємно». Існує ще одна ймовірність, коли провокуванням подразнення статевих органів дитини стають гельмінти. От чому всі діти, у тій чи іншій мірі, займаються мастурбацією - подразненням статевих органів, і це є абсолютно нормальний статевий досвід.

^ Пізнавальний інтерес. Всі діти рано чи пізно виявляють певну цікавість до статевих органів, звертаючи увагу на анатомічні відмінності у представників протилежної статі. Цілком логічно, що діти замислюються над цим і ставлять з цього приводу запитання. Все це цілком природно. Ненормально, якщо згодом, «навчені життям» діти засвоюють «урок», що це заборонена для обговорення тема, і, намагаючись самотужки знайти відповіді на питання, які їх хвилюють, роблять власні найфантастичніші умовиводи. Діти звертаються з інтимними питаннями лише до тих, кому вони довіряють, й, нажаль, не завжди цими людьми стають батьки.

Дитинонародження. У малюка нерідко з'являється братик або сестричка. Але навіть якщо він єдина дитина в сім'ї, у нього є друзі, у сім'ях яких можуть бути малюки. Дорослі певним чином готують дитину до появи новонародженого наперед, дитина сама також ставить немало питань і прислухається до того, що говорять із цього приводу батьки та інші люди. У здорових сучасних сім'ях дітям зазвичай відверто пояснюють звідки беруться малюки, і це теж є статевий досвід.

^ Батьківський приклад. Неминучий досвід, що залишає глибокий слід у свідомості дитини, полягає у повсякденному спостереженні за своїми батьками. Діти бачать, коли мати займається сугубо жіночими справами, а тато своїми - чоловічими. Все це, зрозуміло, допомагає хлопчику або дівчинці зрозуміти власну статеву роль у житті. Йдеться, таким чином, про досвід першочергової важливості у формуванні статеворольових уявлень та статево рольової поведінки. Якщо малюк живе у благополучній, спокійній сім'ї, він непомітно сам навчиться нормально сприймати відносини статей, тому що батьки подають йому добрий приклад.

Хлопчик наслідує мужності батька, дівчинка - жіночності матері, і роблять вони це без будь-яких особливих повчань. Крім того, спостерігаючи повсякденне життя своїх батьків, діти вчаться, як поводитися з людьми протилежної статі. Якщо у сім'ї панує сердечна атмосфера, у дитини не виникатиме таємного бажання віддати перевагу одному з батьків. А у стосунках з іншими людьми вона не потребуватиме нездорового сурогату того, чого їй бракує удома. Здорова сімейна обстановка зміцнює її нормальні уявлення про стосунки статей значно більше, ніж цикл лекцій або десяток книг на цю тему. Статево виховані батьки розуміють, що коли дитина висловлює власні міркування та ставить питання на статеву тему, не слід кепкувати з неї та одурювати її. Відповіді на всі дитячі запитання, включно й статевого характеру повинні бути точними, стислими і правдивими. Навіть, якщо малий нічого не зрозуміє, важливо, що він побачить та відчує бажання дорослої людини пояснити йому те, що його цікавить. Підростаючи та набуваючи власного статевого досвіду, дитина розумітиме все більше і більше, а готовність дорослого із розумінням поставитися до неї, задовольнити її інтерес, зіграє свою роль у встановленні довірчих взаємин між ними.

^ Епізоди статевих стосунків дорослих. Ще один досвід - навіть якщо це буває і не дуже часто - набувається тоді, коли дитина стає свідком статевої близькості батьків, або бачить статевий акт на відео чи телебаченні, або, ненароком, чує дорослі розмови про статеву близькість. Чи треба говорити, що рекомендується категорично не допускати подібного. Одначе не можна ігнорувати випадковість набуття такого досвіду.

Ось такого статевого досвіду набувають діти і в цілому, це не так вже й мало. Проблеми статі ще не відкрилися перед ними у всій повноті. У них ще не «працюють», не дають про себе знати залози внутрішньої секреції. Свою статеву приналежність дитина відчуває поки що смутно і швидше свідомістю, ніж фізіологічно. Проте, дитину дошкільного, а тим паче молодшого шкільного віку не можна вважати подібною до янгола. Вона може бути нетямущою у питаннях статі, але ж неодмінно набуває власного статевого досвіду і блискавично продукує із «інформаційних краплинок» власні певні уявлення. Природно, у більшості випадків вони помилкові.

Те, що відбувається на ранній стадії статевого розвитку дітей, нічим не відрізняється від того, що трапляється в інших сферах їхнього розвитку. Тут теж важко виправити помилки, якщо вони були допущені із самого початку. Якщо не скоректувати дитячі помилкові статеві уявлення, є ризик порушень у майбутньому дорослому статевому житті нинішніх дітей. Щоб не допустити небажаних наслідків, до яких можуть привести помилкові статеві уявлення дітей, дорослим важливо знати, які з них можуть виникнути у них у перші десять років життя. Ось найпоширеніші з них:

  • хлопчики нерідко упевнені, що у жінок теж є пеніс, а коли виявляють його відсутність, замислюються, чому ж він не виріс, можливо, трапилося яке-небудь нещастя. Дівчаток часто турбує відкриття, коли вони дізнаються, що влаштовані не так, як хлопчики. Вони вважають, ніби якась біда позбавила їх того, що є у інших. Іноді вони навіть вбачають у цьому покарання.

  • Одне з найчастіших помилкових уявлень виникає з приводу народження дітей, якщо замість того, щоб правдиво пояснити походження малюків, батьки вигадують «казочки» про капусту, лелеку або магазини для купівлі немовлят. Іноді дорослі стверджують, ніби діти з'являються від великої любові між чоловіком та жінкою, провокуючи дитину піддавати сумніву щирість стосунків власних батьків, на кшталт - чому ж тоді у них лише одна дитина або дві, вони що більше не кохають один одного?

  • Як правило, всі діти, яким пощастило дізнатися, що дітей народжують матусі, думають, ніби мати щось проковтнула до того: пігулку, спеціальну цукерку або навіть манюсіньку дитинку і носить її у шлунку. Лікарі, щоб дістати її розтинають жінці живіт. Інше розповсюджене дитяче судження, що дитина виходить з материнського живота через анальний отвір. Більшість дошкільнят залишається у невіданні, стосовно функціонального призначення статевих органів.

  • Якщо діти випадково стають свідками статевої близькості батьків, вони сприймають те, що відбувається, як справжнісіньке насильство; не як прояв любові, а як деспотизм батька над матір'ю, чоловіка над жінкою.

  • Діти, яким були викладені дуже суворі уроки сорому або ж їм добряче дісталося, коли їх застали на самоті за грою зі своїми статевими органами, починають відчувати неприязнь, огиду до власних гені талій , пов'язуючи з ними щось погане, брудне, бридке.

Неважко зрозуміти, яку шкоду принесуть дітям подібні помилкові уявлення, якщо дозволити їм розвиватися надалі. Вони можуть призвести до сприйняття статевої функції як чогось непристойного, агресивного, страшного і тривожного.

Жодна дитина не в змозі розібратися самостійно у всьому цьому . Навпаки, цілком природно, що у її свідомості будуть закладені перекручені статеві уявлення. От чому так важливо, щоб дитина мала змогу вільно задавати питання, які у неї виникають та турбують її, коментувати якісь поняття. Дорослих повинна насторожувати не велика кількість запитань від дитини на статеві теми, а їхня відсутність. Адже краще всього, якщо саме батьки або педагоги допоможуть дитині виправити помилкові уявлення. І чим раніше це буде зроблено, тим менше у дитини залишиться часу для хворобливих роздумів та фантазування.

Сучасні дошкільнята дуже відрізняються від тих, з якими працювали 10-20 років тому, зростанням таких особистісних якостей як допитливість, незалежність, ініціативність. Що ж, цьому можна тільки радіти, адже перераховані якості стають на допомогу дітям у їхньому загальному розвитку й дорослішанні! Одночасно, дорослим, від яких залежить майбутнє сучасних малюків, необхідно усвідомити, що прагнення дошкільників або молодших школярів збагнути статеві питання абсолютно ординарна річ. Але, при цьому, дорослим, які здійснюють статеве виховання дітей не слід забувати про необхідність змалечку прищеплювати дитині розуміння таких понять як «пристойність», «порядність», «доброчесність» та уміння застосовувати навички, що пов'язані з цими поняттями у статевій поведінці. У будь-якому разі, інформація, яку батьки або педагоги надають дітям, відповідаючи на їх питання, що стосуються статей та відношень між ними, має значення лише в тому випадку, якщо дитина відчуває, що дорослі сприймають її як особистість з почуттям власної гідності, не іронізують і не лицемірять з нею. На таке спроможна лише статево вихована доросла людина, яка реалістично сприймає всі деталі власного статевого життя і чесно, у межах малечого розуміння, пояснює їх дітям. На думку спадає перефразована стара сентенція: «Дорослий, перш ніж здійснювати статеве виховання дитини, статево виховай себе!» Адже не має потреби статево культурним батькам доводити, що ТРЕБА здійснювати статеве виховання дітей та пояснювати ЯК це робити. Чи треба говорити, що дорослі можуть допомогти дітям сформувати правильне відношення до питань статі, адекватні уявлення про призначення статей тільки у тому випадку, якщо самі не помиляються із цього приводу. А що є нормою у питаннях статі? Кожен розуміє це по-своєму. Ось де буде доречним судження: «Скільки людей - стільки й Світів».

Тоді цілком закономірно постає питання: що мається на увазі, коли мова йде про культурну у статевому відношенні дорослу людину? Якщо не відповісти на нього точно, то спроби статевого виховання дітей неодмінно зазнають фіаско. Дорослим спочатку слід уважніше проаналізувати самих себе, або, ще краще, постаратися самим стати статево культурними, а вже потім плекати сподівання, що вони зможуть допомогти у цьому питанні дітям.
  1   2   3   4   5

Схожі:

Після тривалого періоду, що минув під знаком «безстатевої педагогіки» у вивченні дитинства, настав час актуалізації такого важливого аспекту виховної роботи як iconОрганізація другого сніданку протягом оздоровчого періоду в дошкільних...
Під час оздоровчого періоду необхідно організувати додатковий прийом їжі — другий сніданок з 10. 00 до 11. 00 у вигляді фруктів,...
Після тривалого періоду, що минув під знаком «безстатевої педагогіки» у вивченні дитинства, настав час актуалізації такого важливого аспекту виховної роботи як icon«Форми організації виховної роботи»
Наприклад, теорія комплексного підходу сприяла створенню соціально-педагогічних молодіжних комплексів, а системний підхід до виховної...
Після тривалого періоду, що минув під знаком «безстатевої педагогіки» у вивченні дитинства, настав час актуалізації такого важливого аспекту виховної роботи як iconДовідка про стан виховної роботи Золотоношківської зош І-ІІІ ступенів
Проведено І районні туристичні змагання шкіл Драбівського району під час літнього оздоровлення
Після тривалого періоду, що минув під знаком «безстатевої педагогіки» у вивченні дитинства, настав час актуалізації такого важливого аспекту виховної роботи як iconПолітичний статус змі за системи поділу влади
У науці прийнято вживати префікс “пост-” у термінах на позначення усіх тих явищ чи процесів, що відбуваються після закінчення певного...
Після тривалого періоду, що минув під знаком «безстатевої педагогіки» у вивченні дитинства, настав час актуалізації такого важливого аспекту виховної роботи як iconРекомендації щодо безпеки під час святкування новорічних свят та...
Під час канікул, перебуваючи на ву­лиці й ставши учасником дорожньо-транспортного руху, чітко виконувати правила дорожнього руху
Після тривалого періоду, що минув під знаком «безстатевої педагогіки» у вивченні дитинства, настав час актуалізації такого важливого аспекту виховної роботи як iconПравила поведінки на уроках трудового навчання Правило Роботу розпочинай лише з дозволу учителя
Правило Під час роботи тримай своє робоче місце в належному порядку, а після роботи акуратно прибери його
Після тривалого періоду, що минув під знаком «безстатевої педагогіки» у вивченні дитинства, настав час актуалізації такого важливого аспекту виховної роботи як iconУрок з фізики вчитель КирпаР. П. Тема: Безпека людини під час роботи...
...
Після тривалого періоду, що минув під знаком «безстатевої педагогіки» у вивченні дитинства, настав час актуалізації такого важливого аспекту виховної роботи як iconМіри та засоби безпеки під час роботи з електричними пристроями....
Мета уроку: повторити правила техніки безпеки під час роботи з електричними приладами І пристроями; розвивати спостережливість, увагу;...
Після тривалого періоду, що минув під знаком «безстатевої педагогіки» у вивченні дитинства, настав час актуалізації такого важливого аспекту виховної роботи як iconДеякі питання організації виховної роботи у 2012/2013 навчальному році
Новий навчальний рік починається під знаком важливих загально-культурних та історичних подій в Україні
Після тривалого періоду, що минув під знаком «безстатевої педагогіки» у вивченні дитинства, настав час актуалізації такого важливого аспекту виховної роботи як iconМаєте інтерес до Європи?
України. Під час зустрічей учасники проекту, після короткого виступу, провадитимуть дискусію на теми Європи та єс
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
nauch.com.ua
Головна сторінка