Організація аудиту на підприємствах залізничного транспорту




Скачати 287.29 Kb.
НазваОрганізація аудиту на підприємствах залізничного транспорту
Сторінка1/2
Дата19.04.2013
Розмір287.29 Kb.
ТипДокументы
nauch.com.ua > Спорт > Документы
  1   2

www.mydisser.com - Заказ индивидуальных авторских работ, от контрольной до диссертации.



Організація аудиту на підприємствах залізничного транспорту
Виникнення нових економічних відносин, зміна функцій галузевих міністерств і відомств, поява різних організаційно-правових форм і власників вимагають опрацьовування питань організаційної побудови внутрішнього аудиту, визначення сфери їх дії і механізму здійснення контролю [6, c. 48–49].

У сучасному розумінні контроль дозволяє не тільки ухвалювати правильні рішення, але й постійно виявляти фактичний стан справ на керованих об’єктах господарських систем різного ступеня складності і структуризації.

На сучасному етапі відбулося розмежування сфер діяльності між зовнішнім і внутрішнім аудитом за умов посилення взаємозв’язку між ними з метою зменшення дублювання в роботі і функціональних напрямах діяльності [6, с. 17]. Головною метою зовнішнього аудиту є визначення достовірності фінансової звітності, а також контроль за дотриманням певних законів, норм господарського права і податкового законодавства.

Крім проведення незалежної експертизи фінансово-господарської діяльності, зовнішній аудит може передбачати розробку рекомендацій з поліпшення фінансової стратегії організації, підвищення ефективності її господарювання, а також оцінку платоспроможності, фінансової стійкості і резервів розвитку.

Як свідчить практика, зовнішній аудит має перевагу перед внутрішнім на рівні об’єктивності оцінок діяльності підприємства. Зовнішні аудитори володіють інструментарієм оцінок та експертиз на підприємстві і, абстрагуючись від деталізації реального становища досліджуваних питань, можуть вирішити їх найбільш ефективно, з використанням досвіду роботи інших підприємств. Крім того, зовнішні аудитори висувають вельми сміливі і радикальні ідеї, у той час, коли внутрішні аудитори не завжди можуть зробити це, перебуваючи в полоні виробничої практики, що вже склалася, та взаємовідносинах на підприємстві.

Основними завданнями зовнішнього аудиту є:

  1. перевірка і підтвердження достовірності звітів або констатація їх невідповідності вимогам нормативних і законодавчих документів;

  2. контроль за дотриманням законодавства і нормативних документів, які регулюють правила ведення обліку і складання звітності, методологію оцінки активів, зобов’язань і власного капіталу;

  3. перевірка повноти, достовірності і точності віддзеркалення в обліку і звітності витрат, доходів і фінансових результатів діяльності організації за період, що перевіряється;

  4. виявлення резервів більш ефективного використання власних основних та оборотних засобів, фінансових ресурсів, зокрема коштів.

Під час зовнішнього аудиту перевіряється правильність складання фінансової звітності. При цьому встановлюється:

  • повнота відображення активів і пасивів у бухгалтерському балансі;

  • повнота відображення первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку;

  • відповідність методики оцінки майна положенням облікової політики підприємства.

Основне завдання зовнішнього аудиту – висловлення думки про достовірність фінансової звітності, на основі якої зовнішній користувач зможе ухвалювати рішення.

Зовнішній аудитор може надавати послуги, супутні до аудиту: організація, відновлення, постановка, ведення бухгалтерського обліку; планування і розрахунок оподатковуваних баз податків; аналіз виробничо-господарської і фінансової діяльності; консультування керівників і фахівців при вирішенні питань [5, с. 16].

Зовнішній аудит має істотні, кардинальні відмінності від внутрішнього. Відмінні ознаки зовнішнього аудиту: з погляду мети – визначається законодавством з аудиту (оцінка достовірності фінансової звітності); з точки зору завдань – підготовка відповідного висновку для зовнішніх зацікавлених користувачів (акціонерів, інвесторів, банків, партнерів, органів влади); з точки зору методів і прийомів аудиту – визначається загальноприйнятими аудиторськими стандартами; з погляду кваліфікації аудитора – суворо регламентується державою; з погляду незалежності – повністю як матеріально, так і організаційно незалежний від економічного суб’єкта, який підлягає аудиту (здійснюється незалежними аудиторами, що мають сертифікат, якій засвідчує право займатися цим видом діяльності).

Відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 р. № 3125-ХІІ [33], зовнішній аудит поділяється на обов’язковий і добровільний. Критерієм визначення економічних суб’єктів, фінансова звітність яких підлягає обов’язковій аудиторській перевірці, виступає вид діяльності або організаційно-правова форма.

Ініціативні перевірки проводяться за рішенням замовників суб’єкта господарювання, які можуть бути власниками. При цьому визначаються завдання провести своєрідну експертизу бізнесу і постановки бухгалтерського обліку, оптимізувати податкові виплати і усунути недоліки в обліку.

Дослідження практики (тенденцій) залучення зовнішніх аудиторських перевірок підприємствами залізничного транспорту показує, що вони в більшості випадків відмовляються від них, покладаючись на власну службу контрольно-ревізійної роботи і фінансових розслідувань.

Організація внутрішнього аудиту – один з найнадійніших засобів контролю за станом бухгалтерського обліку та ефективного функціонування системи внутрішньогосподарського контролю на підприємстві [10, c. 54]. Внутрішній аудит повинен давати інформацію про якість управління підприємством, пропозиції з удосконалення, стабілізації його фінансового стану.

Дослідження спеціальної економічної літератури дозволяє зробити висновки, що серед учених сформовані різні погляди на поняття і призначення внутрішнього аудиту. Більшість із них вважають, що внутрішній аудит є одним з видів внутрішньогосподарського контролю, який здійснюють працівники підприємства на користь керівництва. Деякі з них ототожнюють діяльність внутрішнього аудиту із внутрішньою ревізією (Додаток Р).

Ми не погоджуємося з визначенням «внутрішнього аудиту» як внутрішньої ревізії, тому що відмінність внутрішнього аудитора від ревізора полягає в оцінці управлінської діяльності на підприємстві. Ревізори перевіряють законність і правильність дій посадовців при здійсненні господарських операцій, а внутрішній аудитор оцінює якість управління і розробляє рекомендації з її вдосконалення. Внутрішній аудит, як організована на підприємстві система, повинен контролювати порядок введення бухгалтерського обліку і надійність функціонування системи внутрішньогосподарського контролю.

В економічній літературі у визначенні принципів внутрішнього аудиту не існує єдиної думки щодо характеристики його незалежності. Існує твердження, що незалежність внутрішнього аудиту досягається безпосередньо ступенем підпорядкованості, наприклад, підпорядкування не виконавчому органу підприємства, а винятково його засновникам [164, с. 32]. Зовнішнім засновником підприємств залізничного транспорту виступає держава, тому найвищий рівень підпорядкування повністю відповідатиме рівню підпорядкування контрольно-ревізійного управління Міністерства транспорту і зв’язку України.

У даному випадку необхідно звернути увагу на той факт, що в п. 8 Міжнародного стандарту аудиту 610 «Розгляд роботи внутрішнього аудиту» чітко зазначено, що, незалежно від ступеня самостійності та об’єктивності, внутрішній аудит не може досягти такого ступеня незалежності, якого вимагають від зовнішнього аудитора при висловленні ним думки щодо фінансових звітів [73, с. 685].

Американські вчені підкреслюють, що відсутність незалежності внутрішніх аудиторів – головна відмінність їх від аудиторських фірм. Щоб діяти ефективно, внутрішні аудитори не повинні залежати від лінійного і функціонального управління, але й вони не можуть не залежати від реальної ситуації, поки існують взаємовідносини «робітник – роботодавець» [7, с. 14].

На Заході, а також і в Україні, відомі різні види аудиту. Елементи деяких із них в нашій країні існували й раніше і називалися елементами ревізії. Так, система внутрішньогосподарського контролю містила елементи аудиту, а елементи зовнішнього аудиту містяться в ревізії, що проводиться позавідомчими органами.

Внутрішній аудит є важливим елементом зовнішнього аудиту і націлений на вивчення систем внутрішнього контролю, що особливо актуально для організацій в сучасних умовах розвитку ринкових відносин. У конкурентному середовищі ефективна система внутрішнього контролю – це гарантія виживання організації та одна з головних умов її успішної діяльності.

Згідно з операційною нормою аудиту Великобританії, внутрішній аудит становить частиною внутрішнього контролю, разом з тим він займає особливе місце в ній. Це обумовлено, по-перше, тим, що внутрішній аудит вивчає наявність, працездатність та ефективність діяльності систем внутрішнього контролю в ході перевірок і дає їм оцінку, і, по-друге, він діє, на відміну від інших систем внутрішнього контролю, усіх сферах діяльності підприємства. Потреба внутрішнього аудиту виникає на великих підприємствах у зв’язку з тим, що верхня ланка керівництва не займається повсякденним контролем діяльності господарської системи. Внутрішній аудит дає інформацію про цю діяльність і підтверджує достовірність звітів менеджерів. Внутрішній аудит необхідний для запобігання нераціональних витрат, розкрадань матеріальних і грошових ресурсів господарської системи, своєчасного попередження і своєчасної розробки рекомендацій щодо запобігання фінансовим труднощам [51, с. 13].

Спочатку роль внутрішнього аудиту виходила із завдань фінансового управління, потреби забезпечення збереженості активів і носила тотальний контроль на детальному рівні (за аналогією з ревізією збереження власності – основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, готової продукції, недопущення невиробничих витрат, збитків, зловживань тощо). З часом, через розширення систем реєстрації і обробки даних, необхідність в суцільному контролі документів відпала і основну увагу при проведенні внутрішнього аудиту стали приділяти тому, як функціонують системи, а також відповідності дій встановленим процедурам.

З часом розвиток діяльності внутрішніх аудиторів перейшов від простої фіксації відхилень від заданих процедур до все більш активного вивчення цих систем і процедур з розробкою відповідної оцінки їх роботи. Наприклад, перевіряючи використання засобів на придбання устаткування, аудитор не тільки дає оцінку тому, як ці засоби використовуються, але й робить висновок про обґрунтованість розрахунку ліміту засобів [61].

Вважаємо, що під внутрішнім аудитом слід розуміти регламентовану внутрішніми документами організацію діяльності спеціалізованого контрольного підрозділу та сукупність процедур внутрішнього контролю, які виконуються його співробітниками з метою допомоги органам управління в ефективному функціонуванні систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю.

Крім того вважаємо, що практична користь від створення відділу внутрішнього аудиту для кожної окремо взятої організації різна. Загальні аспекти доцільності його створення полягають у тому, що: по-перше, це дозволить виконавчому органу налагодити ефективний контроль за автономними підрозділами організації; по-друге, цільові контрольні перевірки та аналіз, що проводяться внутрішніми аудиторами, дозволять виявити резерви виробництва та визначити найефективніші напрями розвитку; по-третє, внутрішні аудитори, здійснюючи контроль, часто виконують консультативні функції відносно посадовців фінансово-економічних, бухгалтерських та інших служб.

Мета внутрішнього аудиту полягає в забезпеченні ефективності функціонування всіх видів діяльності на всіх рівнях, а також в захисті законних майнових інтересів організації та її власників.

Аналіз літературних джерел дозволяє зробити висновок, що основними завданнями внутрішнього аудиту є:

  • аналіз ефективності та надійності застосовуваних організацією систем обліку і внутрішнього контролю на підприємстві, форм і методів обліку;

  • перевірка наявності первинної документації та оцінка достовірності реєстрації господарських операцій, їх віддзеркалення на рахунках бухгалтерського обліку;

  • оцінка порядку формування і достовірності звітної документації;

  • контроль за станом розрахунків підприємства з постачальниками, покупцями, фінансовими органами і банками, страховими організаціями та ін.;

  • аналіз і діагностика фінансового стану підприємства;

  • аналіз достовірності прогнозів грошових потоків, бюджетів, прогнозів фінансового стану;

  • розробка рекомендацій для ухвалення рішень та участь у розробці заходів щодо поліпшення систем управління організацією.

Вважаємо, що функції внутрішнього аудиту полягають у сприянні здійсненню контролю всередині підприємства і виконанні захисної ролі, пов’язаної із збереженням активів та отриманням точної інформації. Діяльність внутрішніх аудиторів для адміністрації має інформаційне і консультативне значення.

Ключовою умовою досягнення мети внутрішнього аудиту є дотримання його принципів. Внутрішній аудит, як найбільш розвинута форма внутрішнього контролю організації, значно прискорює його розвиток. Але, за умов недотримання принципів, функціонування відділу внутрішнього аудиту не сприятиме своїй основній мети, а зміст процесів внутрішнього контролю, які здійснюються внутрішніми аудиторами, не буде адекватний внутрішньому аудиту, тобто його формі. Наведені нижче принципи становлять базу внутрішнього аудиту, основне правило діяльності внутрішніх аудиторів, основу доцільності та ефективності функціонування відділу внутрішнього аудиту.

Принцип незалежності внутрішнього аудитора. Незалежність внутрішнього аудитора визначається статусом відділу внутрішнього аудиту в організації. Вона характеризується чіткістю певних прав та обов’язків, а також підзвітністю безпосередньо вищому керівнику організації. Внутрішній аудитор повинен бути незалежний від тих осіб, чию роботу він перевіряє, як в аспекті функціональної або адміністративної підлеглості, так і з погляду зацікавленості. Наприклад, результати перевірки, проведеної внутрішнім аудитором, будуть менш об’єктивні, якщо оплата його праці якимсь чином залежатиме від результатів того напряму діяльності організації, до якого відносяться об’єкти перевірки.

Крім того, кожен внутрішній аудитор повинен бути незалежним у своїх думках від колег, включаючи й головного внутрішнього аудитора.

Принцип відособленості внутрішнього аудитора. Внутрішній аудитор не повинен володіти правом вимоги виконання своїх рекомендацій (пропозицій), а також не повинен бути відповідальним за організацію їх упровадження та результати. З метою дотримання об’єктивності подальшого контролю, внутрішній аудитор не повинен брати участь у коригуванні виявлених ним відхилень, а також нести відповідальність за це, оскільки йому доведеться перевіряти результати своєї ж праці або результати здійснення своїх же рекомендацій. Наприклад, незалежність та об’єктивність внутрішнього аудитора була б порушена, якби він був безпосередньо відповідальним за впровадження розроблених ним методів оптимізації оподаткування організації, самостійно ухвалював би рішення і давав вказівки щодо реалізації будь-яких фінансово-господарських операцій тими або іншими засобами, оптимальними з точки зору оподаткування. Іншими словами, підготувати рекомендації і довести їх до адміністрації – право внутрішнього аудитора, але приймати рішення згідно з рекомендаціями – прерогатива адміністрації.

Принцип конфіденційності програм внутрішнього аудиту. Контрольна діяльність внутрішніх аудиторів повинна здійснюватися за спеціальними програмами конфіденційного характеру, щоб уникнути викривлення фактів з боку підконтрольних осіб.

Принцип інформаційної забезпеченості внутрішніх аудиторів. У внутрішньому аудиті, перш за все, зацікавлений вищий керівник організації (вища управлінська ланка, власники), оскільки саме він ухвалює рішення щодо впровадження цієї форми контролю. Причин ухвалення такого рішення може бути багато, але основна мета внутрішнього аудиту – потреба в якісній контрольній інформації про рівень керованості всіх ланок в організації. Для виробництва і надання керівнику інформації внутрішньому аудитору, у свою чергу, необхідна якісна інформація про реальний стан або дію об’єкта аудиту.

Ступінь необхідності інформації повинен визначатися самим внутрішнім аудитором. В окремих випадках, наприклад, при особливій конфіденційності (секретності) інформації, внутрішній аудитор повинен обґрунтувати перед керівником організації необхідність її отримання для вивчення і, формально отримавши дозвіл, вимагати її у відповідальних осіб. Внутрішньому аудитору має надаватися право доступу до будь-якої інформації, необхідної для контролю, незалежно від стадії її формування або проходження, у тому числі до проектів документів, схем, довідок, розрахунків тощо.

Необхідно регламентувати порядок дій внутрішнього аудитора для отримання інформації у співробітників інших відділів, оскільки він не повинен перешкоджати виконанню цими співробітниками своїх обов’язків.

Принцип регламенту. Важливе значення має регламентація діяльності внутрішніх аудиторів. Головному внутрішньому аудитору необхідно розробити базові методики перевірок різних об’єктів з переліком джерел інформації, класифікацією можливих порушень і типових помилок, перелік дій внутрішнього аудитора в тих або інших ситуаціях. Діяльність внутрішніх аудиторів повинна здійснюватися тільки на базі детального регламенту, щоб уникнути необ’єктивності і небезпеки вузького бачення проблем на кожному з контрольованих об’єктів [15].

Дослідження дозволяють зробити висновок про відмінність видів внутрішнього аудиту, які представлені в табл. 3.1.

Таблиця 3.1
  1   2

Схожі:

Організація аудиту на підприємствах залізничного транспорту iconМіністерство транспорту та зв’язку україни державна адміністрація...
Наказ Державної адміністрації залізничного транспорту України від 26. 04. 2006 р. № 347-цз
Організація аудиту на підприємствах залізничного транспорту iconГалузевий стандарт україни порядок розроблення та поставлення продукції...
Харківською державною академією залізничного транспорту (хдазт) Міністерства транспорту України(кафедрою“Експлуатація та ремонт рухомого...
Організація аудиту на підприємствах залізничного транспорту iconВибір оптимальної інноваційної стратегії підприємств залізничного...
Розділ 1 роль І місце інноваційних процесів у діяльності підприємств залізничного транспорту. Теоретичний аспект
Організація аудиту на підприємствах залізничного транспорту iconНорми пожежної безпеки для пасажирських вагонів
Державній адміністрації залізничного транспорту України (Костюк М. Д.) довести цей наказ до відома причетних працівників залізничного...
Організація аудиту на підприємствах залізничного транспорту iconМіністерство інфраструктури України Державна адміністрація залізничного...
Красний Лиман Сталінської (пізніше Донецької) області. Його батьків Андрія Микитовича І серафиму Василівну, корінних волжан, доля...
Організація аудиту на підприємствах залізничного транспорту iconПро затвердження Правил технічної експлуатації міжгалузевого промислового...
З метою забезпечення функціонування міжгалузевого промислового залізничного транспорту України, відповідно до ст. 11 Закону України...
Організація аудиту на підприємствах залізничного транспорту iconСпоруди транспорту залізниці колії 1520 мм
Державне підприємство “Державний науково-дослідний центр залізничного транспорту”
Організація аудиту на підприємствах залізничного транспорту iconВ умовах ринку
Робота виконана в Дніпропетровському національному університеті залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна Міністерства...
Організація аудиту на підприємствах залізничного транспорту iconАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Робота виконана в Українській державній академії залізничного транспорту Міністерства транспорту І зв’язку України
Організація аудиту на підприємствах залізничного транспорту iconПро формений одяг та знаки розрізнення працівників залізничного транспорту
Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1996 року №1508 "Про знаки розрізнення І формений одяг працівників залізничного транспорту"...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
nauch.com.ua
Головна сторінка